Рішення

від 12.11.2014 по справі 322/761/14-ц

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

12 листопада 2014 рокуСправа № 322/761/14-ц

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: ОСОБА_4, ОСОБА_5

про: відшкодування збитків, завданих невиконанням договорів.

07 жовтня 2014 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд: стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 107950,01 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

29.07.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_4, були укладені договори оренди землі, зареєстровані в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05 серпня 2009 року за № 040927400137 та № 040927400138.

Згідно з даними договорами відповідачі передали позивачу в користування на умовах оренди строком на 10 років земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 15,54 га ріллі, кадастрові номери 2323655100:08:010:0002 та 2323655100:08:010:001, розташовані на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 148, ділянка № 2-3.

Восени 2013 року позивач засіяв вказані земельні ділянки озимою пшеницею. Відповідачі вирішили забрати земельні ділянки для передачі іншому орендарю, в зв'язку з чим 18 листопада 2013 року звернулися до Новомиколаївського районного суду Запорізької області з позовними вимогами про розірвання вказаних договорів оренди землі.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.12.2013 по справі № 322/1023/13-ц в задоволенні позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.03.2014 рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.12.2013 було скасовано і прийнято нове рішення про задоволення позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.03.2014 скасовано, рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.12.2013 залишено в силі.

Не зважаючи на те, що договори оренди землі залишилися діючими, порушуючи умови договору, відповідачі 04 липня 2014 року зібрали врожай пшениці за допомогою ПП «Дельта».

Зазначеними діями відповідачі завдали позивачу шкоду в розмірі 107 950,01 грн., яка розрахована позивачем на підставі довідки відділу статистики у Новомиколаївському районі про врожайність та вартість пшениці.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 526, 610, 611 ЦК України, ст. 95 ЗК України та умови укладених між сторонами договорів оренди землі, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю з вищенаведених підстав.

04.11.2014 судом отримані заперечення відповідачів проти позову, обґрунтовані наступним.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення, а відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін за цим договором припиняються. Таким чином, на думку відповідачів, їх зобов'язання за договорами оренди припинилися з 04 березня 2014 року, тобто з дня прийняття рішення апеляційним судом Запорізької області у справі № 22-ц/778/682/14, яким розірвано договори оренди землі, укладені між сторонами.

Відповідачі листами від 27.03.2014 звернулися до позивача з вимогою повернути належні їм земельні ділянки. Зазначені листи було отримано позивачем 01.04.2014. Проте, всупереч ст. 34 Закону України «Про оренду землі», позивач не виконав обов'язку стосовно повернення земельних ділянок.

Таким чином, на думку відповідачів, будь-які їхні дії, вчинені в період з 04.03.2014 по 16.07.2014, в тому числі і збирання урожаю 04.07.2014 є правомірними і не є перешкодою у користуванні земельними ділянками, порушень будь-яких обов'язків за Договорами з їх боку не було і не могла бути взагалі, оскільки всі обов'язки за Договорами в цей період було припинено.

Факт відсутності будь-яких інших перешкод в користуванні земельними ділянками, а саме у період дії договорів, встановлено рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.12.2013 по справі № 322/1023/13-ц.

Також відповідачі зазначають про безпідставність вимог про солідарну їх відповідальність, оскільки земельні ділянки передавались ними в оренду позивачеві кожним самостійно, а договорами оренди не передбачено солідарної відповідальності, у зв'язку з чим відсутня неподільність предмета зобов'язання.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував повністю з вищенаведених підстав.

У судовому засіданні 12.11.2014 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

29 липня 2009 року між позивачем (орендар) та ОСОБА_4 (орендодавець) було укладено договір оренди землі, належної відповідачу на праві приватної власності, зареєстрований в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05 серпня 2009 року за № 040927400138. Відповідно до вказаного договору відповідач передав позивачу в користування на умовах оренди строком на 10 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,15 га ріллі, кадастровий номер 2323655100:08:010:0001, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 148, ділянка № 1.

29 липня 2009 року між позивачем (орендар) та ОСОБА_5 (орендодавець) було укладено договір оренди землі, належної відповідачу на праві приватної власності, зареєстрований в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05 серпня 2009 року за № 040927400137. Відповідно до вказаного договору відповідач передав позивачу в користування на умовах оренди строком на 10 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,39 га ріллі, кадастровий номер 2323655100:08:010:0002, розташовану на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області в контурі поля № 148, ділянка № 2-3.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 отримали від позивача орендну плату за користування земельними ділянками наперед в сумі 20 000,00 грн. та 10 000,00 грн. відповідно.

Восени 2013 року зазначені земельні ділянки були засіяні озимою пшеницею.

Вищезазначені обставини встановлені рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.12.2013 по справі № 322/1023/13-ц, яке набрало законної сили в повному обсязі 16.07.2014, та не потребують доказування згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до п. 11 договорів оренди землі від 29.07.2009 орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік кожного року з 01 жовтня до 31 грудня. Орендна плата може вноситися авансом за декілька років дії даного Договору.

Права позивача, як орендаря, визначені п. 30 договорів оренди землі від 29.07.2009. Так, позивач має право, зокрема: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Вказаним рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.12.2013 по справі № 322/1023/13-ц було відмовлено в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання вищезазначених договорів оренди землі від 29.07.2009.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04.03.2014 рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.12.2013 по справі № 322/1023/13-ц в частині відмови в задоволенні зустрічних позовів скасовано, зустрічні позови задоволено та розірвано вищезазначені договори оренди землі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.03.2014 скасовано, рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 10.12.2013 залишено в силі.

27.03.2014 відповідачі звернулися до позивача з листами про повернення земельних ділянок, що були передані їм за спірними договорами оренди землі, до яких додали акти приймання-передачі земельної ділянки. При цьому, відповідачі зазначили, що у разі не підписання актів приймання-передачі земельної ділянки протягом 3-х днів, земельна ділянка вважатиметься повернутою, та вони самостійно приступатимуть до її обробітку. Зазначені листи позивач отримав 01.04.2014, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, проте земельні ділянки позивачам не повернув.

01 липня 2014 року між ПП «Дельта» (виконавець) та ОСОБА_5 (замовник) було укладено договір № 3 надання с/г послуг, відповідно до якого виконавець надає послуги по збиранню урожаю озимої пшениці, вирощеного на земельних ділянках загальною площею 15,5 га, зо належать замовнику та її чоловіку - ОСОБА_4, а замовник приймає роботу та оплачує її на умовах даного договору. Вартість робіт з підборки пшениці становить 396,00 грн. за 1 га з ПДВ (п. 3.1. Договору). Виконання цього договору підтверджується актом № 4 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

04 липня 2014 року між ПП «Дельта» та ОСОБА_5, ОСОБА_4 було укладено договір на зберігання с/г продукції, згідно з яким відповідачі здали на зберігання сільськогосподарську продукцію, а саме пшеницю в кількості 18 710,00 кг., виконання якого підтверджено актом прийняття передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 04.07.2014.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який є двоюрідним братом відповідачки ОСОБА_5, пояснив суду, що він дійсно на підставі вищевказаного договору від 01.07.2014 зібрав з земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_4 врожай озимої пшениці в кількості близько 18 тонн. Зібраний врожай знаходиться у нього на зберіганні на підставі договору від 04.07.2014.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 93 ЗК України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Статтею 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2), якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (ч. 3). Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 653 ЦК України).

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з характеру правовідносин сторін, які регулюються ЦК України, ЗК України та Законом України «Про оренду землі», змісту норм ст.ст. 598-599 та ст. 653 ЦК України, в яких законодавець розрізняє поняття «розірвання договору», з одного боку, і «припинення зобов'язання», з іншого боку, розірвання договору оренди землі не припиняє прав орендаря, як землекористувача, яких він набув під час дії договору.

Таким чином, у силу зазначених правових норм, за загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє та не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а відтак позивач, як орендар не втратив право власності на посіви озимої пшениці, здійснені на орендованих земельних ділянках до моменту прийняття рішення суду про розірвання договорів оренди землі.

Разом з цим, частиною першою статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Порядок визначення і обчислення строків, закріплений у ст.ст. 251 - 255 ЦК України, не передбачає зупинення чи переривання строку договору у зв'язку з ухваленням судового рішення про розірвання договору, яке в подальшому скасовується.

З огляду на викладене, суд визнає помилковим твердження відповідачів про те, що в період з 04.03.2014 по 16.07.2014 всі обов'язки за договорами оренди землі від 29.07.2009 було припинено.

Направлення відповідачами листів на адресу позивача про повернення орендованих земельних ділянок та не підписання позивачем актів приймання-передачі земельних ділянок, що були додані до цих листів, не надавало права відповідачам самостійно приступати до використання цих земельних ділянок, а за певних умов, зокрема у випадку залишення судом касаційної інстанції без змін рішення апеляційного суду Запорізької області від 04.03.2014, надавало б відповідачам право на відшкодування збитків відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 24 договорів оренди землі від 29.07.2009 передбачено, що збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

З огляду на викладене, позивачем обґрунтовано зазначено про завдання йому збитків, внаслідок незаконного збирання врожаю озимої пшениці на земельних ділянках, що знаходяться в його користуванні відповідно до договорів оренди землі від 29.07.2009.

Проте, згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_4 завдав йому шкоди внаслідок збирання врожаю озимої пшениці, оскільки з договору № 3 надання с/г послуг від 01.07.2014 вбачається, що цей договір, який передбачав збирання врожаю і на ділянці ОСОБА_4, було укладено лише ОСОБА_5 Не підтверджується участь ОСОБА_4 у збиранні врожаю озимої пшениці і матеріалами про розгляд звернення ОСОБА_3, які були надані суду Новомиколаївським РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

При цьому, суд визнає обґрунтованими заперечення відповідача в тій частині, що в силу положень ст. 541 ЦК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не несуть солідарного обов'язку за договорами оренди землі від 29.07.2009, а відтак позивачем безпідставно заявлено вимогу про солідарне стягнення суми завданих збитків з відповідачів.

Таким чином, ОСОБА_5 несе відповідальність лише за невиконання нею умов договору оренди землі від 29.07.2009, укладеного між нею та позивачем, зареєстрованого в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05 серпня 2009 року за № 040927400137.

Довідкою відділу статистики у Новомиколаївському районі Головного управління статистики у Запорізької області від 14.08.2014 № 36-01-05/68 підтверджується те, що станом на 01.08.2014 середньорайонна урожайність пшениці озимої становила 39,9 ц/га, а середньомісячна ціна пшениці за січень - липень 2014 року становила 1741,00 грн. за тону.

Виходячи з цих даних та площі земельної ділянки, яку ОСОБА_5 передала позивачу в оренду за договором від 29.07.2009, обсяг врожаю озимої пшениці, що міг бути зібраний з цієї ділянки складає: 9,39 га * 3,99 т. = 37,4661 т., а її вартість становить: 37,4661 т * 1741,00 грн. = 65 228,48 грн.

Інформацію, зазначену в акті прийняття передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 04.07.2014, про кількість зібраного ПП «Дельта» врожаю з земельних ділянок відповідачів, суд не бере до уваги, з огляду на її явну невідповідність середньорайонним показникам врожайності озимої пшениці. До того ж, у вказаному акті зазначається про передачу на зберігання пшениці в кількості 18 710,00 кг., а у розписці, складеній директором ПП «Дельта» ОСОБА_6 від 04.07.2014 вказується інша кількість зібраної пшениці - 25 тонн.

Виходячи з вартості послуг зі збирання пшениці, передбаченої в договорі № 3 надання с/г послуг від 01.07.2014, у 396,00 грн. за 1 га., який не заперечувався у судовому засіданні представником позивача, розмір витрат на збирання пшениці із земельної ділянки ОСОБА_5 становить: 396,00 грн. * 9,39 га = 3 718,44 грн.

Відтак розмір доходу, який позивач міг би реально отримати в разі належного виконання ОСОБА_5 умов договору оренди землі від 29.07.2009, що укладався між нею та позивачем, зареєстрований в ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 05 серпня 2009 року за № 040927400137, становить: 65 228,48 грн. - 3 718,44 грн. = 61 510,04 грн.

Що стосується дій відповідачки ОСОБА_5 по збиранню врожаю озимої пшениці з земельної ділянки її чоловіка, то у даному випадку між нею та позивачем відсутні договірні відносини, отже даний спір, стосовно майна, набутого без достатньої правової підстави, має бути вирішено між сторонами в порядку, передбаченому ст.ст. 1212 - 1215 ЦК України, проте, оскільки позивачем не було заявлено вимог до відповідачки з таких підстав, суд не може вийти за межі позовних вимог у даній справі.

Позов в частині вимог до ОСОБА_4 суд визнає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, через недоведеність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог цього відповідача.

З огляду на викладене, суд визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню на суму 61 510,04 грн.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

До позовної заяви додано квитанцію від 07.10.2014 № 13789.177.1, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1079,50 грн., отже, враховуючи часткове задоволення позову на суму 61 510,04 грн., що становить 56,98 % від заявленої позивачем суми, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 1079,50 грн. х 56,98 % = 615,10 грн.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 61510,04 грн. (шістдесят одна тисяча п'ятсот десять гривень 04 коп.) в рахунок відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_3 незаконним збиранням врожаю озимої пшениці у 2014 році з земельної ділянки з кадастровим номером 2323655100:08:010:0002 площею 9,39 га.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 615,10 грн. (шістсот п'ятнадцять гривень 10 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Гасанбеков