Постанова

від 10.11.2014 по справі 904/3392/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2014 року Справа № 904/3392/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання : Сусла Я.Б.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №811 від 12.04.13;

від відповідача: Єрмолов Є.М. представник, довіреність №1652-К-Н-О від 12.04.13;

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2014 року у справі № 904/3392/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

про зобов'язання відновлення становища, яке існувало до безпідставного помилкового списання грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернувся Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", в якій просить суд зобов'язати відповідача відновити становище, яке існувало до безпідставного помилкового списання грошових коштів із рахунку позивача, шляхом зарахування безпідставно, помилково списаної грошової суми в розмірі 46 000,00 грн., в рахунок погашення безпідставно наданого кредиту та здійснення перерахунку безпідставно нарахованих процесів та неустойки.

Заявлені позовні вимоги, мотивовані тим, що 06.02.2013 року, з рахунку позивача, відкритого згідно Договору банківського рахунку на комплексне обслуговування № 113021 від 29.06.2011 року, на підставі розрахункового документа, який позивачем не складався, було здійснено безпідставне, помилкове списання грошових коштів у розмірі 46000 грн. Позивач вважає, що списання зазначеної суми грошових коштів, сталося з вини банку, який не забезпечив належне виконання умов договору банківського рахунку, в зв'язку з чим, вимагає спонукання Відповідача до відновлення становища, яке існувало до порушення прав Позивача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2014 року (суддя Ліпинський О.В.) в позові відмовлено в повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що операція по перерахунку коштів з рахунку Позивача була здійснена з коректним введенням логіну і пароля для входу до ПК „Приват 24", а отже, дана операція була розцінена банком, як така, що проведена уповноваженою особою, що виключає ґрунтовність доводів Позивача відносно порушення банком умов договору та здійснення безпідставного, помилкового списання грошових коштів. Списання коштів за рахунок кредитного ліміту, було здійснено Відповідачем правомірно, у відповідності до погоджених сторонами умов обслуговування банківського рахунку, у зв'язку з чим господарський суд прийшов до висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають відхиленню у повному обсязі.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що Відповідач, не заперечуючи факту незаконного втручання сторонньої особи в його ж систему електронних платежів і отримання доступу до рахунку позивача, а також факту незаконного генерування сторонньою особою електронно-цифрового підпису позивача, згоди на повернення списаних коштів та закриття кредиту не надав.

Жодним законом не передбачено право безспірного стягнення (списання ) коштів з рахунків у разі їх помилкового зарахування.

Списання коштів в кредит з рахунку позивача взагалі є незаконним, оскільки між сторонами справи ніколи не укладався кредитний договір.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та наполягав на її задоволенні.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважає рішення законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 10.11.2014 року колегією суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

29 червня 2011 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір банківського рахунку на комплексне обслуговування № 113021 від 29.06.2011 р. (далі по тексту Договір банківського рахунку) (а.с. 15).

Відповідно до розділу 1 Договору банківського рахунку, Банк (Відповідач) здійснює комплексне банківське обслуговування Клієнта з урахуванням його специфіки роботи та видів діяльності за такими послугами:

- Відкриття рахунку. Банк відкриває Клієнту (Позивану) поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті, у тому числі депозитний (депозитні), картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання, та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банк)/ України (далі НБУ), цього Договору та згідно з умовами регламенту/правил на комплексне банківське обслуговування.

- Розрахункове-касове обслуговування. Банк (Відповідач) приймає і зараховує на рахунок, відкритий Клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснює інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та згідно з умовами регламенту! правил на комплексне банківське обслуговування.

- Дистанційне керування рахунком. За допомогою дистанційного керування рахунком Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування Клієнта за всіма відкритими у нього рахунками на основі розрахункових документів в електронному вигляді. Сторони визнають юридичну силу платежів та виписок, здійснених через систему дистанційного обслуговування Клієнта, як еквівалента паперових носіїв.

Відповідно до п. 2.1.5 Договору банківського рахунку Банк (Відповідач) зобов'язується списувати грошові кошти з рахунків Клієнта (Позивача) на підставі його розпорядження та/або здійснювати договірне списання та здійснювати списання у випадках, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.1.7 Договору банківського рахунку, Банк (Відповідач) зобов'язується забезпечити збереження коштів Клієнта (Позивача).

Відповідно до п. 2.3.1 Договору банківського рахунку, Клієнт (Позивач) має право самостійно розпоряджатись коштами на своєму рахунку, за винятком випадків передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.3.7 Договору банківського рахунку, Клієнт (Позивач) має право доручити Банку (Відповідачу) списувати кошти з усіх поточних, карткових та інших рахунків Клієнта (Позивача) у національній валюті України, відкритих за цим Договором, оформлюючи меморіальний ордеру межах сум, які належать до сплати Банку (Відповідачу) за цим Договором, згідно з термінами та порядком оплати, передбаченими тарифами Банку (здійснювати договірне списання).

На виконання даного Договору банківського рахунку, цього ж дня - 29.06.2011 р., Позивачем подана заява про відкриття поточного рахунку та картка з примірниками підписів та відтиску печатки від 29.06.2011 р., якою відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua (а.с. 16).

Таким чином, відповідно до договору банківського рахунку №113021 від 29.06.2011, що складається з заяви позивача, "Умов та правил надання банківських послуг", та Тарифів банку, картки зі зразками підписів та відбитку печатки, позивачу банком було відкрито рахунок в національній валюті № НОМЕР_1. На виконання зазначеного вище договору банківського рахунку, позивачеві банком було надано ключі та паролі доступу до програмного комплексу "Приват 24" з правом виключно особистого користування. В особистій картці з відображенням підписів та відбитку печатки вказані дані виключно ФОП ОСОБА_3

06.02.2013 року з поточного рахунку Позивача № НОМЕР_1 за допомогою Електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) в проміжок часу з 17:52 - 17:56 згідно платіжних доручень № 298 від 06.02.2013 року на суму 20000,00грн., № 299 від 06.02.2013 року на суму 19000,00 грн. та № 300 від 06.02.2013 року на суму 7000,00грн. списано 46 000,00грн., які відповідачем самостійно перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ед Юкейшн" з призначенням платежу: оплата за сировину за договором № 18-13 від 05.01.2013 року (а.с. 17, 18).

Позивач, стверджуючи, що розпорядження на перерахування коштів не надавав, 07.02.2013 року звернувся до відділення Банку відповідача з заявою про виявлення причини несанкціонованого списання 06.02.2013 року грошових коштів в сумі 46 000,00 грн. та причетних до цього осіб.

За результатами службового розслідування від 12.03.2013 року, проведеного службою безпеки Банку (яке є спільним для ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3.), Відповідач прийшов до наступного висновку:

- заяви клієнтів ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 про несанкціоновані платежі 06.02.2013 року на суми - 42 000 грн. та 46 000 грн., здійснені з розрахункових рахунків через ПК «Приват24», слід вважати такими, що підтвердилися під час службового розслідування;

- у відшкодуванні клієнтам збитків відмовити на підставі п. 1.19 Інструкції, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року, а аткож п. 3.5.17 "Умов та правил надання банківських послуг" (Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом) (а.с. 28-31).

При цьому, у службовому розслідуванні зазначено, що 06.02.2013 року в період часу з 17:43 год. до 17:56 год. з поточних рахунків, які належать ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3, за допомогою електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) клієнтів були здійснені несанкціоновані платежі в ПК «Приват24». Вказані грошові кошти на загальну суму 88 000, 00 грн. (42 000 грн та 46 000 грн.) були направлені на розрахунковий рахунок № 26007052617287, який належить ТОВ "Едюкейшн" (ЄДРПОУ 38376548). Того ж дня, в період з 17:45 год. до 18:18 год. грошові кошти, перераховані з рахунків Позивача та ФОП ОСОБА_5, були зняті в банкоматі, розташованому у м. Києві, за допомогою карті-ключа, відкритої на ім'я директора та засновника ТОВ "Едюкейшн" - ОСОБА_6.

У зв'язку з чим, службове розслідування прийшло до висновку, що є достатні підстави вважати ОСОБА_6 безпосереднім учасником шахрайської схеми по виведенню грошових коштів з розрахункових рахунків клієнтів Дніпропетровського РУ ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3, та їх подальшого отримання через рахунки ТОВ "Едюкейшн".

Також, є підстави вважати, що викрадення коштів було здійснено шахраями з використанням спеціального програмного забезпечення, яке було віддалено занесене на комп'ютер, де знаходилась інформація про ключі та паролі в акаунтах ПК «Приват24» клієнтів банку ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3, та після отримання інформації про паролі доступу, шахраями було здійснені платежі на вказаний ними рахунок.

З урахуванням викладеного, служба безпеки Банку вважає за необхідне:

- ввести динамічні паролі для роботи в ПК «Приват24» для клієнтів - юридичних осіб;

- проведення заходів по вдосконаленню ПК «Приват24» та введення в експлуатацію системи «E-talking», дозволить запобігти викраденню грошових коштів з рахунків клієнтів.

Таким чином, Відповідач, за результатами проведеного ним же службового розслідування не заперечував факту незаконного втручання сторонньої особи в його ж систему електронних платежів і отримання доступу до рахунку позивача, а також факту незаконного генерування сторонньою особою електронно-цифрового підпису Позивача. Однак, згоди на повернення списаних коштів та закриття кредиту не надав.

Листом від 13.03.2013 № 20.1.0.0.0/7-130213/2934 Банк повідомив ОСОБА_3, що "за результатами службового розслідування був зроблений обґрунтований висновок про те, що схема шахраїв була розрахована на неуважність користувачів "Приват 24" і недостатню захищеність їх персональних комп'ютерів від комп'ютерних вірусів". За допомогою шкідливого "вірусного" програмного забезпечення зловмисник мав можливість увійти під скомпрометованими даними в реальний "Приват 24" самого клієнта, створюючи платежі в реальному "Приват 24" клієнта". При цьому, з посиланням на п.п.1.5.5, 1.5.13, 3.7.11, 3.7.12 Умов і правил надання банківських послуг зазначено, що відповідальність за здійснення спірної банківської операції з переказу грошових коштів несе саме клієнт. А також рекомендовано ОСОБА_3 перевірити персональний комп'ютер на наявність комп'ютерного "вірусного" програмного забезпечення (а.с. 19).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Згідно зі ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою договір є правочином. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Водночас, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/ (ст.207 Цивільного кодексу України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст.1066, 1067 Цивільного кодексу України для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами укладається договір банківського рахунка, за яким банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно пункту 3.18.1.16. "Умов та правил надання банківських послуг", при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (а.с. 60).

Враховуючи наведене, приписи ст.634 Цивільного кодексу України, положення п.3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг, підписавши 29.06.2011р. заяву про відкриття поточного рахунку, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua, http://client-banc.privatbank.ua), в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, Тарифами банку, складають Договір банківського обслуговування, Позивач приєднався до Договору банківського рахунку в цілому та зобов'язався виконувати умови договору.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу ( ч. 1 ст.1069 Цивільного кодексу України).

Таким кредитом є овердрафт, тобто короткостроковий кредит наданий банком клієнтові понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом ( ч. 2 ст.1069 ЦК України).

Договір банківського рахунку з умовою кредитування за своєю природою є змішаним, оскільки містить в собі положення про кредит.

Положення ч. 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України слід розуміти таким чином, що сторони договору банківського рахунку з умовою кредитування можуть визначити свої права та обов'язки за договором, виходячи з положень про договір банківського рахунку, позики та кредиту, встановлюючи свої права та обов'язки в межах диспозитивних норм вказаних глав, не порушуючи обов'язкових (імперативних) норм них глав.

Оскільки овердрафт є видом кредиту, то він повинен оформлятись договором, в якому повинні вказуватись умови кредитування: ліміт овердрафту, базова відсоткова ставка та інші умови.

Відповідно до пункту 3.18.1.1. "Умов та правил надання банківських послуг" (далі Умови), кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта. Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку клієнта при наявності вільних грошових ресурсів за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (а.с. 99).

Відповідно до пункту 3.18.1.8 Умов, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших) (п. 3.18.1.6. Умов)

Таким чином, за своєю правовою природою договір банківського рахунку на комплексне обслуговування від 29.06.2011р. в частині встановлення та обслуговування кредитного ліміту, є кредитним договором, тобто договором, згідно якому, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частина 2 стаття 1046 Цивільного кодексу України містить припис, згідно з яким, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до роз'яснень, наданих господарським судам у п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним. Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи дослідженні колегією суддів у даній справі письмові докази (а.с. 15-34), в тому числі висновок службового розслідування Відповідача від 12.03.2013 року та лист від 13.03.2013 № 20.1.0.0.0/7-130213/2934, які у відповідності до ст. 36 ГПК України є письмовими доказами у справі та підтверджують факт незаконного втручання сторонньої особи в систему електронних платежів «Пиват24» і отримання доступу до рахунку позивача, а також факт несанкціонованих платежів 06.02.2013 року на суму 46 000 грн., здійснених з розрахункового рахунку Позивача через ПК «Приват24», враховуючи ту обставину, що як тільки Позивачу стало відомо про вищезазначені банківські операції, він негайно попросив відповідача заблокувати рахунок та повернути перераховані кошти, колегія суддів прийшла до висновку, що Позивач за допомогою Електронного цифрового підпису не надавав платіжних доручень по списанню з його розрахункового рахунку 46 000,00 грн. та перерахуванню їх на користь ТОВ "Ед Юкейшн", що свідчить про те, що Банк (Відповідач) здійснив обслуговуванні кредитного ліміту Позивача шляхом дебетування його поточного рахунку самовільно без доручення та згоди на це клієнта ФОП ОСОБА_3

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що Відповідач не передавав ФОП ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 46 000 гривень, на яку утворилось дебетове сальдо на рахунку Позивача.

Відповідно до пункту 22.6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що Банк, прийнявши вказані електронні платіжні документи до виконання, перевірив дійсність електронного документу та проставленого на ньому електронно-цифрового підпису, а також дотримання вищенаведених положень законодавства про платіжні системи щодо розрахункових документів.

Отже, в силу прямого припису ч. 2 ст. 1046 Цивільного кодексу України, враховуючи на неотримання ФОП ОСОБА_3 від Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" обумовленого кредитного ліміту на поточний рахунок в сумі 46 000 гривень в рамках Договору банківського рахунку на комплексне обслуговування № 113021 від 29.06.2011 року, цей кредитний договір слід вважати неукладеним, а відтак цей договір не створює (не встановлює, не змінює або не припиняє) для його сторін будь-яких цивільних прав та обов'язків, які випливають безпосередньо із його умов.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що списання коштів в кредит з рахунку позивача взагалі є незаконним, оскільки між сторонами справи ніколи не укладався кредитний договір.

В той же час, позивач, звертаючись до суду, не просив встановити факт неукладеності кредитного договору, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача з причини невірно обраного способу захисту права.

Відповідно до абз. 5 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Оскільки резолютивна частина рішення господарського суду та висновок, що заявлені Позивачем вимоги підлягають відхиленню у повному обсязі, є правильними, однак вищезазначений висновок місцевого господарського суду не був належним чином обґрунтований у мотивувальній частині рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи без скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2014 року у справі № 904/3392/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 12.11.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя І.М. Подобєд