Рішення

від 11.11.2014 по справі 922/4220/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р.Справа № 922/4220/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віаком", м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Еко-Фрідж", м. Харків, про стягнення 86070,40 грн. за участю представників:

позивача - Сергєєв В.О. (дов.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Віаком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Виробнича компанія Еко-Фрідж", про стягнення заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних № ВІ-16056 від 27.12.2011р., № ВІ-16057 від 27.12.2011р., № ВІ-16158 від 29.12.2011р. товар у загальній сумі 86070,40 грн., в т.ч. основна заборгованість - 60400,05 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами - 12755,21 грн., інфляційні втрати - 7972,80 грн., 3 % річних - 4942,34 грн. Позивач просить також покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалою суду, яка направлялась за місцем його реєстрації, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, яка направлялась на адресу відповідача, повернута поштою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи, що суд належним чином повідомляв відповідача про дату, час та місце розгляду справи, направивши відповідні ухвали суду за місцем реєстрації відповідача, однак відповідач своїми процесуальними правами не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у справі документами на підставі ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач відповідно до видаткових накладних № ВІ-16056 від 27.12.2011р., № ВІ-16057 від 27.12.2011р., № ВІ-16158 від 29.12.2011р., копії яких надані до матеріалів справи, поставив відповідачу товар на загальну суму 97166,10 грн.

Отримання товару повноважним представником відповідача підтверджується підписом працівника відповідача в видаткових накладних та довіреностями на отримання ТМЦ, копії яких додані до матеріалів справи.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що сторони не передбачили інший строк оплати товару, то відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України товар мав бути оплачений відповідачем негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому позивач пов'язану з цим вимогу.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань здійснив оплату товару лише частково, а саме на суму 36766,05 грн.

Таким чином на момент розгляду справи в суді заборгованість відповідача за отриманий товар складає 60400,05 грн.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 60400,05 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 7972,80 грн. та 3% річних у сумі 4942,34 грн., які нараховані за період з 28.12.2011р. по 18.09.2014р.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, згідно якого нарахування здійсненні з урахуванням часткових оплат.

Надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним відносинам, що склалися між сторонами.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 4942,34 грн. та інфляційних втрат у сумі 7972,80 грн. нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 12755,21 грн., які нараховані відповідно до ст. 536 ЦК України з застосуванням облікової ставки НБУ за аналогією зі ст. 1048 ЦК України.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Сторони не встановили розмір процентів, що нараховуються за користування чужими грошовими коштами, такий розмір процентів не встановлений і діючим законодавством відносно спірних правовідносин .

Суд звертає увагу на те, що нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати товару із застосуванням аналогії закону на підставі приписів ст. ст. 536, 692, 1048 ЦК України є помилковим, оскільки договори поставки і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, а аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих відносин.

Таким чином посилання позивача на положення про договір позики (зокрема ст. 1048 ЦК України) є безпідставним.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 2 липня 2013 р. у справі № 3-11гс13, від 20 серпня 2013 р. у справі № 3-22гс13.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 12755,21 грн.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України суд покладає судові витрати повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Еко-Фрідж" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, будинок 1, код 33900061, р/р 26009962509388 у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" м. Донецьк, МФО 334851) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віаком" (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 49, фактична адреса: 03061, м. Київ, проспект Відрадний, 95 літ. "С", код 24937160, р/р 26007014037746 у філії АТ "Укрексімбанк" у м. Києві МФО 380333) основну заборгованість у сумі 60400,05 грн., 3% річних у сумі 4942,34 грн., інфляційні втрати в сумі 7972,80 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 14.11.2014 р.

Суддя В.О. Яризько