Рішення

від 11.11.2014 по справі 914/3250/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2014 р. Справа № 914/3250/14

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Нежухів, Стрийський район, Львівська область

до відповідача: Малого приватного підприємства «Фірма «Західбуд», м.Стрий, Львівська область

про стягнення заборгованості у сумі 18 997,80 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Чеботар Є.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 28.09.2014р.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Малого приватного підприємства «Фірма «Західбуд» про стягнення заборгованості у сумі 18 997,80 грн.

Ухвалою суду від 15.09.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 06.10.2014р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судовому засіданні 11.11.2014р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України. Просить стягнути заборгованість в сумі 16 875,59 грн. згідно Договору та 978,73 грн. - пені за прострочення платежу.

Суд приймає подану заяву до розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві та з врахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача 17 854,32 грн. заборгованості.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 11.11.2014р. явку повноважого представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 11.11.2014р. заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 11.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оглянувши їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

10.04.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № 10/04-13 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Виконавець (позивач у справі) зобов'язується поставити і передати у власність Замовника (відповідач у справі) будівельні матеріали (надалі - товар), надавати транспортні послуги по доставці продукції, а Замовник зобов'язується приймати товар (послуги), оплатити його в порядку, у строки та умовах передбачених у Договорі.

Асортимент, кількість, ціна і вартість товару (послуг) визначається у видаткових накладних (актах виконаних робіт), які є невід'ємною частиною Договору, вартість послуг визначається згідно договірної ціни та акту виконаних робіт. (п.1.2. Договору).

Відповідно п.2.1. Договору встановлено, що ціна на товар (послуги), що поставляється, визначається у видаткових накладних та актах виконаних робіт, що є невід'ємною частиною договору. Видаткова накладна та акти виконаних робіт Виконавця є підставою для оплати вартості товару (послуг) на умовах договору.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-2304-2 від 23.04.2013р. на суму 1 407,86 грн., видатковою накладною № 2404-1 від 24.04.2013р. на загальну суму 8 871,97 грн., видатковою накладною № РН-3004-2 від 30.04.2013р. на суму 3 445,22 грн. та Актом №ОУ-3004-5 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 3 150,54 грн., що підписані сторонами без жодних застережень.

Позивачем надано товар та послуги на загальну суму 16 875,59 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору, Замовник зобов'язується оплатити товар та виконані роботи протягом 5 (п'яти) банківських днів із дня отримання товару, шляхом безготівкового перерахунку суми, визначеної в накладній на поточний рахунок Виконавця.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного за договором в не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 16 875,59 грн.

Дана заборгованість підтверджується відповідачем у підписаному сторонами Акту звірки розрахунків станом на 30.06.2014р.

Претензія позивача від 05.08.2014р. з вимогою оплати заборгованість згідно Договору, залишена відповідачем без реагування

Доказів оплати за поставлений товар та надані послуги відповідачем не надано.

Відповідно п.5.2. Договору при порушенні строку поставки (реалізації) товару (послуг) Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 978,73 грн. (заява про зменшення позовних вимог).

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати за поставлений товар та послуги не надав. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 16 875,59 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п.5.2. Договору при порушенні строку поставки (реалізації) товару (послуг) Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 978,73грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) нарахована правомірно та підлягає стягненню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 530, 549, 610-612, 626, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства мале приватне підприємство «Фірма «Західбуд» (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Підзамче, будинок 5А; ідентифікаційний код юридичної особи 31712197) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_1) 16 875,59 грн. основного боргу, 978,73 грн. - пені та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.11.2014 року.

Суддя Коссак С.М.