Рішення

від 04.11.2014 по справі 910/18750/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/18750/14 04.11.14 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніхолд" про          стягнення 1 187,00 грн. Суддя Стасюк С.В.   Представники сторін: від позивачане з'явився   від відповідачане з'явився   Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверласт" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніхолд" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 187,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на адресу позивача поставлено товар не належної якості, у зв'язку з чим позивач вимагає повернення сплачених за цей товар грошових коштів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/18750/14 та призначено справу до розгляду на 16.10.2014 року. 15.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про відкладення розгляду справи. Представники сторін в судове засідання 16.10.2014 року не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 року, у зв'язку з неявкою представників сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі, розгляд справи відкладено на 04.11.2014 року. 15.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника. В судове засідання 04.11.2014 року представник позивача не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Представник відповідача в судове засідання 04.11.2014 року не з'явився, про причини неявки суду невідомо, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином. Місцезнаходження відповідача за адресою: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3, прим. № 1 на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові. Факт отримання відповідачем ухвал Господарського суду міста Києва, які були надіслані на його адресу підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 16.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніхолд" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Еверласт" рахунок № 889 на суму 13  720,00 грн. Наведеною офертою відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити поставку товару, а саме: оцинкований лист 0,65 (12500) RAL 5005 в кількості 0,53 т. на суму 13  720,00  грн. В свою чергу позивач у повній мірі виконав свої зобов'язання перед відповідачем по сплаті за товар, а саме: - за платіжним дорученням № 5172 від 22.04.2014 перераховано на рахунок відповідача 13  720,00  грн. Згідно видаткової накладної № 22 від 29.04.2014 року позивачем отримано товар на суму  13  720,00 грн. При здійсненні вхідного контролю придбаного товару на складі позивача, в поставці виявлені певні невідповідності щодо якості товару, зазначені в Акті приймання продукції за якістю від 30.04.2014 року. Так, на одному із листів металу, довжиною 7 м. маються пошкодження лакофарбового покриття та деформація країв такого листа. Кількість неякісної продукції: 1 лист вартістю 1  187,00 грн. За даними транспортної компанії, зазначеними у товарно-транспортній накладній №  БЦ0983416 від 28.04.2014 року, в рамках якої здійснювалася доставка товару, вантаж не упакований належним чином у відповідності до вимог перевезення. Позивачем на адресу відповідача направлено рекламацію № 63/1-05 від 08.05.2014 року щодо поставки неякісної продукції, відповідно до якої позивач повідомив про невідповідність поставленого товару та просив повернути сплачені кошти в розмірі 1  187,00  грн. Проте, відповіді на вищезазначену вимогу відповідач не надав, грошових коштів позивачу не повернув. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на його адресу відповідачем поставлено товар не належної якості, у зв'язку з чим позивач вимагає повернення сплачених за цей товар грошових коштів. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав. Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України  передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1  статті 202 Цивільного кодексу України  правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положенням  статті 205 Цивільного кодексу України  визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України). Статтею 638 Цивільного кодексу України  та частиною 2  статті 180 Господарського кодексу України  визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Факт оплати позивачем платіжним дорученням № 5172 від 22.04.2014 року виставленого відповідачем рахунку № 889 від 16.04.2014 року та поставка товару за видатковою накладною № 22 від 29.04.2014 свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин. За приписом  статті 193 Господарського кодексу України  до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Поставка товарів відповідачем, прийняття товару позивачем та оплата його вартості свідчить про виникнення між сторонами відносин, які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт,сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом. Згідно з статтею 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Статтею 266 Господарського кодексу України встановлено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів. Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання, яке полягає у поставці позивачеві не якісного товару. Вказана обставина позбавила позивача можливості застосовувати товар відповідно до поставленої позивачем мети. Статтею 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Як встановлено судом, позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з оплати за замовлений товар належним чином, відповідачем порушено умови щодо відповідності заявленого позивачем товару. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України). Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Оскільки, відповідачем не повернуто суму сплаченого товару, суд дійшов висновку, що останнім не належним чином виконано зобов'язання. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніхолд" заборгованості у розмірі 1  187,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі. Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача. Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" задовольнити повністю. 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніхолд" (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3, прим. № 1, ідентифікаційний код 39058257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" (65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 18, ідентифікаційний код 32224487) заборгованість у розмірі 1 187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 10.11.2014 року Суддя                                                                                                                    С.В. Стасюк