Рішення

від 06.11.2014 по справі 922/4217/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2014 р.Справа № 922/4217/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Пустовалова І.С.

розглянувши справу

за позовом Спілки споживчих товариств "Кооперація Харківщини", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Катеринівка про стягнення коштів в сумі 10 387,25 грн. за участю представників сторін:

від позивача - Петрової О.В. (дов.№ 92 від 23.09.2014 року);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Спілка споживчих товариств "Кооперація Харківщини" (надалі - позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просила суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості по орендній платі в розмірі 6 710 грн., штрафні санкції в розмірі 3 262,76 грн., 12,5 % річних в розмірі 414,49 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за Договором оренди № 61 від 01.01.2013 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за орендоване нежитлове приміщення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.09.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.10.2014 року об 11:45 год.

Ухвалою суду від 21.10.2014 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 05.11.2014 року.

У судовому засіданні 05.11.2014 року оголошувалась перерва до 06.11.2014 року до 12:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2014 року підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач своїм правом на участь в господарських засіданнях не скористався та жодного разу не прибув до суду. Витребуваних судом документів не надав. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та достатність часу, наданого ля підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Так, 01.01.2013 року між Спілкою споживчих товариств "Кооперація Харківщини" (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди № 61 від 01.01.2013 року (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. вказаного Договору Орендар приймає від Орендодавця в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 119,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 про що складається відповідний акт приймання - передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 1.4. Договору строк оренди встановлюється з моменту підписання Договору по 31.12.2013 року. Строк оренди може бути змінений за письмовою згодою сторін.

Договір набирає чинності з моменту фактичної передачі нежитлового приміщення та підписання сторонами акту приймання - передачі, що регламентовано пунктом 1.5. Договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що орендна плата вноситься щомісячно Орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця в сумі 2 600 грн. у т.ч. ПДВ 20 % на поточний рахунок Орендодавця. Вартість комунальних послуг до орендної плати не включається. Нарахування орендної плати починається з дати зазначеної в акті передачі і припиняється датою підписання сторонами акту повернення приміщення. Орендна плата вважається сплаченою Орендарем тільки після надходження повної суми на банківський рахунок Орендодавця.

Відповідно до п.6.3. Договору в разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за тридцять днів до закінчення строку його дії він вважається пролонгованим на той строк на тих самих умовах.

На виконання пунктів 1.4. та п. 6.3. Договору строк його дії було пролонговано до 31.12.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 13.03.2014 року відповідач звернувся до позивача із заявою про дострокове розірвання Договору з 18.03.2014 року.

Так, 18.03.2014 року між сторонами було укладено додатковий договір про розірвання Договору оренди № 61 від 16.04.2014 року.

За умовами вказаної угоди відповідач взяв на себе зобов'язання підписати акт приймання - передачі основних засобів з оренди від 18.03.2014 року, а також погасити існуючу заборгованість з орендної плати не пізніше 01.04.2014 року.

Між тим, відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків з орендної плати, у зв'язку з чим, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи, складає 6 710 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 710 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 3 262,76 грн., суд зазначає наступне.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцеві договірну санкцію в розмірі 10 % за кожен день затримки розрахунків від суми недоїмки.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого сума неустойки, що підлягає сплаті відповідачем внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання складає 3 262,76 грн.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем суми штрафу та встановлено, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, здійснений вірно, а тому визначена до сплати сума неустойки в розмірі 3 262,76 грн. підлягає стягненню в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 12,5 % річних в розмірі 414,49 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Умовами Договору оренди сторони передбачили у випадку несвоєчасного внесення орендної плати нарахування 12,5 % річних від простроченої суми у відповідності до ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення 12,5 % річних в сумі 414,49 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка свідчать про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Спілки споживчих товариств "Кооперація Харківщини" (61010, м. Харків, Нетечанська набережна, 14, код ЄДРПОУ 38279809) суму основної заборгованості по орендній платі в розмірі 6 710 грн., штрафні санкції в розмірі 3 262,76 грн., 12,5 % річних в розмірі 414,49 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.11.2014 р.

Суддя С.Ч. Жельне

справа № 922/4217/14