Постанова

від 30.10.2014 по справі 808/5743/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30 жовтня 2014 року (о 12 год. 10 хв.) Справа № 808/5743/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представників позивача Самсонової І.В., Клименко Ю.М.,

представника відповідача Щербини О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі - ПАТ «ЗАЗ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі, відповідач), в якому просить в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.09.2014 № 0000944810, № 0000954810.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову від 29.10.2014 №320юр-12 (вх. №43019). Зокрема, вказують, що під час проведення перевірки відповідачу були надані усі первинні документи стосовно, оприбуткування, використання та реалізації товарів, а саме прибуткові накладні, документи на списання матеріалів для використання в господарській діяльності, видаткові накладні тощо. Вважають, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотримання чи порушення правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів, Крім того, пояснюють, що ТОВ «Бел-Січ», ПП «СП-Групп», НВ ТОВ «Техелектросервіс» є контрагентами позивача, які забезпечують потреби підприємства у основних та допоміжних матеріалах, а також послугах, які використовуються в господарській діяльності підприємства. Отримання матеріальних цінностей підтверджено первинними документами щодо отримання, оприбуткування та використання матеріалів, які в повному обсязі були надані для перевірки. Зазначають, що позивач має безпосередні господарські відносини лише з названими в Акті підприємствами та не володіє інформацією щодо особливостей ведення ними своєї господарської діяльності, відповідальність за яку несуть виключно посадові особи зазначених підприємств. Враховуючи викладене, вважають, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, а тому спірні рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 30.09.2014 №4008/28-04-10-04/4. Зокрема, зазначає, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення, а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 31 183,00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 27 116,00 грн. Перевіркою встановлено факт відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з отримання товарів (послуг) від ТОВ «Бел-Січ», ПП «СП-Групп», НВ ТОВ «Техелектросервіс» на підставі первинних документів (податкових накладних, договорів, видаткових (прибуткових) накладних, рахунків, банківських виписок тощо), копії яких надано до перевірки. Вказують, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування товару від постачальника, що ставить під сумнів здійснення поставки товару саме підприємством ТОВ «Бел-Січ». Крім того, відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 06.11.2013 №200/08-30-22-11/33570545 встановлено, що ТОВ «Бел-Січ» не звітує про наявність основних фондів (додаток АМ до декларації з податку на прибуток не подавався, на підприємстві відсутні робітники (декларація за формою 1ДФ не надавалася), таким чином, на підприємстві відсутні технічні та технологічні можливості для здійснення будь-якої господарської діяльності. Вказує, що ПП «СП-Групп» та ТОВ «Ваел плюс» укладено договір підряду від 01.08.2011 №01/08-2011, проте за результатами перевірки ТОВ «Ваел плюс» встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, за підприємством не зареєстровані будь-які транспортні засоби та об'єкти нерухомого майна на території м. Луганськ, таким чином, вважає, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат ТОВ «Ваел плюс», надані позивачем до перевірки документи не підтверджують факт виконання робіт, здійснення дій направлених на належне виконання договірних відносин з контрагентом. Щодо відсутності у ПАТ «ЗАЗ» товарно-транспортних накладних пояснює, що використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим, відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортної накладної має наслідком відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображенні результатів господарської операції в обліку як бухгалтерському, так і податковому. З урахуванням викладеного, вважає, що висновки, викладені у акті перевірки є обґрунтованими, а тому спірні рішення є правомірними та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПАТ «ЗАЗ» (ідентифікаційний код 25480917) є юридичною особою, яка зареєстрована 04.01.2003 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 526939.

23.05.2011 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бел-Січ» (далі - ТОВ «Бел-Січ») укладений договір №446/5, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити товар, найменування, ціна і кількість якого викладені у Специфікації №1, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар. Сума договору на момент укладання складає 57 000,00 грн. Розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем за фактично поставлену кількість товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 банківських днів з моменту отримання товару на склад. Поставка товару за цим договором здійснюється за рахунок продавця і на умовах DDP м. Мелітополь, (ИНКОТЕРМС 2010), вантажоодержувач - ПП «МеМЗ» м. Мелітополь. Для отримання товару покупець надає довіреність на уповноважену особу, яка видана ПП «МеМЗ» ПАТ «ЗАЗ».

Згідно Специфікації №1 Постачальник зобов'язується поставити товар, а саме лампу генераторну ГУ-23А у кількості 1 шт., ціна з ПДВ 57 000,00 грн.

Отримання Товару за договором від 23.05.2011 №446/5 було здійснено за виданою продавцем видатковою накладною від 07.09.2011 №0709/002 на суму з ПДВ - 57 000,00 грн. Факт придбання позивачем товарів підтверджується також відповідною податковою накладною, складеною ТОВ «Бел-Січ», на загальну суму 57 000,00 грн. Отримання позивачем товару за договором підтверджується також витягом з журналу реєстрації довіреностей (запис №1358 від 06.09.2011 видана довіреність Дзюбенко Т.В. на отримання від ТОВ «Бел-Січ» лампи генераторної), копії містяться в матеріалах справи.

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі. Так, Постачальником надано ПАТ «ЗАЗ» рахунок фактуру №1207/001 від 12.07.2011. Платіжним дорученням від 14.09.2011 №90309 позивач перерахував 57 000,00 грн. на р/р ТОВ «Бел-Січ», призначення платежу «оплата за отрим лампу генераторну зг рах 1207/001 від 12.07.2011 дог 446/5, в т.ч. ПДВ - 9 500,00 грн.»

Згідно договору підряду № 2907 від 29.07.2011 ПАТ «ЗАЗ» «Замовник» доручає , а ПП «СП - Групп» «Виконавець» зобов'язується провести роботи з переустановки та покраски рекламних конструкцій ПАТ «ЗАЗ» згідно дозвільної документації Державної служби автомобільних доріг України №№3335/398/10-10-3, 3337/398/10-10-3, 334/398/10-10-3, 3338/398/10-10-3, 3340/398/10-10-3, 3336/398/10-10-3, 3339/398/10-10-3, 3333/398/10-10-3 (п.1.1.1) Відповідно до п. 2.1 загальна вартість робіт становить 88 079,42 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 17 615,89 грн., разом 105 695,31 грн. та є незмінною протягом строку дії Договору. Оплата робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі його рахунка у розмірі 100% протягом трьох банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт.

Із пояснень представника позивача судом також встановлено, що укладенню вищевказаного договору підряду передувала низка інших договорів та робіт, пов'язаних з розміщенням рекламних конструкцій. Так, 19.10.2009 між позивачем та Запорізьким ВКП ДП Український державний інститут по проектуванню об'єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» було укладено договір № 2363 на виконання схем розташування рекламних щитів на автомобільних дорогах Запорізької області, а 17.12.2009 між позивачем та ДП «Експертиза дорожнього сервісу» укладено договір на виконання послуг з первинної обробки технічно-правової документації щодо можливості розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами. На підставі отриманих від зазначених підприємств документів позивачем було отримано згоди та дозволи Державної служби автомобільних доріг України на розміщення спеціальних конструкцій і зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг державного значення поза межами населених пунктів та у межах населених пунктів. В дозвільній документації зазначені адреса місць встановлення, характеристика, фотокартки або комп'ютерний макет місця з фрагментом місцевості та інші необхідні дані для виконання робіт по встановленню рекламних щитів.

23.08.2011 сторонами за договором підряду № 2907 від 29.07.2011 було складено та підписано акт №СП-042 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що Виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги) - перевстановлення та фарбування рекламних конструкцій ПАТ «ЗАЗ» у кількості 8 шт., загальна вартість робіт становить 88 079,42 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 17 615,89 грн., разом 105 695,31 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 23.08.2011 ПП «СП-Групп» складеною та надано ПАТ «ЗАЗ» податкову накладну на загальну суму 105 695,31 грн., в т.ч. ПДВ 17 615,89 грн.

Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі. Так, ПП «СП-Групп» надано позивачу рахунок-фактуру №СП-053 від 23.08.2011. Платіжним дорученням від 31.08.2011 №89311 ПАТ «ЗАЗ» перерахував 105 695,31 грн. на р/р ПП «СП-Групп», призначення платежу «оплата за перевстановлення та фарбування рекламних конструкцій зг рах СП-053 від 23.08.2011 дог 2907, в т.ч. ПДВ 17 615,89 грн.»

У період з 11.08.2014 по 14.08.2014 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «ЗАЗ» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Бел-Січ» код ЄДРПОУ 33570545 за вересень 2011 року, ПП «СП-Групп» код ЄДРПОУ 33471086 за серпень 2011 року, ТОВ «Крафт Електрик» код ЄДРПОУ 36493783 за липень 2011 року, НВ ТОВ «Техелектросервіс» код ЄДРПОУ 21649070 за грудень 2010 року, за результатами якої складений акт від 15.08.2014 №265/28-04-48-10/25480917 (далі - Акт).

Згідно Акту перевіркою встановлено порушення:

1. п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31 183,00 грн., у тому числі:

за ІІ - ІІІ квартали 2011 року на 31 183,00 грн.;

за ІІ -IV квартали 2011 року на 31 183,00 грн.;

2. п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ПАТ «ЗАЗ» завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 27 116,00 грн., у тому числі по періодам:

січень 2012 року - 17 616,00 грн.;

лютий 2012 року - 9 500,00 грн.

Із змісту Акта вбачається, що висновок щодо порушення позивачем податкового законодавства зроблений СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі на підставі висновків акту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 06.11.2013 №200/08-30-22-11/33570545 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бел-Січ» (код за ЄДРПОУ 33570545) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП«ВІВА-АКТИВ» (код ЄДРПОУ 36294909) за період з 01.08.2011 по 31.12.2011, акту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 15.03.2013 №38/22-14/33471086 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП"СП-ГРУПП" (код за ЄДРПОУ 33471086) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33352187) за період серпень 2011 року, акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.11.2013 №511/3-22-07-21649070 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання НВ ТОВ «Техелектросервіс», код за ЄДРПОУ 21649070, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.10.2010 по 30.06.2013. Крім того, у Акті зазначено, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних на перевезення товару, у зв'язку із чим встановлено відсутність факту поставок товарів.

Із пояснень представників сторін судом встановлено, що під час відпрацювання взаємовідносин позивача з НВ ТОВ «Техелектросервіс» відповідачем було виявлено порушення податкового законодавства, але через сплив позовної давності це не вплинуло на розмір грошового зобовязання або бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись із висновками викладеними у Акті 21.08.2014 ПАТ «ЗАЗ» подало до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі заперечення від 21.08.2014 №1121 до акту перевірки, проте листом від 29.08.14 №4709/28-04-48-10 відповідач повідомив підприємство, висновки акту перевірки зроблено правомірно документально обґрунтовано, в зв'язку із чим підстав для задоволення заперечення позивача не має.

На підставі висновків Акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.09.2014 №0000944810, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем у сумі 31 183,00 грн.; №0000954810, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 27 116,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 558,00 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту, а товар/роботи/послуги використані в оподатковуваних господарських операціях позивача.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У відповідності із пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення. Крім того, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Зазначений факт представником відповідача було визнано у судовому засіданні.

Підпунктами 200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, право платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено, доказів протилежного представником відповідача суду не надано.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних суд наголошує наступне. Позитивна позиція податкових органів з цього питання надана в роз'ясненні Міндоходів № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 від 19.09.2013 - оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Підставами для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації або, як виняток, заяви зі скаргою на постачальника, бухгалтерської довідки або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Отже, згідно з отриманими податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Стосовно господарської діяльності контрагентів позивача ТОВ «Бел-Січ», ПП «СП-Групп», НВ ТОВ «Техелектросервіс» та посилання на акти перевірок контрагентів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності суб'єктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, ПАТ «ЗАЗ» не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагентами (не знаходження за місцем реєстрації, сплати ним податків, штатна чисельність працівників тощо) відповідачем суду не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача ґрунтуються майже виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафної санкції є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.09.2014 № 0000944810 та №0000954810, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак