Ухвала

від 11.11.2014 по справі 826/12712/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12712/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-7» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 вересня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-7» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 18 серпня 2014 року №0008562208 та №0008572208.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - ДП «ТБС» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01 серпня 2014 року по 07 серпня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мегабуд-7» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ДП «ТБС» за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року, за результатами якої складено акт від 08 серпня 2014 року №356/1-22-08-38515288, в якому встановлено порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 221007,00 грн., а саме по періодах: річна 2013 року - 221007,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 232639,00 грн., у тому числі за липень 2013 року - 232639,00 грн.

На підставі акту перевірки №356/1-22-08-38515288 від 08 серпня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 серпня 2014 року №0008572208, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 290799,00 грн., у тому числі 232639,00 грн. за основним платежем та 58160,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0008562208, згідно якого за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 276259,00 грн., у тому числі 221007,00 грн. за основним платежем та 55252,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується виконання робіт, використання результатів виконаних робіт у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2013 року між позивачем (замовник) та ДП «ТБС» (субпідрядник) укладено договір №07, відповідно до умов якого замовник доручає, а субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами виконати у 2013 році капітальний ремонт з елементами реставрації приміщень будівлі Генеральної прокуратури України по вул.Московська, 8 і в обумовлений договором строк, а замовник - прийняти та оплатити роботи з його виконання (п.1.2). Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт (типові форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (типова форма КБ-3) (п.4.1).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано інформацію про договірну ціну, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2013 року, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013 року, акти огляду прихованих робіт, податкову накладну, банківські виписки на підтвердження перерахування коштів на рахунки контрагента за виконані роботи, а також фотофіксацію стану об'єкта до і після виконання робіт.

Вищевказаний договір укладено ТОВ «Мегабуд-7», основними видами діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель, підготовчі роботи на будівельному майданчику, інші будівельно-монтажні роботи, з метою належного виконання договору №30 від 07 червня 2013 року, укладеного між позивачем (субпідрядник) та ТОВ «Будвест Україна» (підрядник), відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами виконати у 2013 році Капітальний ремонт приміщень будівлі Генеральної прокуратури України по вул.Московська, 8 і в обумовлений договором строк, а підрядник прийняти і оплатити роботи із його виконання (п.1.2). Субпідрядник повинен виконати Капітальний ремонт з елементами реставрації приміщень будівлі Генеральної прокуратури України по вул.Московська, 8, якість якого відповідає умовам цільового призначення будівель та Державним будівельним нормам (п.2.1).

Факт реальності виконання умов вищевказаного договору підтверджується актом надання послуг, актами приймання виконаних будівельних робіт, інформацією про договірну ціну, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, податковою накладною, експертним звітом щодо розгляду проектної документації по ескізному проекту.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області №350/22-03/32999728 від 24 грудня 2013 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ДП «ТБС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВКФ «Колосс» за липень 2013 року. У даному акті перевірки зазначено, що по взаємовідносинам ДП «ТБС» із TOB «ВКФ «Колосс» рахуються розбіжності у складі податкового кредиту за рахунок встановлення ознак фіктивності та як наслідок нереальності здійснення зазначених фінансово-господарських відносин. Крім того, співробітниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області складено акт від 12 грудня 2013 року №334/22-03/32845639 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ВКФ «Колосс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ПП «Базальт» за липень 2013 року, в якому встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на TOB «ВКФ «Колосс» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м.Києва складає - 1 особа.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області №350/22-03/32999728 від 24 грудня 2013 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ДП «ТБС», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податків та звітування продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту покупцем.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ДП «ТБС» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ДП «ТБС» та відсутності реального здійснення договору, укладеного ДП «ТБС» та позивачем.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача про наявність боргу TOB «Мегабуд-7» перед ДП «ТБС» у зв'язку з неоплатою послуг, що станом на 31 липня 2013 року становить 1395834 грн., оскільки позивачем надано виписки з банківських рахунків, відповідно до яких TOB «Мегабуд-7» провело розрахунки з ДП «ТБС» до 31 липня 3013 року у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої позивачем від платника податку - ДП «ТБС», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності виконаних робіт та проведення оплати за них, використання результатів виконаних робіт у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18 серпня 2014 року №0008562208 та №0008572208, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17 листопада 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.