Постанова

від 13.11.2014 по справі 922/1187/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р. Справа № 922/1187/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шляхтич О.О., дов. б/н від 13.08.2014 р.

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Партнер», м. Київ (вх. № 2330 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.14 р. у справі № 922/1187/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Партнер», м. Київ

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 71 510,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпрокат", м. Київ звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер", м. Київ (1-го відповідача) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків (2-го відповідача) заборгованість з орендної плати в сумі 18720,00 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути з 1-го відповідача суму вартості обладнання в розмірі 9590,00 грн., неустойку за несвоєчасне повернення орендованого обладнання в сумі 43200,00 грн. та витрати по сплаті судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням 1-м відповідачем його зобов'язань за договором оренди № 000006874 від 01.10.13 р. та укладеним між позивачем та 2-м відповідачем договором поруки від 01.10.13 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.13 р. по справі № 922/1187/14 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Партнер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат" заборгованість з орендної плати в сумі 17720,00 грн., суму вартості обладнання в розмірі 9590,00 грн., неустойку за несвоєчасне повернення орендованого обладнання в сумі 43200,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1801,46 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпрокат" заборгованість з орендної плати в сумі 1000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 25,54 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МК Партнер" (1-й відповідач) з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.07.14 р. в частині стягнення з ТОВ "МК Партнер" на користь ТОВ "Будпрокат" за договором оренди № 000006874 від 01.10.13 р. суми вартості обладнання в розмірі 9590,00 грн., неустойки за несвоєчасне повернення орендованого обладнання в сумі 43200,00 грн. та прийняти нове рішення.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає про те, що позивачем не доведено заявленої в позові вартості елементів обладнання, які залишились у 1-го відповідача, в розмірі 9590,00 грн., до того ж, як зазначає заявник апеляційної скарги, 1-й відповідач жодним чином документально не підтвердив цієї суми. Скаржник також вважає, що складені позивачем одноособово первинні бухгалтерські документи не можуть підтверджувати вартість залишеного обладнання. Крім того, 1-й відповідач, посилаючись на норми ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, вважає рішення про стягнення з нього неустойки за повний комплект обладнання неправомірним, оскільки більша частина обладнання в період нарахування неустойки з 03.03.14 р. по 20.03.14 р. була повернута позивачу, а позивач не зазначив про понесення збитків в зв'язку з діями 1-го відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.10.2014 р.

Позивач через канцелярію суду 22.10.2014 р. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними скаржником доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду - без змін. При цьому позивач вказує на те, що вартість спірного обладнання переданого 1-му відповідачу за договором оренди передбачена у протоколі погодження ціни та складає 20160,00 грн., а видаткова накладна, яка підписана сторонами у справі, є визначенням вартості окремих елементів обладнання. Крім того, позивач зазначає про правомірність нарахування неустойки за прострочення повернення обладнання та сплати орендної плати у розмірі подвійної орендної плати відповідно до умов договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.11.2014 р.

12.11.2014 р. позивач надав додаткові пояснення по справі відносно сплати вартості неповернутого обладнання, а також нарахування неустойки у вигляді подвійної орендної плати.

1-й та 2-й відповідачі своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідачі не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 12.11.2014 року за відсутності представників відповідачів.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (орендодавець) та 1-м відповідачем (орендар) був укладений договір оренди №000006874 від 01.10.13 р., (а.с. 12-13), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надати 1-му відповідачу у тимчасове платне користування обладнання, а 1-й відповідач зобов'язався виплачувати позивачу оренду плату та, по закінченню терміну оренди, повернути йому зазначене обладнання.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що, на виконання умов договору, позивач за актом приймання-передачі від 01 жовтня 2013 року (а.с. 15) передав, а 1-й відповідач прийняв риштування будівельне у тимчасове користування, що підтверджується зазначеним актом, який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до умов п. 4.1 договору та акту передачі обладнання у тимчасове користування, час початку оренди - 02 жовтня 2013 року, час закінчення оренди - 01 листопада 2013 року.

Втім, як зазначає позивач, 1-й відповідач з 02 листопада продовжував користуватися орендованим обладнанням.

10.12.13р. 1-й відповідач частково повернув орендоване обладнання, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі, який був підписаний уповноваженими представниками сторін (а.с. 57).

Оскільки сторонами в договорі не узгоджено терміну проведення розрахунку по сплаті орендної плати, 13 лютого 2014 р. ТОВ "Будпрокат" надіслало на адресу ТОВ "МК Партнер" лист - вимогу (а.с. 20) про сплату заборгованості за період з 01 листопада по 10 грудня 2014 року в сумі 18720,00 грн. з орендної плати разом із рахунком (а.с. 21) та актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 22). Крім того, позивача вимагав від 1-го відповідача повернути обладнання у повному обсязі або сплатити вартість неповернутого обладнання згідно рахунку, виставленого орендодавцем в розмірі 9590,00 грн. Вищевказаний лист був отриманий відповідачем 27.02.14 р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

13 лютого 2014 року позивач додатково направив 1-му відповідачу податкову накладну у кількості 3 шт., а також акти здачі приймання-робіт (за три періоди у двох примірниках) у кількості 6 шт., що підтверджується копією опису вкладеного у цінний лист та копією поштової квитанції від 13.02.2013 р. (а.с. 58).

Проте, 1-й відповідач ніяким чином на вимогу позивача не відреагував, суму вартості обладнання в розмірі 9590,00 грн. та заборгованість за період з 01 листопада по 10 грудня 2014 року в сумі 18720,00 грн. не сплатив.

Також, на підставі п. 7.2 договору позивач нарахував 1- му відповідачу неустойку в розмірі 43200,00 грн. за несвоєчасне повернення орендованого обладнання.

Крім того, між позивачем та 2-м відповідачем був укладений договір поруки від 01.10.13 р.(а.с. 24-25), відповідно до умов якого, 2-й відповідач поручився перед позивачем за виконання зобов'язань боржника (1-го відповідача), що виникли з договору №000006874 від 01.10.13 р. Сторони домовились, що даною порукою зобов'язання боржника, що виникли з договору №000006874 від 01.10.13 р. забезпечуються лише частково в межах суми, яка становить 1000,00 грн. (п. 1.3 договору поруки). Відповідно до п. 2.1 договору поруки, у випадку невиконання боржником (1-м відповідачем) його зобов'язань перед позивачем, що виникли з договору №000006874 від 01.10.13 р., 2-й відповідач зобов'язався нести відповідальність солідарно з 1-м відповідачем.

З урахуванням викладених обставин, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України , ст. 193 ГК України , зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладених між сторонами договорів та згідно з вимогами закону, зважаючи на те, що факт порушення 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором підтверджується матеріалами справи, останнім будь-якими доказами не спростовується, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заборгованість з орендної плати в розмірі 18720,00 грн. підлягає стягненню солідарно з 1-го відповідача в сумі 17720,00 грн. та з 2-го відповідача в розмірі 1000,00 грн. Крім того, на підставі встановлених обставин справи та наданих позивачем доказах, суд визнав вимогу позивача щодо стягнення з 1-го відповідача суми вартості неповернутого орендованого обладнання в розмірі 9590,00 грн., а також суми неустойки за несвоєчасне повернення обладнання в розмірі 43200,00 грн. належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між позивачем та 1-м відповідачем склалися відносини за договором оренди №000006874 від 01.10.13 р., відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надати 1-му відповідачу у тимчасове платне користування обладнання, а 1-й відповідач зобов'язався виплачувати позивачу оренду плату та, по закінченню терміну оренди, повернути йому зазначене обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України , плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

П. 2.1 договору сторони погодили, що орендна плата за користування орендованим обладнанням нараховується на підставі розцінок позивача із розрахунку за одну добу і зазначається у додатку до даного договору, який узгоджується сторонами та є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до додатку до договору оренди №000006874 від 01.10.13 р. (а.с.14), плата за оренду обладнання (риштування рамні) становить: за 1-3 діб - 800,00 грн.; за більше трьох діб - 480,00 грн.

Відповідно до протоколу погодження цін (додаток до договору від 01.10.2013 р., вартість обладнання, а саме - риштування рамні (у комплектації зазначеній в акті передачі обладнання в тимчасове користування від 01.10.2013 р.), складає 20160,00 грн.

Факт передачі позивачем 1-му відповідачу обладнання за актом приймання-передачі від 01 жовтня 2013 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, 1-м відповідачем визнається, будь-якими доказами не спростовується. Крім того, у вищевказаному акті зазначено, що 1-й відповідач ознайомлений із правилами транспортування, користування, зберігання й відповідальністю за матеріальний збиток, нанесений з його вини та претензій по якості та кількості орендованого майна не має.

Таким чином, підписуючи договір та акт приймання-передачі обладнання за договором, 1-й відповідач погодився як з сумою загальної вартості обладнання, вказаною в додатку до договору, так із вартістю його окремих елементів.

При цьому, вартість окремих одиниць обладнання визначена видатковою накладною № 276 від 13.09.2013 р. (а.с. 98), відповідно до якої позивач придбав дане обладнання перед тим, як передав його в оренду 1-му відповідачу.

З матеріалів справи також вбачається, що 10.12.2013 р. 1-й відповідач частково повернув обладнання за актом приймання-передачі від 10.10.2013 р., який також підписаний представниками сторін.

Так, з даного акту вбачається, що 1-му відповідачем було повернуто наступне обладнання: рама торцева - 22 шт., рама горизонтальна - 6 шт., опора регулюємо - 10 шт., дошка настильна - 11 шт., кріплення до стіни - 10 шт. (а.с. 57).

Розрахунок вартості неповернутого обладнання здійснено позивачем, виходячи з кількості елементів обладнання, зазначених у акті приймання-передачі від 01 жовтня 2013 року (а.с. 15), вартості елементів обладнання, зазначених у видатковій накладній № 276 від 13.09.2013 р. (а.с. 98), а також з урахуванням повернутого 1-м відповідачем обладнання за актом приймання-передачі від 10.10.2013 р. (а.с. 57). Даний розрахунок позивачем надано до суду апеляційної інстанції, відповідачем будь-яким чином не спростовано.

Крім того, 10.12.2013 р. позивачем було виставлено 1-му відповідачу рахунок на оплату № 1130 з детальним переліком найменування товару та зазначенням кількості та вартості (а.с. 97).

Колегія суддів вважає безпідставними твердження 1-го відповідача про те, що надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема видаткова накладна, не підтверджують фактичної вартості залишеного обладнання, оскільки фактом придбання продукції, товару (в даному випадку обладнання) є підписані сторонами відповідні договори, а також накладні, які можуть вважатися окремою форму правочину.

В даному випадку видаткова накладна № 276 від 13.09.2013 р., яка підписана обома сторонами, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України '' Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні '' та відповідає вимогам ст. 9 цього Закону, а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факт здійснення господарських з отримання 1-м відповідачем обладнання у визначеній кількості та вартості.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що наданими позивачем документами, у тому числі актом приймання-передачі від 01 жовтня 2013 року, видатковою накладною № 276 від 13.09.2013 р., які є первинними документами бухгалтерського обліку та відповідають вимогам Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ', а також виставленим позивачем рахунком № 1130 від 10.12.2013 р. підтверджується залишок вартості обладнання в розмірі 9590,00 грн., яке не було повернуто 1-м відповідачем позивачу.

Повернення обладнання здійснюється у відповідності до п. 4.3 договору та зв'язку із закінченням терміну оренди або за письмовою вимогою позивача в строки зазначені в п. 4.4 договору. Повернення обладнання засвідчується сторонами шляхом підписання акту здачі-прийому.

Відповідно до п. 5.8 договору, позивач не пізніше 7-го числа місяця, наступного за звітним періодом, направляє 1-му відповідачу для підписання акт виконаних робіт (наданих послуг) за звітний період, підписаний зі свого боку у двох примірниках. 1-й відповідач зобов'язаний підписати наданий акт та передати підписаний примірник акт позивачу протягом 5-ти днів з моменту його надходження або вмотивовану відмову від підписання акту. У разі не надання 1-м відповідачем позивачу відповідного акту або вмотивованої відповіді у встановлений цим договором строк, акт виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним та погодженим між сторонами, та підлягає оплаті 1-м відповідачем без заперечень.

Так, в акті передачі обладнання у тимчасове користування часом закінчення оренди зазначено 01 листопада 2013 року. Втім, 1-й відповідач з 02 листопада продовжував користуватися орендованим обладнанням.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами прави, спірним договором оренди строк внесення орендної плати, у разі продовження користування обладнанням 1-м відповідачем сторонами встановлений не був, у зв'язку з чим 13 лютого 2014 р. ТОВ "Будпрокат" надіслало на адресу ТОВ "МК Партнер" лист - вимогу (а.с. 20) про сплату заборгованості за період з 01 листопада по 10 грудня 2014 року в сумі 18720,00 грн. з орендної плати разом із рахунком (а.с. 21) та актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 22). Крім того, позивача вимагав від 1-го відповідача повернути обладнання у повному обсязі або сплатити вартість неповернутого обладнання згідно рахунку, виставленого орендодавцем в розмірі 9590,00 грн.

Вищевказаний лист був отриманий відповідачем 27.02.14 р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23).

Таким чином, 1-й відповідач був зобов'язаний сплатити заборгованості з орендної плати за період з 01 листопада по 10 грудня 2014 року в сумі 18720,00 грн. до 07.03.14 р., а також повернути обладнання або сплатити його вартість в розмірі 9590,00 грн.

Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач 18720,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості. Слід зазначити, що сума заборгованості в розмірі 18720,00 грн. 1-м відповідачем не спростовується, рішення в зазначеній частині 1-м відповідачем не оскаржується.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 07.03.14 р. прострочив виконання зобов'язання зі сплати заборгованості з орендної плати за період з 01 листопада по 10 грудня 2014 року в сумі 18720,00 грн. за договором оренди № 000006874 від 01.10.13 р.

Посилання 1-го відповідача на відсутність вимоги позивача про сплату заборгованості та повернення обладнання спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23).

Твердження 1-го відповідача щодо відсутності сертифікату відповідності обладнання нормам ДСТ, правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки умовами договору оренди не передбачено надання технічних, або будь-яких інших документів на орендоване обладнання, у тому числі сертифікату. Крім того, 1-й відповідач підписавши акт приймання-передачі обладнання цим підтвердив, що претензій по якості та кількості орендованого майна він не має.

В п. 4.3 договору закріплено, що термін оренди обладнання розраховується як різниця між датою приймання обладнання з оренди й датою передачі обладнання в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному й незабрудненому стані. У випадку часткового повернення обладнання, позивач нараховує орендну плату згідно своїх розцінок за неповернуте обладнання.

Згідно з п. 4.4 договору, при намірі 1-го відповідача продовжити термін оренди останній, за 48 годин до закінчення терміну оренди, письмово (у т.ч. факсимільним повідомленням) повідомляє позивача про свій намір. У випадку відсутності повідомлення 1-го відповідача про намір продовжити термін користування обладнанням, позивач за своїм розсудом має право виставити рахунок на оплату на аналогічний період оренди, у випадку оплати виставленого рахунку 1-м відповідачем термін оренди вважається автоматично продовженим на умовах даного договору. Якщо протягом двох днів з моменту припинення терміну оренди позивач не виставив рахунок на оплату нового терміну користування обладнанням, обладнання повинне бути повернуте 1-м відповідачем протягом чотирьох днів з моменту закінчення терміну оренди. У випадку не повернення обладнання у зв'язку із закінченням терміну оренди в чотириденний строк, позивач має право самостійно забрати обладнання за адресою його розташування, при цьому 1-й відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість проїзду транспорту, розбирання обладнання, і т.п. у сумі 500.00 грн.; або позивач має право відмовитися від прийняття обладнання, про що зобов'язаний письмово сповістити 1-го відповідача, 1-й відповідач у такому випадку зобов'язаний оплатити позивачеві вартість обладнання протягом 7 днів з моменту витікання терміну оренди.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Станом на момент розгляду справи, відповідач суму вартості неповернутого орендованого обладнання розмірі 9590,00 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б повернення обладнання.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи, умов договору та наданих позивачем документальних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у 1-го відповідача виникло зобов'язання щодо оплати орендної плати в розмірі 18720,00 грн. за спірний період, а також вартості обладнання в розмірі 9590,00 грн., яке залишилося 1-м відповідачем не повернутим.

Отже, враховуючи доведеність виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а також беручи до уваги, що відповідачем вказану заборгованість належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу він не надав, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не представив, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з 1-го відповідача суми боргу заборгованості по орендній платі в розмірі 17720,00 грн., а також вартості обладнання в розмірі 9590,00 грн. правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно, пославшись на приписи 553, 554 Цивільного кодексу України, а також виходячи з умов укладеного між позивачем та 2-м відповідачем договору поруки, яким передбачено, що 2-й відповідач зобов'язується нести відповідальність солідарно з 1-м відповідачем, але в межах суми, яка становить 1000,00 грн., стягнув з 2-го відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 1000,00 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з 1-го відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого обладнання в сумі 43200,00 грн. , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 610 , 611 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу пункту 4 статті 231 зазначеного Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас частина 3 статті 549 Цивільного кодексу визначає те, що пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З правового аналізу зазначених вище норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Умовами пункт 7.2. договору оренди, передбачено, що за прострочення передачі майна по закінченню терміну оренди, зазначеного в акті прийому-передачі 1-відповідач сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням за весь час прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.

Тобто, стягнення такої неустойки не ставиться в залежність від вартості повернутого або залишеного у 1-го відповідача обладнання.

Згідно п. 5.6 договору оренди повернення обладнання здійснюється у зв'язку з закінченням строку оренди або за письмовою вимогою орендодавця в строки, зазначені в п. 4.4 договору, яким в свою чергу передбачено, що обладнання повинно бути повернуто орендарю протягом двох днів з моменту закінчення строку оренди.

Термін оренди обладнання закінчився 31.01.2014 р., про що свідчить акт про надані послуги (роботи) від 31.01.2014 р. за жовтень 2013 року, обладнання 1-й відповідач був зобов'язаний повернути в повному обсязі до 03.02.2014 р.

Відповідно до протоколу погодження цін (додаток до договору) від 01.10.2013 р., орендна плата за оренду обладнання складає 480,00 грн. більше трьох діб.

Слід зазначити, що під час підписання акту часткової здачі обладнання сторони не передбачили внесення змін до договору у вигляді зменшення розміру орендної плати за добу, в зв'язку з чим відповідач повинен був сплачувати орендну плату відповідно до протоколу погодження цін (додаток до договору) від 01.10.2013 р.

Таким чином, позивачем правомірно обчислено неустойку за прострочення повернення обладнання та сплати орендної плати, виходячи з подвійної орендної плати відповідно до умов договору.

Розрахунок неустойки здійснено позивачем за період з 03.02.2013 р. по 20.03.2014 р., що складає 45 діб.

Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи статті 6 ЦК України , в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення з 1-го відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого обладнання в сумі 43200,00 грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Посилання 1-го відповідача на норми ст. 551 Цивільного кодексу України, якою передбачена можливість зменшення неустойки, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки норми вказаної статті не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Так, стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Проте 1-м відповідачем жодним чином не доведено жодних підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки, до того ж 1-й відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції не посилався не винятковість обставин, вжиття ним заходів щодо належного виконання зобов'язання, а також не звертався до суду з відповідним клопотанням про зменшення суми неустойки.

Таким чином, у зв`язку з тим, що в договорі сторони погодили умови щодо сплати 1-м відповідачем неустойки за несвоєчасне повернення орендованого обладнання, які з огляду на норми ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для сторін, колегія суддів приходить до висновку про правомірність вимог позивача в цій частині та відсутність підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що наведені 1-м відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 23.07.14 у справі № 922/1187/14 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Партнер», м. Київ і залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.07.14 у справі № 922/1187/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 13 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.