Ухвала

від 10.11.2014 по справі 35/478

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 листопада 2014 року Справа № 35/478

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кочерової Н.О., суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Губенко Н.М., Черкащенка М.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 06.08.2014 у справі№ 35/478 за позовомпублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект"; 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" простягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 886 293,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014 у даній справі, позовні вимоги задоволено; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" та товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 569 214,05 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом 12.03.2014 відповідно до офіційного курсу Національного банку України складає 5 292 267 (п'ять мільйонів двісті дев'яносто дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 63 коп.; заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 536 000,00 грн.; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 73 787,41 доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на 12.03.2014 відповідно до офіційного курсу Національного банку України складає 686 038 (шістсот вісімдесят шість тисяч тридцять вісім) грн. 44 коп.; проценти за користування кредитними коштами в розмірі 95 290,65 грн.; заборгованість по сплаті комісії за управління кредитною лінією в розмірі 14 000,00 грн.; пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в доларах США в розмірі 351 971,18 грн.; пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в гривні в розмірі 41541,70 грн.; пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами в доларах США в розмірі 30 373,19 грн.; пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в гривні в розмірі 4 801,33 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 змінено; позов задоволено стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" та товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" 453 454,05 доларів США заборгованості за кредитом; 529 574,72 грн. заборгованості за кредитом; 351 107,73 грн. пені за прострочення сплати кредиту у іноземній валюті; 41 541,70 грн. пені за прострочення сплати кредиту у гривні; 30 383,98 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у іноземній валюті; 4 801,33 грн. пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у гривні; 271 418,56 грн. 3% річних за кредитом у іноземній валюті; 32 006,13 грн. 3% річних за кредитом у гривні.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 у справі №35/478 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю Муніципальна іпотечна компанія" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.08.2014 у справі №35/478, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, прийняти нове судове рішення, яким скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2014 в частині звернення стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" (поручителя); прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія"; в іншій частині рішення залишити без змін.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 23.04.2014 у справі №918/1195/13, від 21.05.2012 у справі №3/43/2011/5003, від 16.07.2013 у справі №5015/4010/12, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2014 у справі №6-41579св13, від 27.11.2013 у справі №6-20599св13, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.07.2014 у справі №6-13575св14, постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17.09.2014, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014 у справі №35/478, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій, виходячи з встановленого судами попередніх інстанцій факту неналежного виконання відповідачем-1 умов кредитного договору, забезпеченого договором поруки та неналежного виконання відповідачем-2, як поручителем відповідача-1, договірних зобов'язань за договором поруки. При цьому судом враховано, що позивач (кредитор) звернувся до відповідача-2 (поручителя) з вимогою про обов'язок погашення ним заборгованості відповідача-1 (боржника) в межах шести місячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України, що свідчить про своєчасне повідомлення кредитором поручителя про обов'язок погашення ним заборгованості боржника, та як наслідок, стягнення солідарно з відповідачів заявленої заборгованості та штрафних санкцій.

Водночас у постановах від 23.04.2014 у справі №918/1195/13, від 21.05.2012 у справі №3/43/2011/5003 на які посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови в позові про стягнення з відповідачів (поручителів) заборгованості за кредитними договорами, забезпеченими договорами поруки. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлений судами факт припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки позивачами не надано належних доказів пред'явлення вимоги до відповідачів (поручителів за договорами поруки) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитними договорами.

У постанові від 16.07.2013 у справі №5015/4010/12 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови в позові про стягнення з відповідача-2 та відповідача-3 (поручителів) солідарно кредитної заборгованості відповідача-1, забезпеченої договорами поруки (в частині, що стосується доводів заявника). При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що позивач звернувся до поручителів з письмовими вимогами поза межами шестимісячного строку, пропуск якого в силу частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України є підставою для припинення поруки, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості з поручителів.

У рішеннях від 19.03.2014 у справі №6-41579св13 та від 27.11.2013 у справі №6-20599св13 суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови в позові про стягнення (солідарно у справі №6-41579св13) з відповідачів заборгованості за кредитними договорами, забезпеченими договорами поруки, з огляду на те, що позивач звернувся з позовом до поручителів про виконання порушених зобов'язань боржників, щодо сплати заборгованості за кредитними договорами, після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови в позові.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних фактичних обставин справи, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

Крім того, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.07.2014 у справі №6-13575св14, на яку також посилається заявник, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судом касаційної інстанції скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідну ухвалу не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України

Крім того, до кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17.09.2014 не може бути здійснене посилання, оскільки останню прийнято згідно з главою 3 розділом V Цивільного кодексу України, якою встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" у допуску справи №35/478 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяН. Кочерова Судді:І. Вовк Б. Грек Н. Губенко М. Черкащенко