Постанова

від 13.11.2014 по справі 823/3416/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року справа № 823/3416/14

08 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

при секретарі - Шоколенко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за поданням державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області до приватного підприємства «Ювілон» про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Черкаському районі Головного Управління Міндоходів в Черкаській області звернулась до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом у сумі 9612 грн. 00 коп. з приватного підприємства «Ювілон».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіславши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду подання повідомлявся засобами телефонного зв'язку (телефонограму прийнято засновником ПП «Ювілон» Третяк Ю.В.), який зазначений позивачем у відомостях, наявних в податковому органі.

Відповідно до вимог частини 8 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

З огляду на викладене суд вважає, що справу можливо розглянути без участі відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Правовідносини з приводу розгляду адміністративними судами подань органів державної податкової служби України унормовані ст.183-3 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.183-3 КАС України, провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) стягнення коштів за податковим боргом.

Системно проаналізувавши положення Податкового кодексу України та КАС України, суд доходить висновку, що в разі наявності у платника податків заборгованості перед бюджетом законодавець наділив податкові органи повноваженнями: 1) на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частину (п.20.1.18 ст.20 ПК України), 2) на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абз.2 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України), 3) на звернення до суду з поданням про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника податків (абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України).

При цьому, саме приписи абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України прямо кореспондують положенням п.п.3 ч.1 ст.183-3 КАС України.

Судом встановлено, що відповідач - приватне підприємство «Ювілон» (код ЄДРПОУ 36330145) зареєстрований як юридична особа 28.01.2009 року та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Черкаському районі.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2013 відповідач подав до ДПІ у Черкаському районі декларацію з податку на прибуток № 9090556069, якою самостійно визначив суму податку на прибуток в розмірі 9614 грн. 00 коп.

З облікової картки платника податку на прибуток приватних підприємств - ПП «Ювілон» вбачається, що загальна сума податкового боргу відповідача становить 9612 грн. 12 коп. (9614 грн. 00 коп. - 2 грн. 00 коп. (переплата)).

Відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України. податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ний податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно п.57.2 цієї ж статті зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 підпункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з непогашенням відповідачем суми податкового зобов'язання ДПІ у Черкаському районі ГУ Міндоходів в Черкаській області сформована податкова вимога № 707-25 від 31 липня 2014 року, яка була вручена представнику відповідача 12.09.2014 року.

В ході розгляду справи порушень визначених ст. 42 Податкового кодексу України правил направлення податковим органом документів на адресу платника податків, судом не встановлено.

Доказів виконання податкового обов'язку, відповідно до положень ст.ст.37 та 38 Податкового кодексу України щодо заявленої до стягнення суми заборгованості відповідачем до суду не надано.

В силу приписів п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, суд зважає, що за визначенням п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Аналізуючи приписи п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що податковий орган має обов'язок скласти податкову вимогу і направити цей документ на адресу платника податків за фактом виникнення податкового боргу, тобто у випадку невиконання податкового обов'язку платником податків, котрий до цього не мав заборгованості перед Державним бюджетом України. В разі збільшення податкового боргу (тобто у випадку продовження існування податкового боргу після направлення податкової вимоги за правилами Податкового кодексу України і зростання розміру невиконаного податкового обов'язку) підстав для формування податковим органом нових податкових вимог на так звану "новостворену суму податкового боргу" і направлення таких вимог на адресу платника податків немає, оскільки п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу стягнення коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу врегульовані ст.95 Податкового кодексу України, відповідно до п.95.2 якої стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги .

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз.1 п.95.3 ст.95); орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби (абз.2 п.95.3 ст.95).

Оцінивши наявні у справі документи за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що заявлена суб'єктом владних повноважень до стягнення сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, де вказано, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Суд також зазначає, що відповідно до п.20.1.18 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов підлягає задоволенню, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена долученими до матеріалів справи доказами.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст. ст. 6-8, 71, 86, 128, 158-163, 167, 183-3, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство «Ювілон» (19620, Черкаська область, Черкаський район, с. Будище, вул. Гагаріна, 3, ідентифікаційний код 36330145) до Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області (18003, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 157, ідентифікаційний код 38715681) кошти в сумі 9612 (дев'ять тисяч шістсот дванадцять) грн. 00 коп.

Постанова підлягає до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у порядку та строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш