Постанова

від 11.11.2014 по справі 806/4553/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Житомир справа № 806/4553/14

час прийняття: 12 год. 15 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лавренчук О.В.,

за участю секретаря Карплюк А.І.,

за участю представника позивача Кобилинського П.І.,

за участю представника відповідача Плужнік К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2014 р. № 0001201500, № 0001041500,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції від 29.09.2014 р. №№ 0001201500 та 0001041500. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого було видано спірні податкові повідомлення-рішення, а саме про завищення товариством за його господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмод" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2014 р. на 85136 грн. та завищення суми від'ємного значення з цього податку за червень 2014 р. на 42168 грн., є помилковими та не підтверджуються жодними з доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна", як платник податків, перебуває на обліку в Овруцькій об'єднаній державній податковій інспекції.

Працівниками податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість на банківський рахунок платника за червень 2014 р.

В ході вказаної перевірки податковим органом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" в порушення п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України було завищено суму бюджетного відшкодування з податку додану вартість за червень 2014 р. на 85136 грн. та завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за цей звітний період на 48167 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 12.09.2014 р. №376/15-4/37260247 на підставі якого 29.09.2014 р. Овруцькою об'єднаною державною податковою інспекцією були видані податкові повідомлення-рішення:

- №0001201500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку додану вартість на 85136 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 42568 грн.;

- №0001041500 про зменшення від'ємного значення зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42168 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов висновків, відображених в акті перевірки послугувало те, що при зустрічній перевірці у ТОВ «Трансмонд», що була проведена ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, не було підтверджено фактів реального здійснення фінансово-господарських операцій цим товариством з його контрагентами (постачальниками та покупцями). З цієї причини працівники податкового органу прийшли до висновків, що укладена між цим товариством і позивачем угода є нікчемною, а складені сторонами на їх виконання первинні документи не можуть слугувати в якості документів, що підтверджують факти отримання позивачем товарів (робіт, послуг).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових рішень, а також висновків, відображених в матеріалах перевірки, на їх відповідність вимогам част. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

23.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмод" (перевізник) було укладено Договір №1 перевезення вантажу та надання транспортних послуг (Том, а.с.41-42), відповідно до умов якого замовник зобов'язується поставити для перевезення вантаж, а перевізник приймає до перевезення вантаж і надає транспортні послуги замовнику відповідно до умов даного договору. Вартість послуг перевезення вантажу за маршрутом Овруч - Одеса (Овруч - Бєлгород-Дністровський) складає 244 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 куб. м. Додатковими угодами №1 від 01.04.2014 р. та №2 від 01.04.2014 р. сторонами було внесено зміни до ціни послуг.

Виконання зазначеного договору стверджується товарно-транспортними накладними (Том 1, а.с. 45-114), актами здачі-прийняття виконаних робіт (перевезення вантажів) (Том1, а.с.115-126), платіжними дорученнями на сплату вартості перевезень (Том1, а.с.127-133) та податковими накладними (Том1, а.с.134-145).

Зазначені первинні документи за своїм змістом відповідають вимогам, що викладені в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують достовірність здійснених сторонами господарських операцій, а тому в силу приписів ст. 70 КАС України вважаються належними доказами по справі.

Крім того, судом встановлено, що Договір №1 перевезення вантажу та надання транспортних послуг від 23.12.2013 р. був укладений позивачем з метою виконання ним зобов'язань по зовнішньоекономічному Контракту №1 від 17.05.2012 р. укладеного ним з компанією "Глобус ЛСС", США (покупець) відповідно до якого (Том1, а.с.146-149) умовами поставки товару є СРТ Бєлгород-Дністровський морський порт (Інкотермс 2000).

Факти доставки товарів від місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" до м. Бєлгорода-Дністровського підтверджуються вантажно-митними деклараціями з відтиском штампа Південної митниці про проходження ними митного контролю (Том1,а.с.150-237).

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощ

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88, спричиняють втрату такими первинними документами юридичної сили і доказовості. Операції, що зафіксовані в зазначених первинних документах, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не було спростовано достовірності відомостей, зазначених в цих первинних документах.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.і 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, факти отримання позивачем транспортних послуг та проведення розрахунків за них, підтверджується договором та додатковими угодами до нього, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними. Всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Стосовно посилань відповідача, як на підставу для висновку про протиправність дій позивача, як платника податків, на результати зустрічної перевірки, що була проведена у ТОВ «Трансмонд» ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, то суд вважає їх неправомірними. При цьому суд враховує доводи позивача про те, що така перевірки була проведена у ТОВ «Трансмонд» за період його діяльності в грудні 2013 р. - березні 2014 р. В той же час відповідно до тексту акту від 12.09.2014 р. перевірка діяльності позивача проводилась працівниками податкового органу за час його діяльності в травні - червні 2014 р., тобто за зовсім інший період, що не був охоплений зустрічною перевіркою у ТОВ «Трансмонд».

За таких підстав суд вважає, що висновки акту зустрічної перевірки, що був складений ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, жодним чином не можуть слугувати підставою для формулювання будь-яких висновків щодо порушення податкового законодавства позивачем.

Згідно п. 36.5 ст. 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах (роботах, послугах) з підстав викладених відповідачем.

Згідно з част. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок контролюючого органу щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України є безпідставним.

Відповідно до част. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 7 - 11, 71, 158 - 163, 167, 186 та 254 КАС України, суд, ,

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 29 вересня 2014 року №0001201500 та №0001041500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна" (код ЄДРПОУ 37260247) суму сплаченого судового збору в розмірі 585,00 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Лавренчук

Повний текст постанови виготовлено: 14 листопада 2014 р.