Ухвала

від 06.11.2014 по справі к/9991/14572/12-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/14572/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс» на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі №2а-7679/11/0170/4 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс» до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс» (далі - ТОВ «Інтекс») звернулось з позовом до Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача зі складання акта про порушення позивачем законодавства у сфері охорони культурної спадщини від 28 квітня 2011 року, визнання протиправною та скасування постанови від 25 травня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними дії посадових осіб Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини зі складання акта про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс» законодавства у сфері охорони культурної спадщини від 28 квітня 2011 року. Визнано протиправною і скасовано постанову Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини від 25 травня 2011 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс» фінансової санкції у розмірі 102 000,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс» звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва серії А01 №663363 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс» зареєстроване як юридична особа за ідентифікаційним кодом 23194277.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 27.03.2008 №720 позивач здійснює роботи по реконструкції даху будинку №2/8 по вул. Чехова/вул. Морська в м. Ялта з облаштуванням мансардного поверху, який відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 25.10.2010 року №957/0/16-10 віднесений до пам'яток архітектури та містобудування.

На підставі наказу від 26.04.2011 р. №72-к, посадовими особами відповідача проведено огляд вказаного будинку і встановлено, що позивачем були проведені роботи з надбудови поверху мансардного даху з порушенням від узгодженого на засіданні науково-методичної ради проекту (шифр 02/04-2007-АС): будівельні роботи не проводились тією підрядною організацією, яку вказано у дозволі, виданому відповідачем (КП «Кримська КАРМ «Укрпроектреставрація»); висота мансардного поверху перевищує проектну на 4,06 м, змінено конфігурацію даху, облаштовані мансардні вікна, що відрізняються від проектних за конфігурацією і висотою; з дворового фасаду (південний фасад) надбудований поверх і мансарда, облаштовані вікна, балкони, виведені кондиціонери, на рівні 2-го поверху проходить каналізаційна труба (акт огляду від 26.04.2011 року).

Також посадовою особою відповідача проведено перевірку дотримання законодавства у сфері охорони культурної спадщини на об'єкті - будинок №2/8 по вул. Чехова/вул. Морська в м. Ялта, за результатами перевірки складено акт №6 від 28.04.2011 року. За висновками даного акту встановлено, що будівельні роботи по пристосуванню даху будинку виконані із порушенням проекту (збільшена кількість поверхів, змінено об'ємно-просторове рішення даху), дозвіл на виконання робіт позивачем Республіканським комітетом АР Крим з охорони культурної спадщини не видавався.

У зв'язку із цим, постановою від 25 травня 2011 року на позивача накладено штраф у розмірі 102000,00 грн.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги з тих підстав, що будь-яка діяльність державного нагляду (контролю) щодо об'єктів культурної спадщини підпадає під сферу регулювання Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" , а тому відповідач при здійсненні функції державного нагляду (контролю) повинен у своїй діяльності керуватись приписами цього Закону , що не було здійснено посадовими особами відповідача.

Між тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові дійшов висновку про судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем здійснено державний контроль (нагляд) саме в сфері господарської діяльності пов'язаної з використанням державного та комунального майна.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційного інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.

На правовідносини, що виникли у даній справі поширюються Конституція України , Закони України «Про охорону культурної спадщини» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

Спеціальним Законом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є Закон «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до статті 3 даного Закону державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим; органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 6 зазначеного Закону, до повноважень органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини та застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Таким чином, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини є органом охорони культурної спадщини в розумінні приписів цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій встановлюють режим використання щодо пам'яток місцевого значення.

Згідно статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:

- за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об'єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Враховуючи зазначене, відповідач як уповноважений орган з охорони культурної спадщини, в межах наданих йому повноважень, правомірно застосував до ТОВ «Інтекс» штрафні санкції у розмірі 102 000 грн. за недодержання вимог щодо збереження, утримання, використання, реставрації пам'ятника архітектури місцевого значення.

Поряд цим, необґрунтованими є посилання позивача на те, що відповідач при здійсненні функції державного нагляду (контролю) повинен був керуватись приписами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з статтею 2 цього Закону, дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства та касових операцій, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, телекомунікації, поштовий зв'язок, радіочастотний ресурс України, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення , а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки, державного нагляду (контролю) за дотриманням ліцензійних умов транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподілу, постачання природного газу, зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється ліцензійними умовами провадження господарської діяльності із зберігання природного газу.

Статтею 4 зазначеного Закону визначено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Таким чином, зі змісту зазначених правових положень вбачається, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлює сферу дію вказаного Закону, тобто перелік відносин, на які він поширюється, а також які виключені зі сфери його дії. При цьому, вид заходів державного нагляду (контролю) означається спеціальними законами, які регулюють відносини у відповідній сфері.

У даному випадку спеціальним Законом є Закон України «Про охорону культурної спадщини».

Разом з тим, відповідно до п.14 частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим» від 16.06.2011 року №3530-VI абзац другий статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» після слів "їх територіальних органів" доповнено словами "органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим".

Отже, відповідач як уповноважений орган в розумінні ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» був включений до цього Закону лише 16.06.2011 року.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач при проведенні перевірки та прийнятті рішення щодо застосування до позивача фінансових санкцій відповідач діяв в межах повноважень та на підставі норм діючого законодавства.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс» відхилити, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: