Рішення

від 06.11.2014 по справі 904/7376/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.14р. Справа № 904/7376/14

За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Житлово-будівельного кооперативу № 20 "Мир", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 30 667,66 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Запороженко О.І., довіреність № 1804 від 18.03.2014 року, юрисконсульт

від відповідача: Золотих І.А., виписка з ЄДР № 956043 від 15.12.2011 року, керівник

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.10.2014 року, просить стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 20 "Мир" на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 27 430,45 грн. та пеню у розмірі 3 237,21 грн., загалом на суму 30 667,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 050780 від 10.01.2014 року щодо повної оплати поставленої позивачем теплової енергії, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість та відповідно нарахована пеня у сумі 30 667,66 грн.

Відповідач проти позовних вимог не заперечує, у відзиві на позов від 06.11.2014 року визнає заборгованість у повному обсязі.

Розгляд справи був відкладений з 16.10.2014 року на 06.11.2014 року.

У судовому засіданні 06.11.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2012 року між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом № 20 "Мир" (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії № 050780 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання поставити споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Строк дії Договору передбачений п. 11.1. Договору, за яким цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 10.01.2017 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору (копія наявна в матеріалах справи) у вигляді гарячої води на такі потреби:

опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (172 доби);

гаряче водопостачання - протягом року;

технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Згідно п. 2.2. Договору рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради, виходячи з кліматичних умов.

Згідно правил користування тепловою енергією споживач зобов'язаний встановити прилади обліку теплової енергії. Облік споживання теплової енергії проводиться по приладам обліку, встановлених на вводах розрахунковим способом по пр. Металургів, 41 (п.п. 5.1.-5.2. Договору).

Пунктом 7.6. Договору передбачено, що для споживачів, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплопостачального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактичною спожитою тепловою енергією сплачується споживачем згідно з п. 7.4. Договору.

Тарифи на теплову енергію, що споживаються згідно з цим Договором установлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України. Тариф для розрахунків за цим Договором складає - теплова енергія (1 Гкал) - 268,74 грн. (п.п. 6.1.-6.2. Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в двох примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі Додатку 4 (наявний в матеріалах справи, а.с. 13) (п.п. 7.1.- 7.2. Договору).

Відповідно до п. 7.3. Договору споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у Додатку № 1 до цього Договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.

Згідно п. 7.4. Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим, у випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період жовтень 2013 року - квітень 2014 року на загальну суму 68 323,22 грн., в підтвердження чого надав до суду копії Актів прийому-передачі виконаних робіт до договору № 050780 від 01.10 2014 року, а саме: Акт за жовтень 2013 року на суму 4 577,24 грн., Акт за листопад 2013 року на суму 8 978,50 грн., Акт за грудень 2013 року на суму 13 149,17 грн., Акт за січень 2014 року на суму 13 358,38 грн., Акт за лютий 2014 року на суму 15 588,74 грн., Акт за березень 2014 року на суму 8 398,28 грн., Акт за квітень 2014 року на суму 4 272,91 грн.

Також позивач надав до суду копії рахунків, виставлених позивачем на оплату поставленої теплової енергії та реєстр вручення даних рахунків відповідачу із зазначенням дати отримання кожного рахунку відповідачем.

Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив поставлену теплову енергію у сумі 38 430,47 грн. та з урахуванням коригування суми поставленої теплової енергії на суму 268,74 грн. заборгованість відповідача відповідно складає 29 430,47 грн.

Окрім того, позивач надав до суду Акт звірки взаємних розрахунків від 22.07.2014 року, відповідно до якого сальдо станом на 17.07.2014 року становить 29 430,47 грн.

Даний Акт звірки підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача та відповідно скріплений печатками підприємств.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії за період жовтень 2013 року - квітень 2014 року у встановлений Договором строк, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 29 430,47 грн. грн., що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Договору (п.п. 7.3.-7.4. Договору), строк оплати поставленої теплової енергії за спірний період та у спірній сумі є таким, що настав.

Однак, 06.11.2014 року позивач подав до господарського суду клопотання про уточнення суми заборгованості, у якому зазначає, що відповідач частково оплатив суму основного боргу у розмірі 2 000,00 грн., на підтвердження чого надав до суду довідку від 05.11.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 000,00 грн. з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із доданої позивачем довідки від 05.11.2014 року Житлово-будівельний кооператив № 20 "Мир" погасив частину заборгованості у розмірі 2 000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду.

За наведеного, провадження у справі щодо стягнення частини основного боргу у розмірі 2000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з викладеним, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 25 430,45 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пунктом 8.2.3. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за кожен місяць за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, враховуючи суми часткової оплати відповідачем заборгованості, на загальну суму 3 237,21 грн.

При дослідженні обставин справи суд встановив, що у розрахунку розміру пені позивачем допущені помилки, які пов'язані з періодами нарахування пені, зокрема позивач не враховує п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" , за яким день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 3 193,89 грн.

Відповідач проти позову не заперечує та визнає суму заборгованості в повному обсязі, про що зазначає у відзиві на позов від 06.11.2014 року.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Згідно ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання відповідачем позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати теплової енергії відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 28 624,34 грн. (25 430,45 грн. + 3 193,89 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача .

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є неправильні дії саме відповідача, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог (включаючи судовий збір пропорційно розміру позовних вимог, провадження стосовно стягнення яких припинено у розмірі 2 000,00 грн.) у загальному розмірі 1 824,42 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 2 000,00 грн.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 20 "Мир" (49035, м. Дніпропетровськ, вул. Металургів, буд. 41, ідентифікаційний код 23068839) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса, 37, ідентифікаційний код 32082770) суму основного боргу у розмірі 25 430,45 грн., пеню у розмірі 3 193,89 грн. та судовий збір у розмірі 1 824,42 грн., про що видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 11.11.2014 року.

Суддя О.М. Крижний