Постанова

від 10.11.2014 по справі 826/13086/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2014 року 13 год. 15 хв. № 826/13086/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2014 року № 0008632201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросем» (далі - позивач, ТОВ «Агросем») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2014 року № 0008632201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.08.2014р. № 352/1-22-01/30967207, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агросем» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «М-Центр-1» за період з 01.01.2012р. по 20.05.2014р., документально та нормативно не підтверджуються. Натомість отримані ТОВ «Агросем» кошти за реалізований ТОВ «М-Центр-1» товар підтверджуються належним чином складеними первинними документами та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Товариства.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 13.10.2014р. б/н та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівниками ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агросем» (ідентифікаційний код 30967207) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «М-Центр-1» за період з 01.01.2012р. по 20.05.2014р., за результатами якої складений Акт від 06.08.2014р. № 352/1-22-01/30967207. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Агросем» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 243 679, 00 грн. А саме в ході проведеної перевірки перевіряючими виявлено заниження доходу за 2013 рік у сумі 1 282 521, 00 грн. За результатами проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2014 року № 0008632201, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях призначених у даній справі представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання 03.11.2014р. не забезпечив.

03 листопада 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 30.07.2014р. по 01.08.2014р. працівниками ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києва згідно з нормами п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.п. 79.1 та 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 30.07.2014р. № 1954 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агросем» (ідентифікаційний код 30967207) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «М-Центр-1» за період з 01.01.2012р. по 20.05.2014р., за результатами якої складений Акт від 06.08.2014р. № 352/1-22-01/30967207 (далі - Акт перевірки).

Перелік первинних і розрахункових документів, наданих ТОВ «Агросем» до перевірки, що були дослідженні працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки позивача перевіряючим були встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «М-Центр-1» на підставі договору поставки від 04.03.2013р. № 04.03.13-БЄ/С/1. Відповідно до наданих до перевірки видаткових накладних позивачем поставлено ТОВ «М-Центр-1» товару протягом 2013 року на загальну суму 1 282 521, 00 грн., в т.ч. ПДВ 213 753, 50 грн. Всі первинні документи від імені ТОВ «М-Центр-1» були підписані директором ОСОБА_1

Згідно з виписками банку ТОВ «М-Центр-1» перерахувало на користь ТОВ «Агросем» за вказаний період суму коштів у розмірі 1 282 521, 00 грн.

За результатами таких господарських операцій, згідно тексту Акта перевірки, ТОВ «Агросем» віднесло до складу валових доходів за 2013 рік суму коштів у розмірі 1 282 521, 00 грн.

Також перевіряючим була врахована постанова слідчого ГСУ МВС України від 23.05.2014р., копія якої наявна в матеріалах справи, відповідно до змісту якої встановлено, що ГСУ МВС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000346 від 24.05.2013р. за фактами створення та придбання невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, а також вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного діяння, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205. ч. 3 ст. 209 КК України. Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні було проведено обшук за місцем розташування «конвертаційного центру», що за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська 26-а, у результаті проведення якого вилучено бухгалтерські документи, що стосуються діяльності ТОВ «М-Центр-1» (код ЄДРПОУ 25409457) та інших підприємств. Згідно висновку почеркознавчої експертизи, яка проведена по зразкам підпису виконаних від імені засновника та директора ТОВ «М-Центр-1» ОСОБА_1, у фінансово-господарських документах, що були укладені між ТОВ «М-Центр-1» та ТОВ «Агросем» встановлено, що підписи виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Будучи допитаним в якості свідка директор та засновник ТОВ «М-Центр-1» - ОСОБА_1 вказав, що він ніколи не був директором та засновником будь-яких юридичних осіб, йому не відомо, яким чином він став директором та засновником ТОВ «М-Центр-1», в реєстраційних органах з даного приводу він ніколи не був.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Агросем» правових підстав для формування валових доходів за вказаний звітний період на підставі вказаних господарських операцій та прийшов до висновку, що отримані позивачем від ТОВ «М-Центр-1» кошти у розмірі 1 282 521, 00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 06.08.2014р. № 352/1-22-01/30967207 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Агросем» норм пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 243 679, 00 грн.

21 серпня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 06.08.2014р. № 352/1-22-01/30967207 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0008632201 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Агросем» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 365 518, 50 грн., в т.ч. 243 679, 00 грн. - основний платіж, 121 839, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Водночас, згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи розуміються як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення доходів та їх склад закріплений в ст. 135 зазначеного Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Крім того, нормами пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

При цьому п. 137.10 ст. 137 ПК України визначено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові доходи у зв'язку з реальною реалізацією товарів (робіт, послуг), що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові доходи. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах .

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

В ході судового розгляду також встановлено, що 04.03.2013р. між ТОВ «Агросем» (Постачальник), в особі комерційного директора Бєзволєва Є.І., і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «М-Центр-1» (Покупець), в особі директора ОСОБА_1, був укладений договір поставки № 04.03.13-БЄ/С/1. За умовами вказаного Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору, Покупець оплачує вартість Товару згідно умов та у строки, визначені в специфікаціях до цього Договору. Поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах та у строки, визначені в специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до специфікацій до Договору поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах склад Постачальника , а саме: Вінницька обл., м. Козятин та Волинська обл., Іваничівський район, смт. Іваничі.

На підтвердження фактів поставки ТОВ «М-Центр-1» вказаного товару та проведення розрахунків за спірним правочином позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору поставки від 04.03.2013р. № 04.03.13-БЄ/С/1 та специфікації до нього;

- видаткових накладних від 07.03.2013р. № 7/03-1, від 19.03.2013р. № 19/03-1, від 22.03.2013р. № 22/03-6 та від 25.03.2013р. № 25/03-4 на загальну суму у розмірі 1 284 520, 48 грн.;

- довіреності на отримання ТМЦ від 07.03.2013р. № 116, від 14.03.2013р. № 147, від 15.03.2013р. № 160 та від 25.03.2013р. № 203;

- виписок банку по рахунку позивача, відповідно до яких ТОВ «М-Центр-1» перерахувало на користь ТОВ «Агросем» суму коштів у розмірі 1 284 520, 48 грн. на підставі рахунків від 04.03.2013р. № 4/0311, від 14.03.2013р. № 14/03, від 15.03.2013р. № 15/03, від 27.03.2013р. № 27/03 та № 27/03-4.

Інших первинних документів, оформлених на підставі Договору від 04.03.2013р. № 04.03.13-БЄ/С/1, зокрема, рахунків-фактур, які згідно даних банківських виписок та довіреностей на отримання ТМЦ були підставою для отримання коштів від контрагента за реалізовані товари, позивач суду не пред'явив.

При цьому, позивач, посилаючись на факт реалізації товару ТОВ «М-Центр-1», не надав суду документальних доказів оприбуткування, переміщення та списання такого товару зі складу, в т.ч. оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 28 «Товари на складі» станом на відповідні дати поставки.

Водночас, судом також враховується, що, як передбачено специфікаціями та стверджує позивач, поставка здійснювалась на складах у Вінницькій обл., м. Козятин та Волинській обл., Іваничівський район, смт. Іваничі, проте видаткові накладні складені в м. Київ.

Разом з тим, судом не можуть бути прийняті до уваги документи фінансово-господарської діяльності позивача з ТОВ «Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія» та ДП «Агрофірма Луга-Нова», які, на думку позивача, підтверджують виконання спірного Договору з ТОВ «М-Центр-1», оскільки за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, за результатами дослідження наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з поставки, передбачених договором від 04.03.2013р. № 04.03.13-БЄ/С/1 з ТОВ «М-Центр-1», належними первинними і розрахунковими документами, а тому відповідно віднесення сум витрат по таких роботах до складу валових витрат на підставі вище описаних документів, є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова