Вирок

від 17.11.2014 по справі 212/10624/14-к

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа №212/10624/14-к

1-кп/212/771/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у стадії підготовчого судового засідання обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42014040730000034 від 15 серпня 2014 року, і угоду про примирення, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу, не судимого, з середньо-спеціальною освітою, директор ПП « Стріха», який мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи на підставі наказу № 1 від 09.04.2008 року директором приватного підприємства «Стріха» ЕДРПОУ 24223791, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, Жовтневий район, м-н 7-й Зарічний, 9а, відповідно до пункту 10.4.4 статуту ПП«Стріха» від 09.04.2008 року, вирішує усі питання діяльності Підприємства, має право без доручення здійснювати дії від імені Підприємства, приймати та звільняти працівників, видавати в рамках компетенції накази, доручення, у зв`язку з чим будучи наділеним організаційно-розпорядними та адміністративно-господарськими функціями, в тому числі - правом приймати працівників на роботу і обов`язком документально в законному порядку оформлювати таке прийняття, умисно, з особистих мотивів вчинив кримінальне правопорушення проти трудових прав людини і громадянина.

Так, ОСОБА_4 , виконуючи обов`язки директора в ПП «Стріха», розташованому за адресою: м. Кривий Ріг, Жовтневий район, м-н 7-й Зарічний, 9а, здійснюючи протягом зазначеного проміжку часу господарську діяльність, пов`язану із організацію, забезпеченням, керівництвом, управлінням та наданням послуг, громадського харчування, роздрібною торгівлею в приміщенні кафе-бару «Шашлична» ПП «Стріха», розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, Жовтневий район, м-н 7-й Зарічний, 9 а був зобов`язаний керуватися у своїй діяльності наступними нормами трудового законодавства України:

- ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що «Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін ... »;

- ч.1 ст. 26 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що «При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути зазначено в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу »;

- ст. 48 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що

«...Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Працівникам, які стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу ... »;

- ст. 95 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що «... Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до ст. 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» і не може бути нижче розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. »;

- ст. 253 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що «Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню»;

- Законом України «Про зайнятість населення»;

- ч. 2, ч. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою передбачено, що « Роботодавець зобов`язаний: подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю…Роботодавець несе відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання обов`язків, визначених частиною другою цієї статті…»;

- п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що «Загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: 1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об`єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру ... ».

Однак, ОСОБА_4 , будучи директором ПП «Стріха», виконуючи організаційно-розпорядні та адміністративно-господарські функції в приміщенні кафе-бару «Шашлична» ПП «Стріха», розташованому за адресою: м. Кривий Ріг, Жовтневий район, м-н 7-й Зарічний, 9а, діючи умисно, керуючись своїми особистими мотивами, безпосередньо керуючи діяльністю кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ПП «Стріха» умисно грубо порушуючи вищевказані норми трудового законодавства, прийняв на роботу на зазначене підприємство та використовував протягом часу з вересня 2013 року до 18 липня 2014 року працю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якості помічника повара, в порушення вищезазначених вимог закону.

При прийманні на роботу вищезазначеної фізичної особи - працівника ОСОБА_4 , виконуючи обов`язки директора в ПП «Стріха», трудового договору або угоди не укладав, записи про прийом на роботу в трудову книжку не вносив, відомості про прийом на роботу вищевказаних працівників до територіальних відділень Пенсійного Фонду України, державної служби зайнятості та виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття не подавав, страхові внески у встановленому розмірі в зазначені державні цільові фонди щодо зазначеного працівника не нараховував та не сплачував.

Таким чином, в результаті умисних злочинних дій вчинених ОСОБА_4 були грубо порушені вимоги вищевказаних норм чинного трудового законодавства України, а також права ОСОБА_5 на гарантоване Державою офіційне оформлення трудових відносин, на одержання допомоги у разі безробіття та нарахування відповідного пенсійного страхового стажу.

За таких обставин ОСОБА_4 своїми умисними діями, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172 КК України за ознаками інше грубе порушення законодавства про працю.

Разом з обвинувальним актом до суду подано угоду про примирення від 08 жовтня 2014 року у кримінальному провадженні за № 42014040730000034 від 15 серпня 2014 року.

Відповідно до умов вищезазначеної угоди про примирення обвинуваченого і потерпілого у кримінальному провадженні у відповідності до ст.ст. 468, 469, 471 КПК України уклали угоду про примирення, згідно до якої ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі підозри у судовому провадженні, крім того сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ст.172 ч.1 КК України у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 гривень в дохід держави. Також, у цій угоді зазначені та роз`яснені обвинуваченому наслідки укладення угоди про примирення, а також наслідки її невиконання.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений, підтвердивши добровільність укладання угоди, в судовому засіданні також просив вказану угоду з потерпілою затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Перевіривши угоду про примирення на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, визначені статтею 472 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, узгоджене покарання та згода сторін на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийняті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути затверджена угода про примирення.

Згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

Згідно ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст.172 КК України є злочином середнього ступеню тяжкості.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені п.1 ч.1ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Укладена між потерпілою та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 172 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони примирились добровільно, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що укладена угода про примирення підлягає затвердженню.

Питання про процесуальні витрати вирішити в порядку ст.ст.124-126 КПК України.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд -,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення укладену 08 жовтня 2014 року між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання, у вигляді штрафу у розмірі 850 ( вісімсот п`ятдесят)гривень, що дорівнює п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави .

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

З підстав, передбачених частиною 3 статті 394 КПК України, вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Крім того засудженому роз`яснено вимоги ст.376 ч.3 КПК України.

Суддя ОСОБА_1