Постанова

від 12.11.2014 по справі 813/6449/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Львів № 813/6449/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Качмар В.М., представника відповідача Слуцького Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгспан-Львів» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгспан-Львів» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192240/10/401/22-80 від 02.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на віднесення представницьких витрат на суму 34 527,51 грн. до складу валових витрат підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно відсутності економічного ефекту від понесених представницьких витрат є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні на позовну заяву, поданому представником відповідача у судовому засіданні 29.09.2014 року, де вказано, що під час проведення перевірки встановлено завищення валових витрат позивача у рядку 06.1 АВ Декларації «Адміністративні витрати» на суму 40 404 грн. Відповідач стверджує, що позивачем не підтверджено первинними документами зв'язок понесених адміністративних витрат із господарською діяльністю підприємства, первинні документи не містять інформації про економічний ефект для підприємства від їх використання.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінгспан-Львів» зареєстровано 30.10.2008 року; узято на податковий облік 31.10.2008 року за № 42209.

У період з 25.06.2013 року по 02.07.2013 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгспан-Львів», про що складено Акт № 56/295/22-40/36182912 від 09.07.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань правомірності формування доходів та витрат, відображених у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2013 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 14.1.27., п. п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 138.10.2., п. 138.10. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7677 грн.

02.08.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки № 56/295/22-40/36182912 від 09.07.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000192240/10/401/22-80, яким за порушення п. п. 14.1.27., п. п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 138.10.2., п. 138.10. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 11 515,50 грн., у тому числі основний платіж 7 677 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 3 838,50 грн.

Позивач із вказаним податковим повідомленням-рішенням не погодився, оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 14.1.27., п. п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 138.10.2., п. 138.10. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України позивачем надано копії:

- наказу № 05-02-13/5 від 05.02.2013 року про відрядження директора ТзОВ «Кінгспан-Львів» Сірого О.В. терміном на 3 календарних дні у м. Варшава, Польща;

- запрошення від 21.01.2013 року;

- звіту за наслідками відрядження до м. Варшава, Польща від 07.02.2013 року;

- наказу № 19-02-13/5 від 19.02.2013 року про відрядження директора ТзОВ «Кінгспан-Львів» Сірого О.В. терміном на 3 календарних дні у м. Градець Кралове, Чехія;

- запрошення від 01.02.2013 року;

- звіту за наслідками відрядження до м. Градець Кралове, Чехія від 22.02.2013 року;

- наказу № 15/02-1 від 15.02.2013 року про проведення маркетингового заходу з метою розширення обсягів реалізації продукції;

- планового кошторису витрат на проведення маркетингового заходу від 15.02.2013 року;

- запрошень для участі у маркетинговому заході від 05.02.2013 року;

- звіту про проведення представницького заходу від 07.03.2013 року;

- контракту з директором ТзОВ «Кінгспан-Львів» від 01.03.2012 року та додаткової угоди до нього;

- виданих ТзОВ «Авіа-Експрес» накладних № 348-4-0 від 31.01.2013 року на суму 3 843 грн., № 516-4-0 від 13.02.2013 року на суму 10 772 грн., № 795-11-0 від 04.03.2013 року на суму 3 712,71 грн., № 1148-11-0 від 27.03.2013 року на суму 772,60 грн., № 852-11-0 від 07.03.2013 року на суму 892,59 грн., № 900-11-0 від 12.03.2013 року на суму 2 259 грн., № 814-11-0 від 05.03.2013 року на суму 892,59 грн., № 661-11-0 від 20.02.2013 року на суму 902,59 грн., № 567-11-0 від 15.02.2013 року на суму 6 248,13 грн., № 740-11-0 від 28.02.2013 року на суму 856,21 грн., № 579-11-0 від 15.02.2013 року на суму 3 740,26 грн.;

- бухгалтерської довідки від 06.03.2014 року;

- платіжні доручення про оплату за авіаквитки, проживання в готелі і обслуговування конференції;

- податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 року.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем вимог п. п. 14.1.27., п. п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 138.10.2., п. 138.10. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України. Позивачем представлено Суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на зв'язок понесених адміністративних витрат із господарською діяльністю підприємства.

Стосовно твердження податкового органу про те, що із наданих до перевірки первинних документів неможливо встановити економічного ефекту понесених позивачем адміністративних витрат (витрат на відрядження керівника товариства та витрат на проведення маркетингового заходу) для підприємства Суд зазначає, що аналіз долучених до матеріалів справи копій первинних документів дає підстави вважати, що участь керівника позивача у міжнародних конференціях, а також організація та проведення такої конференції позивачем у м. Києві та, відповідно, усі витрати, що були понесені позивачем з приводу такої діяльності, безпосередньо відносяться до складу валових витрат платника податку у розумінні п. п. 138.10.2. п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України. Економічний ефект від вказаних витрат передбачав забезпечення росту попиту на продукцію позивача, просування її на ринку та забезпечення отримання в майбутньому доходів від продажу товару саме позивачем.

Суд вважає необґрунтованими доводи податкового органу щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів, які б містили достатню інформацію про зв'язок понесених адміністративних витрат із господарською діяльністю підприємства, оскільки чинним законодавством не встановлено особливих вимог щодо документів, складанням яких має опосередковуватись понесення підприємством представницьких витрат.

А відтак, відповідні документи можуть вважатися первинними документами за умови, що вони містять обов'язкові реквізити, перелічені в частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме - назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що факт понесення позивачем представницьких витрат та витрат на службові відрядження підтверджується наявними у справі відповідними первинними документами. Зазначені документи містять достатню для цілей оподаткування інформацію щодо змісту, переліку здійснених представницьких заходів та понесених витрат на службові відрядження та інші відомості згідно з наведеною нормою Закону.

Крім того, Суд вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що сума витрат, зазначена відповідачем у акті податкової перевірки та сума податку на прибуток, зазначена у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, не відповідає даним бухгалтерського, податкового обліку та звітності. Зокрема, податковим органом у акті податкової перевірки зазначено, що позивачем у періоді, що перевірявся, задекларовано отримані послуги від компанії «Авіа-Експрес» на суму 40404 грн. Однак, відповідно до бухгалтерської довідки від 06.03.2014 року, позивачем було сплачено ТзОВ «Авіа-Експрес» 34327,50 грн. Доказів понесення позивачем витрат на суму 40404 грн. відповідачем до справи не надано.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про завищення валових витрат позивача у рядку 06.1 АВ Декларації «Адміністративні витрати» на суму 40404 грн., а також висновки про заниження податку на прибуток на суму 7 677 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 49, 70 КАС України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з урахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000192240/10/401/22-80 від 02.08.2013 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. п. 14.1.27., п. п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 138.10.2., п. 138.10. ст. 138, п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, а адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000192240/10/401/2280 від 02.08.2013 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгспан-Львів» (79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 176, офіс 31, ЄДРПОУ 36182912) 182 (сто вісімдесят дві ) грн. 70 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17 листопада 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.