Ухвала від 17.06.2009 по справі 22-а-20724/08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 

№ 22-а-20724/08 р.                 

Головуючий у першій інстанції: Добрянська Я.І.

Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            17 червня 2009 року                                                                               

м. Київ

             Колегія суддів Київського

апеляційного адміністративного суду у складі: 

             головуючого судді:                                                     

Саприкіної І.В.,

             суддів:                                                                           Бараненка

І.І., Данилової М.В.,

             при секретарі:                                                              

Бадріашвілі К.С.,

             розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м.

Києва від 31.03.2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у

Печерському районі м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

-

В С Т А Н О В И Л А:

           ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулися до Окружного

адміністративного суду м. Києва з адмінпозовом до ОСОБА_1 про стягнення

податкового боргу по земельному податку в розмірі 22714,16 грн..

          Постановою Окружного

адміністративного суду м. Києва від 31.03.2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

         Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачка

подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати

незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про

відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт

посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи,

порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність,

необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що є безумовноими

підставами для його скасування.

          Заслухавши

суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання,

перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,

що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

           Окружний

адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про

наявність правових підстав для задоволення позову.

          Апеляційна інстанція

повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на

наступне.

            Завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

 Відповідно до ч. 1

ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності,

відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Як вбачається з матеріалів

справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ДПІ у

Печерському районі як платник земельного податку і є власником земельної

ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 885,08 кв. м за адресою

АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва, що підтверджується витягом з бази даних

державного земельного кадастру від 30.08.2004 року та від 15.02.2007 року.

            ТОВ

«Земля - 2000» було виготовлено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж

землекористування земельної ділянки за кадастровим номером

8000000000:82:109:0003 за адресою АДРЕСА_1. Згідно витягу від 30.09.2004 року №

539 з технічної документації № Н-00315/2004 про нормативну грошову оцінку

земельної ділянки, вартість ділянки площею 885,08 кв. м складає 1 560 392,56

грн.

14.12.2004 року між відповідачем та АТХК «Київміськбуд» було укладено

договір купівлі - продажу нежилої будівлі загальною площею 161,9 кв. м, яка

знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Даний договір був розірваний в судовому

порядку в червні 2007 року, в зв'язку з несплатою коштів та не оформленням

земельної ділянки на протязі шестимісячного строку АТ ХК «Київміськбуд».

Апелянт в обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що

ОСОБА_1 не замовляла у ТОВ «Земля -2000» технічний звіт про встановлення

зовнішніх меж землекористування та не підписувала вказаний документ. Вона не є

власником, орендарем або землекористувачем спірної земельної ділянки за адресою

АДРЕСА_1.

Слід відмітити, що відповідачкою не

заперечується факт придбання нежилої будівлі, загальною площею 161,9 кв. м. в

АДРЕСА_1.            

           Згідно з

рішенням сесії Київської міської ради від 08.11.2001 р. за № 82/1516 дана

земельна ділянка зарезервована за АТ ХК «Київміськбуд». А тому на думку

представника відповідача, в зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 свідоцтва про право

власності на вказану ділянку, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва по

нарахуванню їй земельного податку є неправомірними та суперечать нормам чинного

законодавства.

          В

матеріалах справи наявний Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж

землекористування, який підписаний ОСОБА_1, таким чином твердження відповідача

про те що відповідач не ознайомлений з даним Звітом, не відповідає обставинам

справи.

Виходячи з положень ст.2 Закону України «Про плату за землю» (далі -

Закон), використання землі в Україні є платним. Плата

за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що

визначається залежно від грошової оцінки земель.

             Об'єктом

плати за землю є ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в тому

числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і

землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону).

             В

даному випадку спірна земельна ділянка фактично перебуває у відповідачки на

праві користування, а тому ОСОБА_1 повинна сплачувати земельний податок за неї.

             У відповідності до витягу

з Державного земельного кадастру по фізичних особах станом на 15.02. 2007 р.

земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 до 26.04.2007 року належала ОСОБА_1. а

станом на 21.05.2007 року - з 26.04.2007 року -АТ ХК «Київміськбуд».

             За ч.

1 ст.7 Закону ставки земельного податку з земель, грошову

оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх

грошової оцінки.

Грошова оцінка земель затверджена Рішенням КМР від 27.04.2000 року №

104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва».

Грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки визначена відповідно до

згаданого вище рішення Київської міської ради.

Згідно приписів ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в

Україні», завданням органів державної податкової служби є: здійснення контролю

за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і

своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (

обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених

законодавством ( далі -податків, інших платежів).

Нахування земельного податку громадянам проводиться державними

податковими інспекціями, які видають платникові податків до 15 липня поточного

року платіжне повідомлення про сплату податку. Земельний податок сплачується

рівними частками власниками землі землекористувачами - виробниками товарної

сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15

листопада, а всіма іншими платниками щоквартально до 15 числа наступного за

звітним кварталом місяця (ч. 3 ст. 14, ст. 17 цього ж Закону).

            Відповідно до ч. 1 ст. 15

Закону моментом (датою) початку нарахування плати за землю є день виникнення

права власності або права користування земельною ділянкою. Власники землі та

землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності

або права користування земельною ділянкою. Відсутність належного оформлення

землекористування не може бути підставою для звільнення від сплати податку на землю.

           Колегія

суддів також не може не відмітити, що суд першої інстанції правильно звернув

увагу в оскаржуваному рішенні на вимоги ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за

землю», де, зокрема, зазначено, що податок за земельні ділянки, зайняті житловим

фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних

засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і

дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського

виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими,

культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у

розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до

частин 1 та 2 цієї статті.

            За п.п.

6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» у разі коли

платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені

строки, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги.

            За

прострочення встановлених строків сплати, в тому числі не утриманого у джерела

виплати або утриманого не повністю, стягується пеня у розмірі подвійної

облікової ставки Національного банку України від суми недоплати (п.п. 16.4.1.

п.16.4. ст.16 даного Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що з моменту виникнення податкового

боргу відповідачу було направлено поштою за адресою: АДРЕСА_1, першу податкову

вимогу 1/212 від 31.08.2005 року на суму 7801,97 грн., яка повернулася без

вручення. Відповідно до пп.6.2.4 п. 6.2 ст.6 Закону України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими

фондами» у разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику

податків податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, податковий

орган розмішує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день

розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

              Перша

податкова вимога була розміщена на дошці податкових оголошень згідно акту від

07.09.2005 року за № 14/3. Сума податкового боргу сплачена не була.

             Згідно

абзацу б) п.п.6.2.3 п.6.2 ст.6 даного Закону, друга податкова вимога

надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня вручення першої

податкової вимоги

              З

матеріалів справи вбачається, що друга податкова вимога № 2/290 від 07.10.2005

року на суму 7 801,97 грн. була надіслана поштою, за адресою: 01103, АДРЕСА_1

яка також повернулася без вручення.

              Друга

податкова вимога була розміщена на дошці податкових оголошень згідно акту від

13.10.2005 року за № 110/3-з. Сума податкового боргу сплачена не була.

Колегія суддів також підтримує доводи суду першої інстанції з приводу

того, що невідповідність суми, вказаній в податкових вимогах, сумі заявленій до

стягнення з ОСОБА_1 пояснюється тим, що після виставлення податкових вимог були

проведені нарахування по земельному податку відповідно до нормативної грошової

оцінки земельної ділянки, а також сума податкового зобов'язання була частково

сплачена відповідачкою. Якщо у платника податків після першої та другої

податкової вимоги (борг по даним вимогам не сплачений), виникає новий податковий

борг, то такий борг є консолідованим.

              Не можливо також не

зауважити, що податкові вимоги апелянтом оскаржені не були, сума податкового

боргу залишилась частково несплачена, а тому в силу п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника

податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2 та п. 4.3 ст. 4

цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків

податкового повідомлення.

             На

основі витягу з технічної документації № Н-00315/2004 про нормативну грошову

оцінку земельної ділянки ОСОБА_1 було донараховано 16 150,07 грн., що

підтверджується корінцем податкового повідомлення форми «Ф» № 0010281703/0 від

10.10.2006 року, яке згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового

відправлення № 2755740 ОСОБА_1 отримала особисто під підпис 09.11.2006 року.

            ДПІ у

Печерському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку по

земельному податку з питань дотримання вимог платіжної дисципліни (своєчасності

сплати податку), за результатами встановлено порушення вимог податкового

законодавства, а саме, ст. 17 Закону України «Про плату за землю» (платіжне

доручення до установи банку на перерахування податку на землю подано не

своєчасно, що призвело до податкової заборгованості).

             За

результатами перевірки податковим органом відповідачу винесено податкові

повідомлення - рішення № 0001411703/0 від 13.03.2007 року, за яким нараховано

податкове зобов'язання по податку на землю на суму 3898,71 грн. та №

0001401703/0 від 13.03.2007 року за яким нараховано податкове зобов'язання по

податку на землю на суму 1560,39 грн. Податкове повідомлення було вручено

13.03.2007 року особисто під підпис ОСОБА_1

Враховуючи положення ст. 16 вищезазначеного Закону України, після

закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання

на суму податкового боргу нараховується пеня із розрахунку 120 % річних

облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на

день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин є більшою,

за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Нарахування пені закінчується

у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення

на сплату суми податкового боргу.

             П.п.

2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати

заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи та державні

виконавці у межах їх компетенції.

             Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З Закону, активи платника

податку можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового

боргу виключно за рішенням суду.

             Таким чином, податковий борг відповідача перед бюджетом становить 22 714,16

грн.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої

інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

            Відповідно до ст. 200 КАС України,

суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -

без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини

справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і

процесуального права.

           Проаналізувавши матеріали

справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом

першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення

ухвалено з додержанням норм 

матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу, необхідно залишити без задоволення, а постанову

суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України,

судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги  ОСОБА_1 - відмовити.

           Постанову Окружного

адміністративного суду м. Києва від 31.03.2008 року - залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з

моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом

подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий

суддя:             

Судді: