Ухвала

від 31.10.2014 по справі 911/4396/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

---

УХВАЛА про повернення позовної заяви 0,2 31.10.14 № 911/4396/14. Суддя Яковенко А.В., розглянувши позовну заяву  ТОВ "Міжнарожна Юридична компанія "Центуріон"    до   ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи» про стягнення 33 600,00 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна Юридична компанія «Центуріон» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий союз «Ліон-Енерджи» про стягнення з останнього заборгованосіт за Договором про надання юридичних послуг №б/н від 20.10.2009 у розмірі 33  600,00 грн. Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2014 позовну заяву №б/н ТОВ «Міжнародна Юридична компанія «Центуріон» від 07.10.2014 з доданими до неї документами надіслано (вх. №4535/14 від 13.10.2014) за територіальною підсудністю відповідно до ст. 17 ГПК України до Господарського суду міста Києва. 28.10.2014 вказана позовна заява №б/н від 07.10.2014 (вх. №23542/14 від 28.10.2014) надійшла за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява №б/н від 07.10.2014 (вх. №23542/14 від 28.10.2014) і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з наступних підстав: Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, ідентифікаційні коди суб'єкта підприємницької діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності. Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Відповідно до п. 58 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 № 270 адреса, за якою пересилається поштове відправлення (поштовий переказ), зазначається у такому порядку: найменування адресата (одержувача) у називному відмінку (для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім'я та прізвище); найменування вулиці, номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, району, області; поштовий індекс; країна призначення (для міжнародних поштових відправлень). Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування. Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру. У позовній заяві №б/н від 07.10.2014 (вх. №23542/14 від 28.10.2014) у якості позивача вказано ТОВ «Міжнародна Юридична компанія «Центуріон», а у якості відповідача вказано – ТОВ «Промисловий союз «Ліон-Енерджи», проте згідно витягу з ЄДРПОУ зробленого судом із офіційного джерела, а саме Інформаційно-ресурсного центру, вбачається, що повним найменуванням позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна Юридична компанія «Центуріон», а відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліон-Енерджи», що є порушенням вимог п. 2 ч.  2 ст. 54 ГПК України та тягне за собою наслідки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін. Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року N18 подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації” (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізит “підпис”. Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа. Додані до позовної заяви №б/н від 07.10.2014 (вх. №23542/14 від 28.10.2014) докази не засвідчені належним чином, оскільки на останніх взагалі відсутні відмітки відповідно до вказаних вище вимог. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку  від 05.03.2009р. №270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі. Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі. Фактично до позовної заяви не додано ні опису вкладень в поштовий конверт, ні документу, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), тобто відсутні докази на підтвердження відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів, що зобов'язує суд застосувати норми п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України. У відповідності до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, зокрема, абзацу 1 п. 3.5, де зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем. Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимоги ст.ст.  54, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст.  63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Проаналізувавши всі наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню. Керуючись п.п. 2, 3, 6 ч. 1 ст. 63, ч. 3 ст. 63, Господарського процесуального кодексу України, суд - УХВАЛИВ: Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Суддя                                                                                                                 А.В.Яковенко