Рішення

від 12.11.2014 по справі 910/22367/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22367/14 12.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Торг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясні делікатеси»

Про стягнення 157 469,87 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Радченко А.В. - по дов. №б/н від 22.09.2104р.

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Торг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «М»ясні делікатеси» про стягнення 157 469,87 грн. з яких: 150 000 грн. основного боргу, 4 518,49 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 1 804,80 грн. - інфляційні, 1 146, 58 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 12.11.2014р.

В судовому засіданні 12.11.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило. Відповідач не надав суду письмовий відзив на позовну заяву, позовні вимоги по суті не заперечив. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, оскілки ухвали направлялись на адресу відповідача, що зазначена у Витягу з ЄДРПОУ на відповідача та у позовній заяві.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.).

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 12.11.2014р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівер торг" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «М»ясні делікатеси» грошові кошти в сумі 150 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №21 від 11 червня 2014 року. Призначення платежу - наданні позики згідно з договором позики №03/06 від 03.06.2014р.

За твердженням позивача:

- зазначені кошти були перераховані позивачем помилково, оскільки відповідач не підписав вищезазначений договір, угода укладена не була, отже підстав для перерахунку грошових коштів у позивача не було.

- відповідач договір не підписав, а грошові кошти позивача залишилися на рахунку відповідача.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

11 червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівер торг" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «М»ясні делікатеси» грошові кошти в сумі 150 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №21 від 11 червня 2014 року. Призначення платежу - наданні позики згідно з договором позики №03/06 від 03.06.2014р.

Суду не надано доказів укладання договору позики №03/06 від 03.06.2014р.

Згідно ч. І ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. І ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягай згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що зазначений в платіжному дорученні №21 від 11.06.2104р. договір позики №03/06 від 03.06.2014р. , в розумінні ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, сторонами неукладений , тобто договір є таким, що не відбувся.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої сторони (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Матеріалами справи доведено, що починаючи з 11.06.2014р. відповідач користувався коштами позивача. Позивач звертався до відповідача з вимогою повернути зазначені кошти, однак кошти не було повернуто.

Суду надано докази звернення до відповідача з вимогою про повернення коштів у сумі 150 000грн. як помилково перерахованих, що підтверджується корпією поштової квитанцією від 12.08.2014р. №0703 та описом вкладення в цінний листю

Суд в даному випадку застосовує ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Вимога позивача направлена відповідачу 12.08.2014р. (поштова квитанція №0703 від 12.08.2014р.), отже враховуючи поштовий пробіг, строк оплати наступив 26.08.2014р.

На підтвердження поштового відправлення позивачем вищевказаних актів наданих послуг та їх отримання відповідачем свідчать відповідні чек поштового відділення, опис вкладення у цінний лист (копії чеку, опису додаються).

Наказом Міністерства транспорту та зв"язку України №1149 від 12.12.2007р. затверджено нормативи і нормативні строки пересилання

поштових відправлень та поштових переказів, що додаються.

В п. 4 визначені нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів

4.1. Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;

4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної -

Д+2;

4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

4.2. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог що до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач не здійснив повернення коштів у сумі 150 000грн., а тому основний борг в сумі 150 000 грн., має бути стягнутий з відповідача.

Заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1804,80 грн., та 3% річних в сумі 1 146,58 грн. відповідно до ст.625Цивільного кодексу України , задоволенню не підлягає, оскільки:

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Відповідно до розрахунку позивача розмір індексу інфляції та 3% річних заявлені за період з липня 2014р. по серпень 2014р.

Матеріалами справи доведено, що строк повернення коштів настав тільки 26.08.2014р., тобто за заявлений період, відповідач не прострочив виконання грошового зобов'язання.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 4 518, 49 грн. пені за прострочку платежу.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт відсутності між сторонами договірних відносин, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені визнається неправомірною.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині повернення заборгованості.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині позову про стягнення індексу інфляції, 3% річних та пені суд відмовляє з підстав зазначених вище.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М»ясні делікатеси»

(03048, м. Київ, вул.. Івана Пулюя, 5, код ЄДРПОУ 37415554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівер Торг» (01014, м. Київ,

вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 38450170) 150 000 грн. основного боргу, 3 000 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.11.2014 р.

Суддя Трофименко Т. Ю.