Постанова

від 10.11.2014 по справі 813/6935/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року № 813/6935/14

о 10 год., 52 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Альфа», представник - Голубовський М.М. до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, представник - Квасниця Н.Б. про визнати протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0002562204 від 03.10.2014 року

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Альфа» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області у якому просив про визнання протиправними і скасувати податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки позивача відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із висновками відповідача про нереальність правочинів укладених позивачем із його контрагентами, оскільки реальність таких повністю підтверджується первинними документами. Спірні господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Видані позивачу його контрагентами податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства. Чинним законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі допущені порушення інших юридичних осіб. Допущені попередніми постачальниками певні порушення податкового законодавства не спричиняють негативних наслідків для позивача. Відповідачу до перевірки надано всі необхідні документи, які спростовується висновок відповідача про нереальність здійснених господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що в ході проведення перевірки, встановлено факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Українська компанія «Модус» та ТОВ «Велторг 2013», оскільки такі фактично не відбувалися. Актами перевірки контрагентів позивача встановлено, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Операції, що формують податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідженню підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості для здійснення тих чи інших дій, які становлять зміст господарської операції, наприклад: наявність кваліфікованого персоналу; наявність основних фондів, у тому числі транспортних засобів, для перевезення, приміщень для зберігання товару тощо.

Товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідач також вказує про правову позиція ВАС України викладену в ухвалі від 28.11.2012 року в які зазначено, що хоча серед документів, з якими чинне законодавство пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат, документи про перевезення вантажу не передбачені як обов'язкові, однак для достеменного з'ясування реального характеру господарської операції з поставки товару необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (як-от при поставці товарів - документи на підтвердження їх транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття їх за кількістю та якістю, зберігання тощо), наявність у організації контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Відповідач вважає, що аргументи наведені в позовній заяві, не спростовують виявлені порушення податковим органом.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, надала суду додаткові пояснення та письмові докази, просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

19.09.2014 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ Українська компанія «Модус», за весь період взаєморозрахунків. За результатами проведеної перевірки складено акт № 1043/13-50-22-04-11/31145462.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог п. 198.1., 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 7103,00 грн., в тому числі за січень 2014 року в сумі 4745,00 грн., за лютий 2014 року в сумі 2358,00 грн. в результаті включення до податкового кредиту сум ПДВ в результаті проведених операцій з ТОВ Українська компанія «Модус» та ТОВ «Велторг 2013», по яких відсутній факт реальності їх здійснення.

03.10.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002562204, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 1043/13-50-22-04-11/31145462 від 19.09.2014 року, встановлено порушення п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 8879,00 грн., в тому числі за основним платежем - 7103,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1776,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що суд крім іншого повинен перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову або підстав заперечення, і з'ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Позивачем на підтвердження обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних доказів:

- договору № 07-03/13 від 07.03.2013 року підписаного позивачем із ТОВ «Модус», як продавцем, згідно якого останній зобов'язується продати позивачу молібденовий дріт, а позивач, як покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Позивач зобов'язувався забрати товар самовивозом.

- заявки на купівлю товару, згідно якої замовлено товар дріт молібденовий МЧ100 мкм.

- видаткової накладної № РН-135 від 08.01.2014 року про передачу позивачу дроту молібденового МЧ100 мкм.

- податкової накладної № 135 від 08.01.2014 року виданої про поставку позивачу дроту молібденового МЧ100 мкм.

- заявки на купівлю товару, згідно якої замовлено товар дріт молібденовий МЧ100 мкм.

- видаткової накладної № РН-144 від 21.01.2014 року про передачу позивачу дроту молібденового МЧ100 мкм.

- податкової накладної № 144 від 21.01.2014 року виданої про поставку позивачу дроту молібденового МЧ100 мкм.

- подорожнього листа від 07.01.2014 року з зазначенням кілометражу при виїзді із гаража 110215, при поверненні до гаража 112476.

- подорожнього листа від 20.01.2014 року з зазначенням кілометражу при виїзді із гаража 112946, при поверненні до гаража 115270.

- договору № 12-02/14 від 12.02.2014 року підписаного позивачем із ТОВ «Велторг 2013», як продавцем, згідно якого останній зобов'язується продати позивачу молібденовий дріт, а позивач, як покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Позивач зобов'язувався забрати товар самовивозом.

- заявки на купівлю товару, згідно якої замовлено товар дріт молібденовий МЧ100 мкм.

- видаткової накладної № РН-243 від 12.02.2014 року про передачу позивачу дроту молібденового МЧ100 мкм.

- податкової накладної № 243 від 12.02.2014 року виданої про поставку позивачу дроту молібденового МЧ100 мкм.

- подорожнього листа від 11.02.2014 року з зазначенням кілометражу при виїзді із гаража 113432, при поверненні до гаража 111157.

- договору № 03-01/14 оренди автомобіля у приватної особи від 03.01.2014 року, підписано ОСОБА_3 як фізичною особою та одночасно керівником позивача.

- фото світлини на яких є зображення котушок з маркуванням Ф-100 мкм.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо договорів по предмету спору, копії яких є у справі, суд зазначає про відсутність у них змісту господарських операції. Позивач придбавав дріт молібденовий, однак істотні ознаки такого товару, а саме маркування, довжина, вага тощо, в договорах не визначені. Також неможливо встановити який дріт насправді придбавав позивач, оскільки згідно копій податкових та видаткових накладних позивач придбавав дріт молібденовий МЧ 100 мкм., а фото світлини, як докази придбання подає із маркуванням дроту Ф 100 мкм.

Первинні документи по господарських операціях із ТОВ «Модус» підписані від імені контрагента позивача його ж директором, однак із різними прізвищами.

Будь-який договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Досягнення згоди з істотних умов договору жодним чином не обмежує волі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Безпредметні на думку суду договори з недолугими зобов'язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Крім цього, договір № 03-01/14 оренди автомобіля у приватної особи від 03.01.2014 року, підписаний ОСОБА_3 як фізичною особою та одночасно керівником позивача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Судом не враховуються вищевказані докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, оскільки такі не містять всіх обов'язкових реквізитів, містять відмінні відомості, суперечливі відомості щодо перевезень придбаного позивачем товару, а саме в подорожньому листі від 07.01.2014 року зазначено кілометраж при виїзді із гаража 110215, при поверненні до гаража 112476, в подорожньому листі від 20.01.2014 року зазначено кілометраж при виїзді із гаража 112946, при поверненні до гаража 115270, а в подорожньому листі від 11.02.2014 року зазначено кілометраж при виїзді із гаража 113432, при поверненні до гаража 111157, що унеможливлює здійснення таких перевезень, відтак в сукупності не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій. Епізодичні первині документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом також не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції.

З цих же підстав, судом враховуються обґрунтування відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства зазначеного у висновках акту перевірки позивача та правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки матеріалами справи підтверджується порушення позивачем п. 198.1., п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 ПК України.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід - Альфа» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002562204 від 03.10.2014 року, задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Альфа» (ЄДРПОУ 31145462, вул. Антоненка - Давидовича, буд. 9, кв. 62, м. Львів) на користь Державного бюджету України 1644,30 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 17.11.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.