Постанова

від 14.11.2014 по справі 810/5672/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 14 листопада 2014 року             місто Київ          № 810/5672/14 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді                Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технотек 2000»   доКиївської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, –  В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотек 2000» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 10.04.2014 № 125110000/2014/010022/2, зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути на користь ТОВ «Технотек 2000» надмірно сплачені до Державного бюджету України платежі та збори у сумі 34  454, 61 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом – ціною господарської операції. Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої було додано усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2014 № 125110000/2014/010022/2, чим порушив права та законні інтереси позивача. Крім того, позивач зазначив про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а також на невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2014 № 125110000/2014/010022/2 вимогам до їх оформлення і недотримання порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості. Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. У призначений день та час до суду сторони не з'явилися. Представник позивача та представник відповідача – Київської митниці Міндоходів розгляд справи просили проводити без їх участі. Від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Відповідач – Київська митниця Міндоходів проти позову заперечував з підстав, викладений у письмових запереченнях на адміністративний позов, які надавалися під час судового розгляду справи 28.10.2014, у задоволення позовних вимог просив відмовити. Відповідач – Київська митниця Міндоходів, заперечуючи проти позову зазначив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки при проведені контролю правильності визначення митної вартості товарів, встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Наполягав на тому, що додатково надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої митної вартості за основним методом, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування відсутні. Враховуючи викладене, у задоволені позову просив відмовити повністю. Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотек 2000» зареєстроване 19.03.2008 як юридична особа, код за ЄДРПОУ: 35799533. 06.03.2014 позивачем було укладено з Компанією «SHANGHAI FLYING HORSE IMP.&EXP. CORP., LTD», Китай, зовнішньоекономічний контракт № Т0603-14, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь ТОВ «Технотек 2000» поставку кріпильних виробів будівельного призначення за асортиментами та кількістю, вказаними у комерційних інвойсах. Згідно пункту 2 контракту, ціни на товар вказуються у доларах, зазначених в Інвойсах на умовах FOB Шанхай або CIF – Одесса/Іллічівськ відповідно Інкотермс-2010. Загальна сума контракту становить 500 000, 00 доларів США. 10.04.2014 ТОВ «Технотек 2000» заявлено до м/п «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів електронну митну декларацію, декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1, та товаросупровідні документи на товар «Вироби з чорних, некорозійностійких металів, з різьбою/без різьби в асортименті», що класифікується за товарною позицією 7318 згідно УКТЗЕД. 10.04.2014 електронну митну декларацію (далі – ЕМД) було прийнято до бази митного органу та зареєстровано за № 125110000/2014/007361. На виконання вимог пункту 6 статті 54 Митного кодексу України, Київською митницею Міндоходів було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110000/2014/00036 та винесені Рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2014 № 125110000/2014/010022/2. Рішенням про коригування митної вартості товарів від 10.04.2014 № 125110000/2014/010022/2, митним органом здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість товару «Вироби з чорних, некорозійностійких металів, з різьбою/без різьби в асортименті», що класифікується за товарною позицією 7318 УКТЗЕД становить 43  064, 87 USD. На підтвердження митної вартості товару, разом із вказаною митною декларацією, до митного органу позивачем було надано наступні документи: -          основні: картка особи, яка здійснює операції з товарами № 125/2013/001660 від 04.03.2014; міжнародна автомобільна накладна CMR № 2583 від 08.04.2014; коносамент № 1SH536906 від 06.01.2014; рахунок-фактура № 13FH4D980-2 від 06.01.2014; пакувальний лист № 13FH4D980-2 від 06.01.2014; зовнішньоекономічний контракт № Т0603-14 від 06.03.2014; договір про перевезення № Т-2/0201/2014 від 02.01.2014; довідка про транспортні витрати № 07/14 від 07.04.2014; копія митної декларації відправлення № 223120131206425055 від 06.01.2014; акт про проведення митного огляду товарів та інших предметів № 500060702/2014/02457 від 09.04.2014; -          додаткові: Swift повідомлення про переказ грошових коштів за контрактом № Т0603-14 № 9 від 19.03.2014; інвойс за транспортне обслуговування № ODS00000300 від 07.04.2014; Swift повідомлення про переказ грошових коштів за контрактом № Т-2/0201/201 № 23 від 08.04.2014; прайс-лист компанії виробника; калькуляція собівартості продукції виробника; сертифікат Міжнародної торгової палати КНР № 143100В0/04996 від 11.03.2014; каталог продукції виробника; технічні характеристики продукції; податкова накладна на реалізацію продукції на території України №№ 8, 9, 11 від 05.05.2014. Київська митниця Міндоходів, проаналізувавши надані до митного оформлення документи ТОВ «Технотек 2000» на товари «Вироби з чорних, некорозійностійких металів», було встановлено, що основні та додаткові документи за МД від 10.04.2014                                      № 125110000/2014/007353 згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару на умовах постачання FOB - Shanghai та містили розбіжності, а саме: -          декларантом були надані копії митних декларацій країни відправлення, але без урахування вимог статті 254 Митного кодексу України, що унеможливлює здійснити перевірку та підтвердження числових значень складових митної вартості товару, зазначених у вказаному документі, заявлених декларантом під час здійснення митних формальностей за митною декларацією та у товаросупровідних документах. Однак, в експортній декларації наявні розбіжності щодо кількості та кодування товарів; відсутні відомості щодо страхування вантажу. Слід зазначити, що відповідно до Міжнародних правил Інконтермс, страхування вантажу при умовах поставки групи F покладається на покупця, а не на перевізника; невід'ємною частиною договору на перевезення є заявка на перевезення, але в документах, що були подані до митного оформлення, вона відсутня. На виконання вимог статті 53 Митного кодексу України, відповідачем у зв'язку з виявленими розбіжностями у наданих документах, що підтверджують митну вартість товарів, позивачу було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Дані вимоги зазначені в електронному повідомленні та були надіслані декларанту. 10.04.2014 позивачем було повідомлено про відсутність можливості надати додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв'язку з чим, митним органом прийнято оскаржуване рішення від 10.04.2014 № 125110000/2014/010022/2 про коригування митної вартості товарів. Встановлено, що ТОВ «Технотек 2000» використав своє право відповідно до частини третьої статті 52 Митного кодексу України і випустив товар у вільний обіг відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України шляхом надання гарантій згідно з розділом X Митного кодексу України за митною декларацією від 10.04.2014                                       № 125110000/2014/007361. Як вбачається з матеріалів справи, додаткові документи митному органу для перегляду рішення про коригування митної вартості товару від 10.04.2014                                                № 125110000/2014/010022/2 надані не були. В оскаржуваному рішенні від 10.04.2014 № 125110000/2014/010022/2 зазначено, що Метод 1 не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості. Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується у зв'язку з невиконанням вимог статті 59 Митного кодексу України; Метод № 3 використаний з урахуванням інформації: 125110000/2014/006953 від 04.04.2014; 11010000/2014/000598 від 11.03.2014; 2040600000/2014/001008 від 12.03.2014; 205020005/14/001307 від 21.02.2014; 50006001/2014/003421 від 20.02.2014; 50006001/2014/008463 від 13.03.2014; 209140000/2014/002055 від 27.01.2014. Проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України. Перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: -          страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; -          каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -          виписки з бухгалтерської документації; -          висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Позивачу було роз'яснено, що для прийняття митним органом митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення необхідно подати нову митну декларацію, з урахуванням рішення про визначення митної вартості від 10.04.2014 № 125110000/2014/010022/2. Позивачем у відповідності до вимог частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України і товар був випущений у вільний обіг під сплату гарантійних зобов'язань. Для випуску товарів у вільний обіг позивач оформив нову вантажну митну декларацію, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом, про що вже зазначалося вище. Не погоджуючись з рішеннями Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару від 10.04.2014 № 125110000/2014/010022/2, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому, зокрема, просив його скасувати, що і є предметом даного позову. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Згідно зі статтею 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Статтею 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати). За змістом статей 49 та 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті,  - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Згідно з частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього    Кодексу    (стаття 57 Митного кодексу України). Статтею 53 Митного кодексу України  встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Згідно з частиною третьою   статті 53 Митного кодексу України, в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленої декларантом, необхідність перевірки її дійсності, віднесена до обов'язків митного органу. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України. Відповідно до частини другої  статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу. У разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, виявлення ознак підробки або наявності чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом вказаними законодавчими нормами не передбачено. Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Київської митниці Міндоходів було проведено перевірку числових значень заявленого декларантом рівня митної вартості товару, наявності в поданих декларантом документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за вказані товари. Так, митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки митницею під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містили розбіжності, зокрема, відсутня будь-яка інформація щодо здійснення страхування. Визначення митної вартості товарів, митним органом здійснювалося у відповідності до статей 49-64 Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13.07.2012 № 362, цінової інформації, наявної у митного органу. Оскільки, заявлена позивачем митна вартість не відповідала цінам, що склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, що є порушенням пункту 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів», яким встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності. Отже, враховуючи, що позивачем не були надані документи, які витребовувались митницею для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, відповідачем правомірно застосовано метод визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Стосовно твердження позивача про те, що з оскаржуваного рішення не вбачається, який саме товар покладався за основу порівняння, чи має він ідентичну марку, артикул і країну походження, то враховуючи, що код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності у митній декларації від 10.04.2014                                     № 125110000/2014/007361 та від 04.04.2014 № 125110000/2014/006953 (попереднє розмитнення), на підставі якої, в тому числі, була скоригована митна вартість для таких товарів є однаковим, такі доводи суд відхиляє. Про вказані розбіжності державним інспектором було повідомлено службовою запискою (а.с. 138). Підсумовуючи викладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 10.04.2014 № 125110000/2014/010022/2 та, відповідно, зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути на користь ТОВ «Технотек 2000» надмірно сплачені до Державного бюджету України платежі та збори у сумі 34  454, 61 гривень, а тому задоволенню не підлягають. Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною першою  статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України        доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта  владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи  бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідачем були надані всі докази, які дають підстави вважати про правомірність винесення рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2014                                       № 125110000/2014/010022/2. Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано. Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем,   становить 34  454, 61 гривень та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі  689, 09 гривень, а в розумінні частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» це менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1  218 гривень. 1,5 розміру мінімальної заробітної плати складає 1  827, 00 гривень. Позивачем було сплачено 10% від 1  827, 00 гривень, як це передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір». Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 09.09.2014 позивачем сплачено 182, 70 гривень, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору  у розмірі 1  644, 30 гривень підлягає стягненню з позивача. Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, – П О С Т А Н О В И В: У задоволенні адміністративного позову  відмовити повністю.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотек 2000» (код ЄДРПОУ: 35799533) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд. Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                           Шевченко А.В.