Постанова

від 11.11.2014 по справі 911/3912/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа№ 911/3912/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Жарий О.К.-представник;

Від відповідача: Чурікова Т.Ю.- представник;

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Бората"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2014

у справі № 911/3912/13 (суддя Ярема В.А.)

за первісним позовом Виконавчого комітету Бориспільської міської ради

до Малого приватного підприємства "Бората"

про внесення змін до договору

за зустрічним позовом Малого приватного підприємства "Бората"

до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради

про скасування рішення та внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року Виконавчий комітет Бориспільської міської ради (далі-позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Малого приватного підприємства "Бората" (далі-МПП "Бората"/відповідач) про внесення змін до договору про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя №53 від 13.10.2008, доповнивши розділ №3 договору пунктами 3.8 та 3.9 в редакції, зазначеній у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2013 (суддя Чорногуз А.Ф.) порушено провадження у справі №911/3912/13 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2013 зустрічний позов МПП "Бората" (далі-позивач за зустрічним позовом) до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі-відповідач за зустрічним позовом) про визнання незаконним і скасування рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №636 від 07.10.2013 та внесення змін до договору №53 від 13.10.2008 прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у даній справі.

Позовні вимоги за первісним та за зустрічним позовами обгунтовані необхідністю приведення умов договору у відповідності до вимог ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».Крім того, позивач за зустрічним позовом вважає таким , що суперечить чинному законодавству рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07.10.2013 № 636, у зв'язку з чим просить його скасувати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.12.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014, у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 рішення Господарського суду Київської області від 27.12.2013 у справі №911/3912/13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2014 первісні позовні вимоги задоволено..

Внесено зміни до договору сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя № 53 від 13.10.2008, укладеного між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради (ідентифікаційний код 33003375) та Малим приватним підприємством "Бората" (ідентифікаційний код 30365228), доповнивши договір пунктами 3.8 та 3.9 наступного змісту:

" 3.8 Привести договір у відповідність до чинного законодавства шляхом перерахунку непереданої частини площ, прийнятих в експлуатацію, у грошові кошти відповідно до розрахунку пайової участі.

Розрахунок додається та є невід'ємною частиною додаткової угоди.

3.9 У строк до 11.10.2013 "Замовнику" сплатити кошти пайової участі в сумі 526 199,00 (п'ятсот двадцять шість тис. сто дев'ятсот дев'ять грн.) до місцевого бюджету (Одержувач: місцевий бюджет м. Борисполя, р/р 31513921700004 ГУ ДКСУ в Київській області, ЗКПО 38007070, МФО 821018. Призначення платежу: ККД 24170000, пайова участь відповідно до договору від 13 жовтня 2008 року №53)."

Присуджено до стягнення з Малого приватного підприємства "Бората" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ватутіна, 99, ідентифікаційний код 30365228) на користь Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, ідентифікаційний код 33003375) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

У задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Мале приватне підприємство "Бората" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2014 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову Виконавчого комітету Бориспільської міської ради відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Бората" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.11.2014.

В судовому засіданні 11.11.2014 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.10.2008 між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради (виконком) та МПП "Бората" (замовник) було укладено договір про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя № 53 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору замовник здійснює впровадження проекту : "Багатоповерховий житловий будинок, що складається з 5-ти блок-секцій та торгового центру по вул. Ватутіна, 99 в м. Бориспіль Київської області" на земельній ділянці, що надана в оренду відповідно до договору оренди землі від 17.07.2007.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань (п. 7.1 договору).

Метою договору є залучення коштів замовників для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при здійсненні будівництва, реконструкції, перепрофілювання та добудови об'єктів в місті Борисполі (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору кошти замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури надходять шляхом сплати певної суми коштів чи передачі майна (рухомого чи не рухомого), виконання певних робіт та надання послуг про що надаються підтверджуючі документи.

Згідно п. 3.1 договору сторони домовились, що кошти замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури надходять шляхом сплати замовником виконкому певної суми коштів на рахунок цільового фонду соціального та культурного розвитку міста Борисполя або у вигляді передачі майна (рухомого чи не рухомого), виконання певних робіт чи надання послуг про що надаються підтверджуючі документи та передачі житлової площі на умовах встановлених у цьому договорі.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що розмір внеску, що здійснюється замовником за будівництво багатоповерхового житлового будинку, що складається з 5-ти блок-секцій та торгового центру по вул. Ватутіна, 99 в місті Бориспіль визначається рішенням міської ради від 04.09.2008 року № 4484-39-V "Про затвердження Положення про встановлення розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя"і становить 1 779 317,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору на момент підписання договору "замовником" сплачено кошти в сумі 500 000,00 грн. за виконання робіт по розробці архітектурно-планувальних рішень на об'єкт: навчальний корпус спеціалізованої загальноосвітньої школи "Школа лінгвістики"по вул. Горького, 1 (частково). Відповідно корегується сума внеску та становить 1 279 317,00 грн.

Згідно п. 3.5 договору кошти замовником перераховуються на рахунок виконкому не пізніше як за 1 місяць до введення закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до п. 3.7 договору підтвердженням виконання замовником умов даного договору є довідка видана фінансовим управлінням про сплату грошових коштів, платіжне доручення та підтверджуючі документи щодо виконання певних робіт чи послуг, акт прийому-передачі майнового комплексу.

Замовник повинен здійснити повне виконання взятих на себе зобов'язань за розділом 3 цього договору за місяць до планової здачі І-го, ІІ-го, ІІІ-го таIV-го пускового комплексу в експлуатацію (п. 4.1 договору).

У відповідності до "розрахунку розміру коштів замовника за будівництво", який є невід'ємною частиною договору, сторонами визначено:

- І-й пусковий комплекс, блок-секція 1, житловою площею 2% - 101,62 м2,

- ІІ-й пусковий комплекс, блок-секція 2 та блок-секція 3, житловою площею 2% - 92,84 м2 та торговою площею 2% - 17,83 м2,

- ІІІ-й пусковий комплекс, блок-секція 4, житловою площею 2% - 101,62 м2,

- ІV-й пусковий комплекс, блок-секція 5, житловою площею 2% - 101,62 м2.

Відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та актів готовності об'єктів до експлуатації здача пускових комплексів відбулась: І-го - 13.01.2009; ІІ-го - 19.08.2009; ІІІ-го - 10.03.2010; ІV-го - 31.08.2010.

Відповідно до актів прийому-передачі квартир від 22.01.2009 та від 29.01.2010 відповідач (за первісним позовом) передав, а позивач (за первісним позовом) прийняв квартири загальною площею 101,3 кв.м. та 194,4 кв.м. відповідно.

Матеріали справи свідчать про те, що внаслідок невиконання відповідачем, як забудовником, своїх договірних зобов'язань в частині сплати 1 279 317,00 грн. пайового внеску за будівництво багатоповерхового житлового будинку, у серпні 2012 року Виконавчий комітет Бориспільської міської ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до МПП "Бората" про стягнення 1 279 317,00 грн. заборгованості за договором, 83 564,41 грн. 3% річних, 188 187,13 грн. інфляційних втрат та 57 088,75 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2012 у справі №26/093-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 скасовано частково, відмовлено в стягненні пені, в іншій частині судові рішення залишені без змін.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині передачі решти відповідної житлової (101,62 м2) та торгівельної площі (17,83 м2), а також набранням чинності Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", 07.10.2013 Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було прийнято рішення №636 "Про внесення змін до договору від 13.10.2008 №53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, укладеного між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради (виконком) та МПП "Бората"", відповідно до якого було вирішено внести зміни до спірного правочину шляхом доповнення його п. 3.8 та п. 3.9 наступного змісту:

" 3.8 Привести договір у відповідність до чинного законодавства шляхом перерахунку непереданої частини площ, прийнятих в експлуатацію, у грошові кошти відповідно до розрахунку пайової участі.

Розрахунок додається та є невід'ємною частиною додаткової угоди.

3.9 У строк до 11.10.2013 "Замовнику" сплатити кошти пайової участі в сумі 526 199,00 (п'ятсот двадцять шість тис. сто дев'ятсот дев'ять грн.) до місцевого бюджету (Одержувач: місцевий бюджет м. Борисполя р/р 31513921700004 ГУ ДКСУ в Київській області, ЗКПО 38007070, МФО 821018. Призначення платежу: ККД 24170000, пайова участь відповідно до договору від 13 жовтня 2008 року №53)".

З метою приведення спірного договору у відповідність до вимог чинного законодавства, а також враховуючи вищезазначене рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, 08.10.2012 позивачем було направлено відповідачу лист №12-31-4166 з пропозицією укласти відповідну додаткову угоду до договору, з доданням проекту такої угоди.

Посилаючи на те, що відповідач на зазначений лист не відповів, додаткову угоду до договору не підписав, позивач просить суд внести зміни до спірного договору доповнивши його розділ 3 пунктами 3.8 та 3.9 в редакції, зазначеній у позовній заяві, з підстав ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ч.ч. 1-3, 5 ст. 271 Закону України "Про планування і забудову територій", в редакції, яка діяла на момент виникнення між сторонами договірних правовідносин, створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування.

З п. 3.1 Договору вбачається, що сторони домовились, що кошти замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури надходять шляхом сплати замовником виконкому певної суми коштів на рахунок цільового фонду соціального та культурного розвитку міста Борисполя або у вигляді передачі майна (рухомого чи не рухомого), виконання певних робіт чи надання послуг про що надаються підтверджуючі документи та передачі житлової площі на умовах встановлених у цьому договорі.

До того ж, як формула розрахунку розміру коштів законника за будівництво багатоповерхового житлового будинку у сумі 1 779 317,00 грн., так і розмір площ (нерухомого майна), які підлягають переданню у якості пайового внеску за договором визначено у розрахунку розміру коштів замовника, який в силу положень п. 3.2 договору є його невід'ємною частиною.

В своїй апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що жодне з положень Договору, окрім п.3.2, не вставнолює зобов"язань МПП "Бората" щодо сплати грошових коштів, як і не встановлює зобов"язань з передачі майна, виконання робіт чи надання послуг.

Разом з тим, з аналізу наведених договірних положень вбачається, що спірний правочин, у відповідності до чинного, на момент його укладення, законодавства, передбачав участь забудовника (відповідача) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста як коштами, так і шляхом передачі відповідної житлової і торговельної площі, що спростовує вищенаведені твердження скаржника..

При цьому, покладені в основу заперечень проти позову посилання відповідача на існування в нього обов'язку по сплаті пайового внеску виключно у розмірі 1 279 317,00 грн., який, на думку останнього, було частково виконано переданням позивачу квартир загальною площею 101,3 м2 та 194,4 м2 за актами прийому-передачі від 22.01.2009 та від 29.01.2010, спростовуються рішенням господарського суду Київської області від 31.10.2012 у справі №26/093-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013, яким вимога Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про стягнення з МПП "Бората" 1 279 317,00 грн. заборгованості за спірним правочином задоволена як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

У зв'язку з наведеним Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради 07.10.2013 було прийнято рішення № 636 "Про внесення змін до договору від 13.10.2008 № 53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, укладеного між виконавчим комітетом міської ради та Малим приватним підприємством "Бората" та направив відповідні листи замовнику, в якому просив узгодити зміни до договору.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Статтею 144 Конституції України унормовано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Позовна вимога про внесення змін до договору обґрунтована тим, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в строк та набрання 12.03.2011 чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" позбавляє позивача можливості отримати непередану відповідачем частину внеску у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, у зв'язку з чим виникла необхідність приведення положень договору у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом визначення договором грошового еквіваленту невиконаного відповідачем зобов'язання з передачі житлової та торговельної площі в натурі, що спростовує посилання відповідача на покладення на нього додаткових, тобто не передбачених договором, зобов'язань.

До того ж, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачає звільнення забудовників від зобов'язань, які виникли за раніше укладеними договорами, а лише передбачає можливість існування цих зобов'язань виключно в грошовій формі.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто необхідність внесення змін до договору передбачена приписами п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і не залежить від волі сторін.

Звернення позивача до суду з даним позовом зумовлено прийняттям 07.10.2013 Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради рішення №636 та не вчиненням відповідачем дій, спрямованих на приведення змісту договору у відповідність до положень означеного рішення в частині визначення у ньому грошового еквіваленту невиконаного відповідачем зобов'язання з передачі житлової та торговельної площі в натурі.

На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2014 щодо перевірки відповідності запропонованих позивачем змін вимогам ч. 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено наступне.

Частиною 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" унормовано, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

У відповідності до розрахунку пайової участі МПП "Бората" по договору, в редакції запропонованої позивачем угоди на підставі рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07.10.2013 №636, пайовий внесок становить 526 199,00 грн., в тому числі:

- вартість двох відсотків торгової площі ІІ-го пускового комплексу, блок-секція 2, що становить 17,83 м2 від загальної площі, у сумі 97 565,80 грн.

- вартість двох відсотків житлової площі ІV-го пускового комплексу, блок-секція 5, що становить 101,62 м2 від загальної площі, у сумі 428 633,20 грн.

При цьому, визначення розміру пайової участі відповідача як шляхом сплати 1 779 317,00 грн., так і шляхом передачі житлової/торгівельної площі, згідно доданого до договору розрахунку, здійснено із розрахунку 2% від загальної площі І-го пускового комплексу, блок-секція 1, ІІ-го пусковий комплекс, блок-секція 2 та блок-секція 3, ІІІ-го пускового комплексу, блок-секція 4 та ІV-го пускового комплексу, блок-секція 5, свідчить про встановлення позивачем, як органом місцевого самоврядування, для відповідача, як замовника, розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в межах законодавчо встановлених граничних 4 відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

Згідно зі ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Таким чином, враховуючи існування чинного рішення органу місцевого самоврядування про внесення змін до договору, дотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору, наявність прямої вказівки закону щодо відповідності змісту договору, укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, цьому акту, а також відповідність запропонованих позивачем змін до договору вимогам ч. 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд дійшов висновку про задоволенню вимоги позивача про внесення змін до договору, шляхом доповнення його розділу 3 пунктами 3.8 та 3.9 у запропонованій позивачем редакції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2013 у справі №5011-38/629-2012.

Щодо вимоги позивача (за зустрічним позовом) про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07.10.2013 №636 "Про внесення змін до договору від 13.10.2008 №53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, укладеного між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради (виконком) та МПП "Борат", колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічного позову, МПП "Бората" посилається на те, що в порушення вимог ст. 19 Конституцій України та ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" при прийнятті спірного рішення Виконавчий комітет Бориспільської міської ради вийшов за межі своїх повноважень, прийнявши рішення, яке спрямоване на внесення до договору дольової участі сторін у розвитку інфраструктури міста додаткових зобов'язань для забудовника в частині сплати 526 199,00 грн. пайового внеску, які первісно не були визначені умовами договору.

Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена стаття кореспондується зі ст. 24. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Статтями 10, 51, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У відповідності до положень підп. 7 п. а ст. 27, підп. 5 п. а ст. 28 "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території; залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Частинами 1-3, 5, 7 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" унормовано, що Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість посилань позивача за зустрічним позовом про прийняття Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради рішення від 07.10.2013 №636 з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, ст. 24. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме з перевищенням меж своїх повноважень, позаяк в силу наведених нормативних положень, прийняття рішень з питань порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належить до повноважень відповідних органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, яким в даному випадку є відповідач за зустрічним позовом.

До того ж, прийняття оскаржуваного рішення було зумовлено імперативними приписами п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо приведення у відповідність із цим Законом будь-яких рішень органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийнятих до набрання чинності цим Законом.

Посилання ж позивача за зустрічним позовом в апеляційній скарзі на невідповідність спірного рішення вимогам ч.ч. 6, 7 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині заборони органам місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання додаткових обов'язків понад сплату розміру дольової (пайової) участі, оцінюють судом критично, оскільки в межах розгляду первісного позову було встановлено як правомірність визначення у спірному договорі грошового еквіваленту невиконаного МПП "Бората" зобов'язання з передачі житлової та торговельної площі в натурі у розмірі 526 199,00 грн., так і не перевищення означеної суми розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту законодавчо встановлених граничних 4 відсотків від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

З огляду на наведене, враховуючи недоведеність МПП "Бората" належними та допустимими доказами невідповідності рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07.10.2013 №636 вимогам ст. 19 Конституцій України та ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання незаконним та скасування означеного рішення є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає

Крім того, враховуючи встановлення судом правомірності внесення змін до договору в частині перерахунку непереданої частини площ, прийнятих в експлуатацію, у грошові кошти, а також відмову у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 07.10.2013 №636, суд дійшов висновку, що вимоги МПП "Бората" про внесення змін до п. 3.1 спірного договору та "розрахунку розміру коштів замовника" до нього, які зводяться до визначення договором зобов'язання забудовника по сплаті пайового внеску виключно у розмірі 1 779 317,00 грн., задоволенню не підлягають, тому що за своєю правовою природою є похідними.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в ухвалі, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Бората" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2014 року у справі № 911/3912/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/3912/13 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська