Рішення

від 06.11.2014 по справі 910/19150/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19150/14 06.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Торгівельний Дім "Белшина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНУАР" про стягнення 60 761,23 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Шамкр О.Б. (дов. № 1448 від 06.10.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Торгівельний Дім "Белшина" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНУАР" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 60 761,23 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/19150/14, розгляд справи призначено на 21.10.2014 року.

21.10.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представники сторін в судове засідання 21.10.2014 року не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року розгляд справи відкладено на 06.11.2014 року.

У судовому засіданні 06.11.2014 року представник позивача надав додаткові документи по справі та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.11.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01135, м. Київ, вул. Глібова, буд. 4/10, на яку було відправлено ухвали суду підтверджується матеріалами справи та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Торгівельний Дім "Белшина" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОНУАР" (покупець) було укладено договір поставки № 109 (на умовах 100% передплати) (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, окремими партіями. відповідно до замовлення покупця, надалі іменується - товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Асортимент, найменування, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість товару, що є предметом поставки за цим Договором, визначаються у відповідному замовленні покупця та бухгалтерських документах постачальника: рахунку - фактурі, видаткових накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід'ємною частиною Договору (пункту 2.1. Договору).

У відповідності до пункту 6.2. Договору датою поставки і переходу права власності та всіх ризиків є:

- при передачі товару на складі постачальника або покупця - дата видаткової накладної, яка видається постачальником;

- при передачі товару на складі постачальника або покупця - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі товару зазначеному перевізнику.

Згідно з пунктами 7.3., 7.4 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника . Усі витрати, пов'язані з перекладом коштів, несе покупець. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів сплачених покупцем за поставлену партію товару, на розрахунковий рахунок постачальника, із зазначенням назви та номер цього Договору, виставлений постачальником рахунок - фактуру.

Відповідно до пункту 7.5. Договору оплата за партію товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором у повному обсязі.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку на користь відповідача на загальну суму 186 055,12 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4223 від 18.07.2014 року, яка підписана уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплена печатками сторін.

Гарантійним листом № 123 від 18.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РОНУАР" звернулось до позивача з проханням надати розстрочку в оплаті товару, отриманого за видатковою накладною № 4223 від 18.07.2014 року наступним чином:

- 18.07.2014 року - 86 055,12 грн.;

- 23.07.2014 року - 25 000,00 грн.;

- 28.07.2014 року - 25 000,00 грн.;

- 04.08.2014 року - 25 000,00 грн.;

- 11.08.2014 року - 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на перебіг строків вчинення платежів, встановлених за згодою сторін, відповідач не виконує прийняті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим, у останнього обліковується прострочена заборгованість в сумі 60 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1243 від 26.08.2014 року щодо виконання умов договору поставки № 109 від 16.06.2014 року.

Проте, відповідач вищевказану вимогу залишив без відповіді та виконання.

зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 60 000,00 грн. основної заборгованості, 580,00 грн. інфляційних нарахувань та 181,23 грн. три проценти річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 109 від 14.06.2014 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, що підтверджується видатковою накладною № 4223 від 18.07.2014 року, яка підписана уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплена печатками сторін

(належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

Пунктом 7.5. Договору сторони погодили, що оплата за партію товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

18.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РОНУАР" звернулось до позивача з проханням надати розстрочку в оплаті товару, отриманого за видатковою накладною № 4223 від 18.07.2014 року наступним чином:

- 18.07.2014 року - 86 055,12 грн.;

- 23.07.2014 року - 25 000,00 грн.;

- 28.07.2014 року - 25 000,00 грн.;

- 04.08.2014 року - 25 000,00 грн.;

- 11.08.2014 року - 25 000,00 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем природний газ згідно Договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНУАР" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Торгівельний Дім "Белшина" у розмірі 60 000,00 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 60 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Торгівельний Дім "Белшина" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНУАР" 60 000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 109 від 14.06.2014 року підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 580,00 грн. інфляційних нарахувань, за період - липень 2014 року (сума боргу 25 000) та серпень 2014 року (сума боргу 60000,00 грн.)) та 181,23 грн. три проценти річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши розрахунок збитків від інфляції, наданий позивачем, судом було виконано власний розрахунок, відповідно до якого позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 480,00 грн.

При цьому, суд відзначає, що різниця в сумі інфляційних втрат між заявленою позивачем та встановленою судом виникла, зокрема, у зв'язку тим, що позивачем не враховано той факт, що сукупний індекс інфляції у липні становив 1,000.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 181,23 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНУАР" заборгованості підлягають частковому задоволенню а саме, у розмірі 60 000,00 грн. заборгованості, 181,23 грн. 3 % річних та 480,00 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНУАР" (01135, м. Київ, вул. Глібова, буд. 4/10, код ЄДРПОУ 38872563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Торгівельний Дім "Белшина" (14011, м. Чернігів, вул. Щорса. буд. 100, код ЄДРПОУ 35237656) 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 181 (сто вісімдесят одну) грн. 23 коп. три проценти річних, 480 (чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк