Рішення

від 11.11.2014 по справі 911/4658/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 911/4658/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до Макіївського навчально-виховного об'єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача: Грановський О.В. (дов. № 1-123 від 26.08.2014);

відповідача: Ковтюх Т.В. (керівник згідно наказу).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до Макіївського навчально-виховного об'єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих згідно актів прийомки виконаних робіт послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.11.2014.

В судовому засіданні 11.11.2014 суд заслухав пояснення представників сторін, позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 11.11.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

У період з жовтня 2011 року по листопад 2012 року позивачем було надано відповідачу послуги з обходу, технічного огляду газопроводів тощо про що складено акти прийомки виконаних робіт № 157 від 31.10.2011, № 687 від 31.10.2011, № 157 від 30.11.2011, № 687 від 30.11.2011, № 157 від 31.01.2012, № 687 від 31.01.2012, № 157 від 29.02.2012, № 687 від 29.02.2012, № 157 від 31.03.2012, № 687 від 31.03.2012, № 157 від 30.04.2012, № 687 від 30.04.2012, № 687 від 31.05.2012, № 687 від 30.06.2012, № 687 від 31.07.2012, № 687 від 31.08.2012, № 687 від 30.09.2012, № 157 від 30.11.2012 на загальну суму 3811,04 грн. Вказані акти були прийняті та підписані представником відповідача з проставлянням печатки останнього (копії актів містяться в матеріалах справи).

Господарський суд зазначає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Господарського кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, факт надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем свідчить про укладення між сторонами правочину, у відповідності до ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, який відповідає вимогам ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України та містить ознаки договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість прийнятих послуг не сплатив, протилежного суду не надав.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що подані позивачем акти прийомки виконаних робіт складені без врахування вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме не вказано повного найменування відповідача, його коду ЄДРПОУ та адреси. Суд не погоджується з такими запереченнями відповідача, оскільки факт прийняття робіт підтверджується підписами уповноважених ним осіб та відбитком його печатки на всіх актах, що є достатнім доказом прийняття робіт останнім.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 2252 від 23.10.2014, в якій просив оплатити існуючу заборгованість, проте вказана вимога залишена відповідачем без задоволення (копії вимоги та доказів її надсилання містяться в матеріалах справи).

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 3811,04 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Макіївського навчально-виховного об'єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" (код ЄДРПОУ 25566369) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (код ЄДРПОУ 20578072) 3811,04 грн боргу, а також 1827,00 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 17.11.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз