Постанова

від 03.11.2014 по справі 826/15196/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2014 року 14:00 № 826/15196/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Київмлин» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Київмлин» (далі - ПрАТ «Київмлин», позивач) до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004612203 від 18.06.2014 року форма «Р», яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 983 008,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0004622203 від 18.06.2014 року форма «Р», яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 819 532,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, які складені на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції, а тому підприємством правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати.

Зокрема, позивач зазначив, що відповідачем використано під час перевірки недопустимі матеріали, які не можуть бути підставами для висновків, що свідчить про порушення порядку оформлення результатів перевірки. Крім того, все обґрунтування, наведених в акті порушень, базується виключно на сумнівах та припущеннях податкового органу щодо фіктивності діяльності контрагента позивача, оскільки виконання взятих сторонами зобов'язань згідно укладених договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні повністю. Надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту - ПП «Агропромтехком» за придбані товари, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених вказаному контрагенту у складі ціни отриманих товарів та виконаних робіт.

На думку посадових осіб податкового органу, діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності, взаємовідносини ПрАТ «Київмлин» та ПП «Агропромтехком» не спричиняють реального настання правових наслідків, у сторін відсутні наміри щодо реального настання юридичних наслідків, обумовлених відповідними правочинами, тому, на думку відповідача, формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши наявні матеріали у справі, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПрАТ «Київмлин» зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 23.07.1999 року, код ЄДРПОУ 30523267.

ПрАТ «Київмлин» перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 200001538 від 20.09.2011 року, індивідуальний податковий номер - 305232626656.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кредиту України, на підставі наказу № 549 від 12.05.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Київмлин» (код ЄДРПОУ 30523267) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Агропромтехком» (код ЄДРПОУ 36628346) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 2123/26-56-22-03-09/30523267 від 23.05.2014 року.

За наслідками проведеної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

1) п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 2 128 393 гри., у тому числі по періодам:

за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 301 222 грн. (у тому числі, за ІІІ квартал 2011 року - 301 222 грн.);

за II-IV квартал 2011 року на загальну суму 746 116 грн. (у тому числі, за IV квартал 2011 року на загальну суму 444 894 грн.);

за I квартал 2012 року на загальну суму 405 612 грн.;

за І півріччя 2012 року на загальну суму 529 672 грн. (у тому числі, за II квартал 2012 року на загальну суму 484 060 грн.);

за 9 місяців 2012 року на загальну суму 762 739 грн. (у тому числі, за III квартал 2012 року на загальну суму 233 067 грн.);

за 2012 рік на загальну суму 1 148 659 грн. (у тому числі, за IV квартал 2012 року на загальну суму 385 920 грн.);

за 2013 рік на загальну суму 233618 грн.;

2) п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 988 672 грн., у тому числі, по періодам: вересень 2011 року - 261 931 грн.; листопад 2011 року - 253 072 грн.; грудень 2011 року - 133 793 грн.; лютий 2012 року - 66 172 грн.; квітень 2012 року - 359 803 грн.; червень 2012 року - 164 133 грн.; серпень 2012 року - 124 767 грн.; жовтень 2012 року - 29 682 грн.; листопад 2012 року - 18 203 грн.; грудень 2012 року - 331 202 грн.; січень 2013 року - 124 198 грн.; березень 2013 року - 121 716 грн.

ПрАТ «Київмлин», не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, подало заперечення від 06.06.2014 року №1-295.

ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надало відповідь від 13.06.2014 року №5224/10/26-56-22-03-05 на заперечення, відповідно до якої висновки, які зазначені в акті перевірки залишені без змін.

На підставі викладених в акті висновків, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0004612203 від 18.06.2014 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 983 008,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 988 672,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 994336,0 грн.;

№ 0004622203 від 18.06.2014 року, яким ПрАТ «Київмлин» донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 819 532,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 128 393,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 691 139,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Однак, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві № 7283/10/26-15-10-06-15 від 11.08.2014 року про результати розгляду первинної скарги та рішенням Державної фіскальної служби України №2662/6/99-99-10-01-15 від 01.09.2014 року первинна та повторна скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з грубим порушенням норм податкового законодавства, без належних фактичних та правових підстав, тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємому періоді між позивачем, в особі в.о.голови правління Ляшенка К.П., що діє на підставі статуту, (Покупець) та ПП «Агропромтехком», в особі директора Хавтури В.В., що діє на підставі статуту, (Продавець) укладались наступні договори:

- договір купівлі-продажу № 151/п від 15.08.2011 року, згідно з яким Продавець зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар - зерно пшениці 2,3 класу, жита продовольчого. Термін поставки: до 31.12.2011 року у відповідності з додатковими угодами.

Відповідно до умов, викладених у Договорі найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Додаткових угодах (Протоколах погодження цін), які є невід'ємними додатками до Договору. Також, у зазначених протоколах вказуються умови поставки товару, місце фактичного приймання товару, строки поставки товару, термін та порядок оплати (протягом 5 банківських днів по факту поставки зерна на ПрАТ «Київмлин»).

- договір купівлі-продажу № 10/п від 12.01.2012 року, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити зерно пшениці 2, 3 класу, жита продовольчого. Термін поставки: до 31.12.2012 року у відповідності з додатковими угодами.

Відповідно до умов, викладених у Договорі найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Додаткових угодах (Протоколах погодження цін), які є невід'ємними додатками до Договору. Також, у зазначених протоколах вказуються умови поставки товару, місце фактичного приймання товару, строки поставки товару, термін та порядок оплати (протягом 5 банківських днів по факту поставки зерна на ПрАТ «Київмлин»).

- договір купівлі-продажу № 4/ж від 03.01.2013 року, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити зерно пшениці 2, 3 класу, жита продовольчого. Термін поставки: до 31.12.2013 року у відповідності з додатковими угодами.

Відповідно до умов, викладених у Договорі найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Додаткових угодах (Протоколах погодження цін), які є невід'ємними додатками до Договору. Також, у зазначених протоколах вказуються умови поставки товару, строки поставки товару, термін та порядок оплати (протягом 5 банківських днів по факту поставки зерна на ПрАТ «Київмлин»).

- договір купівлі-продажу № 87/п від 05.03.2013 року, згідно з яким Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити зерно пшениці 2, 3 класу, жита продовольчого. Термін поставки: до 31.12.2013 року у відповідності з Додатковими угодами.

Відповідно до умов, викладених у Договорі найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Додаткових угодах (Протоколах погодження цін), які є невід'ємними додатками до Договору. Термін та порядок оплати - протягом 5 банківських днів по факту поставки зерна на ПрАТ «Київмлин».

З матеріалів справи вбачається, що сторонами були складені та підписані 9 Додаткових угод до зазначених Договорів.

В підтвердження виконання умов Договорів та Додаткових угод до Договорів, позивачем надано копії рахунків-фактур, складені контрагентом.

Факт передачі позивачу товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок ПП «Агропромтехком» відповідно до товарно-транспортних накладних та оприбутковано на елеваторі ПрАТ «Київмлин».

Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи.

Кошти, сплачені ПП «Агропромтехком», позивач відніс до складу валових витрат, та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни виконаних робіт за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП «Агропромтехком» податкові накладні. Вказані суми податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

Крім цього, з досліджених доказів у справі, судом встановлено, що в обґрунтування фактичного використання придбаного у ПП «Агропромтехком» зерна у господарській діяльності ПрАТ «Київмлин» має первинні документи, які підтверджують фактичні поставки зерна на елеватор підприємства, про що зазначено в акті перевірки.

Зокрема, крім видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, виписаних контрагентом, факт придбання товару підтверджується фіксуванням в «Журналі реєстрації заїзду автомобілів з зерном» всіх автомобілів в'їзді на територію ПрАТ «Київмлин».

В подальшому, зерно перевіряється на якість лабораторією, про що також складаються записи в Журналі реєстрації показників якості зерна, що надходить а/м транспортом на елеватор (форма № 59), та виписуються сторонами відповідні накладні, в яких зазначено, хто відпустив, хто прийняв, дані про довіреність, кількість та вартість товару, а також відбиток печатки контрагента та печатка лабораторії з контролю виробництва ПрАТ «Київмлин».

Крім того, якщо якість зерна відповідає вимогам нормативних документів, автомобілі подаються на вагову, де комісією у складі не менше трьох чоловік проводиться зважування, про що також робиться запис у Журналі приймання комерційного зерна з автомобільного транспорту, після цього автомобіль розвантажується і зерно потрапляє до елеватора.

Належним чином завірені копії журналів позивач надав до суду для дослідження.

Під час перевірки посадовими особами податкового органу зазначені журнали не перевірялись.

Відповідно до статуту підприємства та Довідки АБ № 629251 з ЄДРПОУ, основним видом діяльністю ПрАТ «Київмлин» за КВЕД-2010 є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості.

Таким чином, придбання ПрАТ «Київмлин» у ПП «Агропромтехком» товару, а саме: пшениці, жита відповідно до Договорів, з метою виробництва борошна, на думку суду, повністю відповідає господарській меті підприємства, що спрямована на отримання доходу.

Крім того, в ході розгляду справи судом з'ясовано, що на елеваторі регулярно, згідно з вимогами нормативних документів, зокрема Інструкцією «Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661 проводиться інвентаризація, результати якої перевіряються і затверджуються Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві.

Переробка зерна, вихід готової продукції також контролюється Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві на предмет відповідності виробництва борошна до розрахункових норм виробітку, про що складається форма 117. Борошно, вироблене із зерна, відвантажується відповідно до договорів поставки на дочірні підприємства ПАТ «Київхліб» - хлібозаводи. На кожне відвантаження виписується товарно-транспортна накладна, в якій вказуються всі необхідні реквізити, в тому числі номер автомобіля та перевізник.

Разом з тим, висновок податкового органу про наявність ознак фіктивності та про безтоварність господарських операцій з контрагентом, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента, зокрема, акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 року № 104/22-03/36628346 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агропромтехком» (код ЄДРПОУ 36628346) за період діяльності січень 2011 року - грудень 2013 року».

Згідно вказаного акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 року № 104/22-03/36628346, в цей період ПП «Агропромтехком» не перевірялось; декларації з ПДВ за вересень - грудень 2013 року до податкового органу не подавались; остання звітність подана - декларація з ПДВ за серпень 2013 року.

Крім того, зазначено про відсутність у платника податків будь-яких основних засобів, відповідного персоналу, виробничих активів, офісних, складських та виробничих приміщень, транспортних засобів та інших умов для ведення господарської діяльності, що свідчить про відсутність реального факту здійснення господарської діяльності та нікчемності угод ПП «Агропромтехком». Документи фінансового-господарської діяльності відсутні. Надані підприємством документи фінансово-господарської діяльності відповідно до запиту носять формальний характер. На момент проведення звірки підприємство мало стан - 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

На підставі цього, відповідачем зроблено висновок про відсутність у ПрАТ «Київмлин» об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів у підприємств-постачальників/покупців за перевіряємий період.

Однак, в ході розгляду справи судом встановлено, що ПП «Агропромтехком» оскаржило дії ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складання акту № 104/22-03/36628346 від 13.02.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агропромтехком».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2014 року в адміністративній справі № 826/6992/14 у задоволені адміністративного позову ПП «Агропромтехком» відмовлено.

Між тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2014 року скасовано, а адміністративний позов ПП «Агропромтехком» до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії задоволено:

визнано протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної перевірки ПП «Агропромтехком» , результати якої оформлені актом №104/22-03/36628346 від 13.02.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки за період діяльності січень 2011 року - грудень 2013 року»;

зобов'язано ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві відновити дані обліку ПП «Агропромтехком» у комп'ютерній автоматизованій інформаційній системі «Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України «Податковий Блок», у тому числі в базу даних «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», які були змінені внаслідок складання акту №104/22-03/36628346 від 13.02.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки за період діяльності січень 2011 року - грудень 2013 року».

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В межах даної справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом під час складення вказаного акту не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що є порушенням вимог чинного законодавства, оскільки зустрічна звірка можлива лише за результатами такого співставлення.

Крім того, податковим органом не доведено належними та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо проведення зустрічної звірки ПП «Агропромтехком», результати якої оформлені актом про неможливість проведення зустрічної звірки №104/22-03/36628346 від 13.02.2014 року, що, на думку суду апеляційної інстанції, не відповідають формі встановленої Додатком 3 Наказу Державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 року про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, а також щодо внесення до інформаційних баз відомостей про результати проведення зустрічних звірок позивача на підставі зазначених актів, у зв'язку з чим такі не можуть бути використані відповідачем при визначенні податкових зобов'язань позивача чи інших, пов'язаних з ним господарською діяльністю, суб'єктів правовідносин.

Таким чином, встановлені обставини в адміністративній справі № 826/6992/14 не підтверджують того, що фінансово-господарська діяльність ПП «Агропромтехком» здійснюється поза межами правового поля, що укладені договори з контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, про відсутність у підприємства основних засобів та інших умов для ведення господарської діяльності.

Відтак, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на вказаний акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 104/22-03/36628346 від 13.02.2014 року без підтвердження відповідними доказами про те, що господарські операції позивача з ПП «Агропромтехком» не мали реального характеру, відсутні об'єкти оподаткування є необґрунтованими та є лише припущеннями, що не можуть нести будь-які наслідки для платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів на підтвердження того, що ПП «Агропромтехком» та ПрАТ «Київмлин», не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по вищезазначеним договорам або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем суду не надані.

За результатом системного аналізу наданих позивачем копій договорів та доданих до них документів, по взаємовідносинам з контрагентом - ПП «Агропромтехком», судом встановлено, що договори містять всі істотні умови, тобто є укладеними.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, факти придбання товару та виконання робіт, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали (роботи) позивачем не отримувались від контрагента.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено позивачу податкові зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що факт надання товару та виконання робіт позивачу з боку ПП «Агрокомтехком» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність у зазначених суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню правочину та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентом здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Окрім того, у письмових запереченнях відповідач посилається, крім іншого, на взаємовідносини між позивачем та ПП «Агропромтехком» щодо поставки побічних продуктів переробки, відповідно до ПрАТ «Київмлин» (Постачальник) постачав на користь ПП «Агропромтехком» (Покупця) кормову добавку та відходи. Від здійснення таких операцій ПрАТ «Киїмлин» отримував доходи та відповідно мав податкові зобов'язання з ПДВ.

Відповідач зазначив, що до перевірки позивачем не надано протоколи ціни, що визначені у п. 2.1 Договорів.

Проте, суд не бере до уваги зазначені твердження відповідача, оскільки, під час проведення перевірки повноти визначення податкових зобов'язань позивача з ПП «Агропромтехком» за період з 01.08.2011 року по 31.05.2013 року порушень податкового законодавства не виявлено, завищення або заниження податкових зобов'язань не встановлено, про зазначено в акті перевірки, а отже, вказані доводи є безпідставними та не ґрунтуються на відповідних доказах.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПрАТ «Київмлин» правомірно відобразив у складі витрат собівартість придбання у ПП «Агрокомтехком» зерна та сформував податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, а висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість та податку на прибуток є помилковими.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.06.2014 року № 0004612203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 983 008,00 грн. та № 0004622203 від 18.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 819 532,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених ним в акті перевірки позивача висновків, покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В той час, як позивачем в обґрунтування позовних вимог надано достатньо доказів, що спростовують висновки податкового органу про вчинення ним порушень податкового законодавства.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням доказів у справі в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Київмлин» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0004612203 від 18.06.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0004622203 від 18.06.2014 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Київмлин» (код ЄДРПОУ 30523267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко