Рішення

від 10.11.2014 по справі 911/4375/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р. Справа № 911/4375/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

та Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича

про стягнення 4754,03 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : не з'явився

від відповідача-1 : не з'явився

від відповідача-2 : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач-1) та Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича (далі - відповідач-2) про стягнення 4754,03 грн., з яких: 2299,96 грн. штрафу, 1220,75 грн. пені, 1073,32 грн. інфляційних втрат та 160,00 грн. 3% річних, нарахованих внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договорами №ЗУФ-01/01/08 від 23.01.2008 р. та № ЗУФ-150/09/08 від 24.09.2008 р.

Розгляд справи відкладався.

До господарського суду Київської області 06.11.2014 р. ТОВ «НІКО-ТАЙС» було подано клопотання № 06-2/11 від 06.11.2014 р. про розгляд справи без участі представника позивача, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судові засідання 27.10.2014 р. та 10.11.2014 р. не з'явились, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належно. Відзиву на позов відповідачі не надали.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.01.2008 р. та 24.09.2008 р. між ТОВ «Тридента Агро» (продавець) та СФГ Тендеряком В.Ф. (покупець) було укладено договори купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу відповідно № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, предметом яких є товар, що належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Додатками № 1 до вказаних договорів передбачено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договорів сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна на момент проплати, В - ціна на момент підписання договору, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-2 своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого продавцем товару, 28.04.2009 р. ТОВ «Тридента Агро» звернулось до господарського суду Львівської області з позовними заявами до СФГ Тендеряка В.Ф. про стягнення заборгованості за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих станом на 28.04.2009 р.

Рішеннями господарського суду Львівської області від 02.07.2009 р. у справах № 20/105 та № 20/106, позовні вимоги ТОВ «Тридента Агро» до СФГ Тендеряка В.Ф. були задоволені частково.

Під час розгляду зазначених справ господарським судом Львівської області було встановлено, що грошові зобов'язання за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 в частині оплати вартості поставленого товару СФГ Тендеряком В.Ф. були виконані лише 04.06.2009 р.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

26.01.2011 р. між ТОВ «Тридента Агро» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_2 (новий кредитор) було укладено угоди № 202-ТА та № 203-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), відповідно до яких первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником (СФГ Тендеряка В.Ф.) зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договорів № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно зазначених договорів купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого товару.

На виконання умов даних угод (п. 4.1), ТОВ «Тридента Агро» було передано ФОП ОСОБА_2 документи, що підтверджують права вимоги виконання СФГ Тендеряка В.Ф. обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3 угод, ТОВ «Тридента Агро» повідомленням про зміну кредитора у зобов'язанні належним чином повідомило СФГ Тендеряка В.Ф. про зазначені вище обставини.

11.03.2013 р. між ФОП ОСОБА_2 (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (новий кредитор) було укладено угоду № 11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якої, в редакції додаткової угоди № 1 від 30.04.2013 р. до угоди № 11/03-13 від 11.03.2013 р., первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, штрафу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договорів № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, а також згідно угод № 202-ТА та № 203-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1), ФОП ОСОБА_2 було передано позивачу документи, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання. У відповідності до пункту 4.3 угоди, ФОП ОСОБА_2 повідомленням про зміну кредитора у зобов'язанні належним чином повідомило СФГ Тендеряка Володимира Федоровича про зазначені вище обставини.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та з дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Поряд з цим, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

11.03.2013 р. між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено договір поруки № 11-03-2013-124, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання СФГ Тендеряка В.Ф. грошового зобов'язання щодо сплати розміру штрафу у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договорів купівлі-продажу та угоди, передбаченої ст. 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 11.03.2013 року, укладену згідно договору № ЗУФ-01/01/08 від 23.01.2008 р. та договору № ЗУФ-150/09/08 від 24.09.2008 р.

Оскільки відповідач-2, як покупець за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, остаточну оплату вартості поставленого товару здійснив 04.06.2009 р. без врахування курсових коливань, у грудні 2013 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», як новий кредитор, звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та СФГ Тендеряка В.Ф. про солідарне стягнення 15333,08 грн. заборгованості за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, що полягає у дооцінці вартості поставленого товару (курсової різниці), 88,68 грн. 3% річних та 423,46 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 29.04.2009 р. по 03.06.2009 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2014 р. у справі № 911/4667/13 вищезазначені позовні вимоги було задоволено.

Посилаючись на те, що відповідач-2, як покупець за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, та відповідач-1, як поручитель за договором поруки, свої договірні зобов'язання в частині сплати 15333,08 грн. сукупної заборгованості за означеними договорами, стягнутої рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2014 р. у справі № 911/4667/13, не виконали, позивач звернувся з позовом до господарського суду Київської області про солідарне стягнення з відповідачів, зокрема, 12396,93 грн. пені, нарахованої за первод з 05.06.2009 р. по 28.05.2014 р. на суму 15333,08 грн.

У відповідності до п. 5.3 договорів № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 та додатку № 1 до договорів, остаточна оплата за поставлений товар має бути проведена до 01.12.2008 р., з урахуванням курсових коливань на момент проведення розрахунків.

З огляду на викладене, отримання відповідачем-2 товару за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 загальною вартістю 66529,20 грн., у відповідності до вимог вказаних правочинів, породжує в останнього обов'язок щодо оплати вартості такого товару з урахуванням курсу гривні до долара США у повному обсязі, на користь нового кредитора - позивача.

Проведення 04.06.2009 р. відповідачем-2 остаточних розрахунків за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, як і наявність в останнього 15333,08 грн. сукупної заборгованості за вказаними правочинами, встановлено рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2014 р. у справі № 911/4667/13.

Поряд з цим, пунктом 3.1 договору поруки № 11-03-2013-117 передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується частково сплатою суми пені, 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 20000,00 грн.

Натомість, в порушення наведених законодавчих та договірних положень відповідач-2 сукупної заборгованості за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 не сплатив.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2014 р. у справі № 911/2040/14 було солідарно стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» 12396,93 грн. пені, 3741,27 грн. інфляційних втрат, 2272,50 грн. 3% річних, 1827,00 грн. судового збору та 1000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» зазначає, що зобов'язання згідно угоди № 11/03-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 11.03.2013 р., договорів купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-01/01/08 від 23.01.2008 р. та № ЗУФ-150/09/08 від 24.09.2008 р. та рішення господарського суду господарського суду Київської області від 24.06.2014 р. у справі № 911/2040/14 не виконано, у зв'язку з чим у ТОВ «Тридента Агро» виникло право щодо нарахування штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, судом враховано, що як проведення 04.06.2009 р. відповідачем-2 остаточних розрахунків за договорами № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08, так і наявність в останнього 15333,08 грн. сукупної заборгованості за вказаними правочинами, встановлено рішенням господарського суду Київської області від 06.02.2014 у справі № 911/4667/13 та рішенням господарського суду господарського суду Київської області від 24.06.2014 р. у справі № 911/2040/14, а тому, в силу вимог ст. 35 ГПК України, не підлягає доведенню повторно.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктам 8.2 та 8.3 договорів № ЗУФ-01/01/08 та № ЗУФ-150/09/08 передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а п. 8.4 договорів передбачено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець повинен сплатити штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

Сторони домовились про те, що відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Виходячи з системного аналізу зазначених пунктів договорів, суд дійшов висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання договірних зобов'язань, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на викладене, розмір штрафу, визначений позивачем в сумі 2299,96 грн. на суму 15333,08 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів штрафу підлягає задоволенню.

Розмір пені, визначений позивачем, становить 1220,75 грн. за період з 29.05.2014 р. до 03.10.2014 р. на суму 15333,08 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача-2 1220,75 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем-2 своїх грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача-2 1073,32 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з травня 2014 року до вересня 2014 року на суму 15333,08 грн. заборгованості, а також 160,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 29.05.2014 р. до 03.10.2014 р. на суму 15333,08 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розмір інфляційних втрат та 3% річних, заявлений до стягнення позивачем, є обґрунтованим та арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 1073,32 грн. інфляційних втрат та 160,00 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, разом з позовними вимогами позивач просив суд солідарно стягнути з відповідачів 600,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

В обґрунтування витрат позивача на послуги адвоката суду було надано копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 29-13/08-14, укладений 29.08.2014 між позивачем та адвокатом ОСОБА_2, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 29.10.2009 р., копію акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 29.08.2014 на суму 600,00 грн., платіжне доручення № 688 від 06.10.2014 на суму 600,00 грн.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, а також наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги у розмірі 600,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р., у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв'язку з викладеним, витрати зі сплати судового збору, а також витрати на оплату послуг адвоката, які входять до складу судових витрат, відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича (80013, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Хоробрів, код 20817737) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 2299 (дві тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн. 96 коп. штрафу.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича (80013, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Хоробрів, код 20817737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 1220 (одну тисячу двісті двадцять) грн. 75 коп. пені, 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 160 (сто шістдесят) грн. 00 коп. 3% річних.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Тендеряка Володимира Федоровича (80013, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Хоробрів, код 20817737) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 300 (триста) грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги, 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 300 (триста) грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги, 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 17.11.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна