Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/21554/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21554/14 11.11.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДАШЕВ"

до товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "КВАДРА"

про стягнення 113 679,35 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача не прибув

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договору підряду №36/07-08 від 07.08.2013 в розмірі 113 679, 35 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.10.2014 порушено провадження у справі №910/21554/14 та призначено до розгляду на 28.10.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 28.10.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 28.10.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Розгляд справи відкладено на 11.11.2014.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 11.11.2014 не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Ухвала суду від 10.10.2014 отримана відповідачем 17.10.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 03680 0789414 4 (в матеріалах справи).

Ухвала суду від 10.10.2014 отримана позивачем 22.10.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 02125 0350758 4 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2013 між TOB «Дашев» (далі по тексту - Підрядник, Позивач) і TOB «Будівельна компанія «КВАДРА» (далі по тексту - Замовник, Відповідач) було укладено Договір № 36/07- 08 (далі по тексту - Договір № 36/07-08).

Згідно з п. 1.1 Договору № 36/07-08 Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався виконати роботи з поставки витяжної вентиляції та подальшого її монтажу по визначеним адресам.

Відповідно до п.п. 3.1.1, 6.2 Договору № 36/07-08 виконані роботи мають бути остаточно оплачені Замовником протягом 15-ти банківських днів на підставі підписаних Сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, 12.08.2013 Підрядник виконав взяте на себе зобов'язання по Договору № 36/07-08, про що Сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акти здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) на загальну вартість 54 971,62 грн. (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна грн., 62 коп.).

28.08.2013 Підрядник виконав взяте на себе зобов'язання по Договору № 36/07-08, про що Сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акти здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) на загальну вартість 45 103,66 грн. (сорок п'ять тисяч сто три грн., 66 коп.).

30.08.2013 Підрядник виконав взяте на себе зобов'язання по Договору № 36/07-08, про що Сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акти здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) на загальну вартість 57 789,50 грн. (п'ятдесят сім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн., 50 коп.).

27.12.2013 Підрядник виконав взяте на себе зобов'язання по Договору № 36/07-08, про що Сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) на вартість 27 234,67 грн. (двадцять сім тисяч двісті тридцять чотири грн., 67 коп.).

30.12.2013 Підрядник виконав взяте на себе зобов'язання по Договору № 36/07-08, про що Сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) на вартість 12 135,22 грн. (дванадцять тисяч сто тридцять п'ять грн., 22 коп.).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було заявлено жодних претензій стосовно якості виконаних робіт по Договору № 36/07-08 або прострочення строку здачі виконаних робіт ні на момент їх прийняття, ні на момент подання даного позову.

На відміну від Підрядника, Замовник, в порушення умов Договору № 36/07-08. та норм чинного законодавства України, не виконав свого зобов'язання перед Підрядником, а саме - не оплатив повністю обумовлену Актами здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) та Довідками про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) суму за виконані роботи.

Загальна вартість виконаних по Договору № 36/07-08 робіт становила 197 234,67 грн. (сто дев'яносто сім тисяч двісті тридцять чотири грн., 67 коп.).

Відповідач здійснив оплату робіт лише частково: 12.08.2013 - в сумі 50 000,00 грн. і 28.08.2013 - в сумі 45 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином неоплаченою по Договору № 36/07-08 залишилась сума у розмірі 102 234,67 грн. (197 234,67 грн. - 50 000,00 грн. - 45 000,00 грн.).

Дата, коли відповідач мав здійснити кінцевий розрахунок з позивачем по Договору № 36/07-08, спливла 23 січня 2014 року.

Позивачем, з метою врегулювання спору у досудовому порядку, рекомендованим листом було направлено на адресу відповідача Претензію № 4 від 15.05.2014, яка залишилась без відповіді.

Відповідач жодних дій по сплаті зазначених коштів не вчинив.

Таким чином, відповідач своїми діями (не проведення розрахунків за виконані роботи по договору) порушив умови договору щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання по договору, наслідком чого є неотримання позивачем коштів у сумі 102 234,67 грн.

Відмова в оплаті - є відмовою у виконанні взятих на себе за договором зобов'язань, а це порушення умов договору і прав позивача на отримання узгоджених сум зобов'язання, що зумовило звернення останнього до суду із вимогою про зобов'язання примусово сплатити суми грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак суд застосовує норми що регулюють даний вид договорів.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати заборгованості за виконаних позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 102 234,67 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі визнаному судом обґрунтованим.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1688,97 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 1688,97 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в у відповідності з п. 7.4 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 7.4. договору, яка складає 9755,71 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 9755,71 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДАШЕВ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "КВАДРА" (03680, м. Київ, пров. Приладний, буд. 10, код ЄДРПОУ 36941912) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДАШЕВ" (02125, м. Київ, бульвар Перова, буд. 24-Б, кв. 62, код ЄДРПОУ 22969204) основний борг в розмірі 102 234(сто дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 67 коп., 3% річних в сумі 1688(одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 97 коп., пеню в сумі 9755(дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 2273(дві тисячі двісті сімдесят три) грн. 59 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 14.11.2014