Постанова

від 10.11.2014 по справі 826/15375/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 листопада 2014 року 10:28 №826/15375/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного підприємства «Гроцький транс експедиція» додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2014 №90726552208 та від 01.07.2014 №90826552208,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 листопада 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Гроцький транс експедиція» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2014 №90726552208 та від 01.07.2014 №90826552208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державна податкова інспекція у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 18.06.2014 №534/26-55-22-08/19244992 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ» необґрунтовано прийняла податкові повідомлення-рішення від 01.07.2014 №90726552208 та від 01.07.2014 №90826552208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 18.06.2014 №534/26-55-22-08/19244992 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 01.07.2014 №90726552208 та від 01.07.2014 №90826552208, з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Гроцький транс експедиція» з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ» за період з 01.06.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Гроцький транс експедиція»:

статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 228 850,00 грн. за період ІІ-ІІІ квартали 2011;

пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 199 000,00 грн. за період червень-серпень 2011 року.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 18.06.2014 №534/26-55-22-08/19244992 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2014 №90726552208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 228850,00 грн., та від 01.07.2014 №90826552208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 240918,00 грн., у тому числі: 199000,000 грн. - основний платіж, 41918,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Порядок визначення та склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, встановлені статтею 138 Податкового кодексу України.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 18.06.2014 №534/26-55-22-08/19244992 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарської операції з товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ».

Підставою для таких висновків контролюючого органу стала постанова Печерського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні №1-324/12, відповідно до якої встановлено факт фіктивного підприємництва, а саме придбання громадянином ОСОБА_1 з метою прикриття незаконної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ГМФ». Отже останнє здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Позивачем на спростування висновків акту перевірки та на підтвердження виконання умов договору товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ», надано суду копії: типових договорів від 10.06.2011 №36, від 14.06.2011 №39, від 15.06.2011 №40, від 20.06.2011 №41, від 15.07.2011 №52, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «ГМФ» (постачальник) зобов'язалося поставити приватному підприємству «Гроцький транс експедиція» (замовник), а останнє оплатити обладнання на загальну суму 1 194 000 грн.; рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних за відповідні періоди; копії виписок з поточного банківського рахунку про оплату товару за вказаними договорами.

Аналізуючи господарські взаємовідносини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ», перевіряючи рух активів в процесі здійснення господарських операцій, суд наголошує на наступному.

Первинні документи, що складені та підписані від товариства з обмеженою відповідальністю «ГМФ» містять розбіжності в адресах цього підприємства ( в договорах, рахунках-фактурах, видаткових накладних - зазначена одна адреса, в податковій накладній - інша).

Позивачем не надано суду доказів щодо реального здійснення господарських операцій, відображених в договорах від 10.06.2011 №36, від 14.06.2011 №39, від 15.06.2011 №40, від 20.06.2011 №41, від 15.07.2011 №52, зокрема, відсутні докази поставки обладнання, його перевезення транспортом замовника, як це передбачено умовами договорів (свідоцтва про реєстрації транспортних засобів або договору із перевізником, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, журналу реєстрації довіреностей, оприбуткування товару позивачем тощо).

Не надано позивачем суду і доказів щодо наявності ділової мети на придбання обладнання, економічної доцільності (обґрунтування ціни придбаного товару).

У свою чергу, з даних акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 18.06.2014 №534/26-55-22-08/19244992 вбачається наявність відхилень між сумами задекларованих позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ» даними податкового обліку.

Враховуючи названі обставини, а також постанову Печерського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні №1-324/12, під час судового розгляду справи позивачем не спростовано доводи відповідача щодо відсутності реального руху активів у господарських взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ».

Доводи позивача щодо необґрунтованості акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 18.06.2014 №534/26-55-22-08/19244992 через недослідження відповідачем первинних документів не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на адресу позивача надсилався обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, на який платник податків (позивач) по суті не відповів, витребуваних документів контролюючому органу не надав.

За посиланням позивача, про втрату первинних документів по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ» він повідомив контролюючий орган 09.06.2014. Проте позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «Гроцький транс експедиція» проводилась відповідно до наказу відповідача від 29.05.2014 №1663 та повідомлення від 29.05.2014 №503/26-55-22-08 у період з 29 травня 2014 року.

При цьому, провести виїзну перевірку приватного підприємства «Гроцький транс експедиція» відповідно до наказу відповідача від 13.05.2014 №1521, контролюючий орган не зміг через відсутність платника податків за своєю адресою.

За таких обставин з дій приватного підприємства «Гроцький транс експедиція» вбачається ухилення від надання контролюючому органу будь-яких пояснень та підтверджень правильності формування даних податкового обліку за взаємовідносинами із товариством з обмеженою відповідальністю «ГМФ».

За таких обставин, висновки органу доходів та зборів щодо безпідставного формування позивачем даних свого податкового обліку на підставі первинних документів, які не відображають рух активів в процесі здійснення господарських операцій та створені з метою мінімалізації податкового навантаження, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Відтак, позовні вимоги приватного підприємства «Гроцький транс експедиція» не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., мінімальну ставку судового збору, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4384,80 грн. (48720,00 грн. - 487,20 грн.).

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із Приватного підприємства «Гроцький транс експедиція» (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, код ЄДРПОУ 19244992) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови виготовлено 14.11.2014