Рішення

від 06.11.2014 по справі 923/1449/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 р. Справа № 923/1449/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна", м. Херсон,

до Фермерського господарства "Дід-Ух", с. Малі Копані Голопристанського району Херсонської області,

про стягнення 54 136,87 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Прокопенко Я.Ю., уповн. представнк, довіреність № 30 від 25.09.2014р.

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (позивач) до Фермерського господарства "Дід-Ух" (відповідач) з вимогами про стягнення 54 136,87 грн. штрафу згідно п. 9.4. укладеного між ними договору поставки № 1183 від 19.04.2012р., з підстав наявності висновку органу державної податкової служби про відсутність реального здійснення відповідачем господарської діяльності з лютого по квітень 2012 року (фіктивність господарської діяльності відповідача у цей період). Позов обґрунтовано нормами ст.ст.526, 549-551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та твердженнями про складання ДПI у м.Херсоні Державної податкової служби Херсонської області акту № 1995/22-1/32125693 від 01.10.2012р. про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р., який містить у собі висновки про наявність "ознак фіктивності" діяльності відповідача з лютого по квітень 2012 року, та, як наслідок, висновок про нікчемність укладених у цей період часу угод, за якими відповідач виступав постачальником насіння соняшнику до позивача.

Згідно з письмовою заявою від 16.10.2014р. позивачем, в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України, уточнений (фактично, збільшений) з 54 136,87 грн. до 64 964,24 грн. розмір позовних вимог, внаслідок виправлення арифметичної помилки, що мала місце при розрахунку розміру позовних вимог при поданні позову. Судом прийнято до справи вказану заяву позивача. Після її прийняття новою ціною позову є 64 964,24 грн. Спір вирішується виходячи з цього, збільшеного розміру позовних вимог.

Ухвали суду від 02.10.2014р. та від 16.10.2014р. по справі надіслано судом за зареєстрованим станом на час розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача, згідно витягу на відповідача з цього реєстру (а.с.101-103), яке співпадає з адресою відповідача, що вказана у позовній заяві. Першу з цих ухвал надіслано рекомендованим листом з повідомленням, іншу - рекомендованим листом. Обидва ці листи повернуто підприємством поштового зв'язку до суду, без вручення відповідачу, за відсутності адресата за зазначеною у листі адресою (довідка (ф.20) поштового відділення (а.с.72) та позначка на конверті (а.с.100)). За таких обставин, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами та доповненнями, відповідач є таким, що належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/1449/14. Розгляд справи за відсутності представника відповідача, при тому, що відповідача належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2014р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, у їхньому розмірі згідно заяви позивача від 16.10.2014р., з вказаних у позовній заяві підстав.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 06.11.2014р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (надалі - позивач) та Фермерське господарство "Дід-Ух" (надалі - відповідач) уклали 19.04.2012р. між собою договір поставки № 1183, відповідно до умов якого відповідач (продавець за договором) зобов'язався передати у власність позивача (покупця за договором), а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно специфікації, яка наведена у Додатку до даного договору (надалі - договір).

Згідно з п. 1.3. договору відповідач гарантує, що він є сільськогосподарським підприємством. Згідно з п. 1.4. договору найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару узгоджується сторонами договору у специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 3.2 договору відповідач зобов'язався передати позивачу разом з товаром комплект супровідних документів: товарно-транспортну накладну, видаткову накладну на товар, податкову накладну, карантинний сертифікат на кожну партію товару.

Згідно з п. 3.5 договору передача товару має бути здійснена за адресою, вказаною в Специфікації (Додатку) до договору. Відповідно до п. 5.1. договору остаточна сума даного договору складається із вартості товару, поставленого за усіма Специфікаціями (Додатками) до договору. Відповідно до п. 6.1 договору оплата товару здійснюється позивачем не пізніше двох банківських днів з моменту здійснення відповідачем поставки товару на підставі наданих на оплату відповідачем рахунків-фактур, виписаних на підставі видаткових накладних.

Відповідно до п. 9.1, п. 9.4 договору встановлено, що сторони даного договору несуть відповідальність у рамках дії кожної з сторін відповідно до діючого законодавства України. У випадку виявлення по ланцюгу суб'єктів господарської діяльності з ознакою фіктивності відповідач зобов'язаний виплатити позивачеві штраф у розмірі 20 % від ціни договору.

Відповідно до Специфікації від 19.04.2012р. (Додатку № 1) до договору позивач та відповідач узгодили поставку відповідачем позивачеві в строк з 19.04.2012р. по 25.04.2012р. товару - насіння соняшника в кількості 17 тон +/- 5 % на загальну суму 71910,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Специфікації від 20.04.2012р. (Додатку № 2) до договору позивач та відповідач узгодили поставку відповідачем позивачеві в строк з 20.04.2012р. по 25.04.2012р. товару - насіння соняшника в кількості 40 тон +/- 5 % на загальну суму 170600,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Специфікації від 23.04.2012р. (Додатку № 3) до договору позивач та відповідач узгодили поставку відповідачем позивачеві строк з 23.04.2012р. по 24.04.2012р. товару - насіння соняшника в кількості 20 тон +/- 5 % на загальну суму 86000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до всіх цих Специфікацій до договору поставка товару здійснюється на умовах - склад позивача, з місцезнаходженням складу м. Херсон, вул. Ракетна, 110 А.

Загальна кількість вказаного у цих трьох Специфікаціях товару, що підлягає поставці, складає 77 тон +/- 5 %, з загальною вартістю товару 328 510,00 грн. (з ПДВ).

Договір та вказані специфікації до нього підписано сторонами договору, а також, скріплено відбитками їхніх печаток.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі - продажу. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, із змінами та доповненнями (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналогічне визначення терміну "первинний документ" містить у собі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону та п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт виконання умов договору щодо поставки відповідачем позивачеві товару насіння соняшника у загальній кількості 76,127 тон, загальною вартістю 324 821,20 грн., (з ПДВ) підтверджується видатковими накладними № 34 від 19.04.2012р., № 35 від 20.04.2012р., № 42 від 23.04.2012р., № 45 від 24.04.2012р., товарно-транспортними накладними № 112910 від 19.04.2012р., № 112911 та № 112912 від 20.04.2012р, № 112913 від 23.04.2012р., № 745537 від 24.04.2012р (а.с.20-21, 23-25, 27-28, 30-31) та податковими накладними (а.с.36-39).

Факт здавання-прийняття вказаного товару за місцем його поставки підтверджується складськими квитанціями від 19.04.2012р., від 20.04.2012р., від 23.04.2012р., від 24.04.2012р. (а.с.22, 26, 29,32).

Факт здійснення позивачем оплати у сумі 324 821,20 грн. за вказаний товар відповідача підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 20.04.2012р. по 25.04.2012р. (а.с.33-35).

За результатами проведеної ДПI у м. Херсоні Державної податкової служби Херсонської області перевірки діяльності позивача за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. фахівцями податкової служби був складений акт № 1995/22-1/32125693 від 01.10.2012р "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Екобіотек-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р.". Примірник даного акту отриманий позивачем 02.10.2012р., що слідує з розписки на останній сторінці зазначеного акту. У вказаному акті перевірки наведений висновок фахівців податкової служби про відсутність реального здійснення відповідачем господарської діяльності в лютому, березні та квітні 2012 року (наявності "ознак фіктивності" діяльності відповідача у зазначений період) та, як наслідок, висновок цих фахівців про нікчемність укладених у лютому, березні та квітні 2012 року угод, за якими відповідач виступав постачальником товару до позивача.

Також, у акті вказано, що позивачем за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. включено до складу валових витрат операції по придбанню від відповідача соняшнику, угоди з яким згідно з ч. 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Крім цього, вказано, про завищення позивачем загальної суми валових витрат з податку на прибуток на загальну суму 2 061 589,77 грн. в результаті відображення у складі валових витрат операцій з постачальниками угоди з якими є нікчемними та недійсним.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 64 964,24 грн. штрафу згідно п. 9.4. договору, з підстав наявності висновку органу державної податкової служби про відсутність реального здійснення відповідачем господарської діяльності з лютого по квітень 2012 року (фіктивність господарської діяльності відповідача у цей період), що містить у собі акт № 1995/22-1/32125693 від 01.10.2012р. перевірки позивача ДПI у м.Херсоні Державної податкової служби Херсонської області.

Згідно з ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 610 та ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання незалежно або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 9.4 договору у випадку виявлення по ланцюгу суб'єктів господарської діяльності з ознакою фіктивності відповідач зобов'язаний виплатити позивачеві штраф у розмірі 20 % від ціни договору.

Нарахування позивачем відповідачеві заявленого до стягнення штрафу у розмірі 64964,24 грн. узгоджується з положеннями п. 9.1, п. 9.4 договору та відповідає приписам ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України щодо свободи договору та ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України.

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Згідно з ч. 3 цієї ж статті вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Згідно з ч. 4 цієї ж статті рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, передбачений п. 9.4 договору штраф має бути стягнутий з відповідача на користь позивача, у випадку доведення належними та допустимими у господарському процесі доказами факту того, що відповідач - продавець за договором є суб'єктом господарської діяльності з ознакою фіктивності.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є наступні ознаки відносно суб'єкта господарювання, а саме, коли цього суб'єкта:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

З наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДР) стосовно відповідача (а.с. 65-68, 101-103) слідує, що відповідач, фермерське господарство "Дід-Ух", з ідентифікаційним кодом юридичної особи 34660985 та місцезнаходженням Херсонська обл., Голопристанський р-н, с. Малі Копані, вул. Підстепна, 26А, з 2007 року по теперішній час перебуває на обліку у територіальних органах Міністерства доходів і зборів України (раніше, на обліку Державної податкової служби України) та зареєстрований в ЄДР як суб'єкт господарювання.

При укладанні договору з позивачем відповідачем було надано позивачеві копії установчих та реєстраційних документів відповідача, документів на підтвердження того, що відповідач є сільськогосподарським підприємством та документів щодо особи керівника відповідача (а.с.45-64).

Зі змісту доданих до позовної заяви видаткових накладних вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, оскільки містить: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доказів встановлення недійсності установчих (реєстраційних) документів та свідоцтв платника податку відповідача з моменту його реєстрації суду не подано.

Доказів наявності судового рішення (або ж перебування справи в провадженні суду) про припинення юридичної особи в порядку ст. 55-1 Господарського кодексу України суду також не подано.

Також, не надано доказів наявності вироку суду у кримінальній справі щодо визнання будь-кого з посадових осіб відповідача винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України "Фіктивне підприємництво". Зокрема, не надано вироку суду щодо зазначених посадових осіб, яким був би встановлений факт фіктивної фінансово-господарської діяльності між позивачем та відповідачем в рамках договору.

Інших доказів, які б підтверджували, що відповідач є суб'єктом господарської діяльності з ознакою фіктивності суду не подано.

Відтак, системним аналізом наявних у справі доказів не підтверджено наявності ознак фіктивності господарської діяльності відповідача, Фермерського господарства "Дід-Ух", у лютому, березні та квітні 2012 року.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 64 964,24 грн. штрафу, згідно п. 9.4. договору, з підстав наявності ознак фіктивності господарської діяльності відповідача, не підлягають задоволенню. У задоволенні позову має бути відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із відмовою у позові у повному обсязі, судовий збір повністю, у сумі 1827,00 грн., має бути покладений на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 17.11.2014р.

Суддя К.В. Соловйов