Рішення

від 11.11.2014 по справі 914/3569/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2014 р. Справа №914/3569/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Декада-2000», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Фармацевт», м.Львів

про стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача: Муха Р.В., Луців І.А. - представники;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Декада-2000» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Фармацевт» про стягнення основного боргу в сумі 47704грн. 45коп., пені у розмірі 4783грн. 04коп., 10% штрафу в розмірі 4770грн. 45коп., інфляційних втрат у розмірі 5629грн. 13коп. та 10% річних в розмірі 2527грн. 12коп.

Ухвалою суду від 10.10.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 28.10.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, а також подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 11.11.2014р.

10.11.2014р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№5313/14) подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що 10.11.2014р. позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог через те, що сума боргу і відповідно сума заборгованості по зазначених у позовній заяві обставинах не відповідає заявленим позовним вимогам. Враховуючи те, як зазначив позивач, що підставою позову є договір поставки, а саме не оплата відповідачем товару поставленого відповідачу по даному договору, керуючись п.3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №18 від 26.12.2011р. зазначає, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збережені в ньому первісних обставин, та у зв'язку із виявленням товарно-транспортних накладних, №6281 від 18.02.2014р., №6282 від 18.02.2014р., на загальну суму 1183грн. 00коп. до договору поставки №469 від 20.01.2014р. по яких відповідачем також не була проведена оплата за поставлений товар, але які помилково не були зазначені в позовній заяві, з метою встановлення істини, а саме істинної суми боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар по договору поставки №469 від 20.01.2014р., яка підлягає стягненню, а відтак просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 47704грн. 45коп., пеню у розмірі 4806грн. 56коп., 10% штрафу в розмірі 4770грн. 45коп., інфляційні втрати у розмірі 7251грн. 08коп. та 10% річних в розмірі 2462грн. 95коп.

10.11.2014р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№5312/14) подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що у зв'язку із тим, що сума боргу і відповідно сума заборгованості не відповідає заявленим у позовній заяві обставинам, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а саме є меншою ніж сума боргу і відповідно сума заборгованості заявлена у прохальній частині позовної заяви, а відтак просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 46521грн. 45коп., пеню у розмірі 4685грн. 42коп., 10% штрафу в розмірі 4652грн. 15коп., інфляційні втрати у розмірі 7071грн. 26коп. та 10% річних в розмірі 2462грн. 95коп.

В судове засідання 11.11.2014р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і в заяві (вх.№5312/14 від 10.11.2014р.) про зменшення розміру позовних вимог та просить суд позов задоволити. Також представник позивача, через канцелярію суду (вх.№48434/14 від 11.11.2014р.) подав письмове пояснення, в якому зазначив, що графік погашення заборгованості, який відповідач надав позивачу, не був погоджений з позивачем.

В судовому засіданні 11.11.2014р. заяву (вх.№5313/14 від 10.11.2014р.) про збільшення розміру позовних вимог не прийнято, враховуючи таке.

Згідно із п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Підстави позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позову. Зміна підстави позову, означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Як вбачається із заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх.№5313/14 від 10.11.2014р.), позивач у зв'язку із виявленням товарно-транспортних накладних №6281 від 18.02.2014р., №6282 від 18.02.2014р. від 18.02.2014р. на загальну суму 1183грн. 00коп. до договору №469 від 20.01.2014р., які не були включені до обставин-підстав заявленого позову, даною заявою визначає дані накладні, як додаткові обставини та заявляє позовну вимогу про стягнення заборгованості на підставі даних накладних внаслідок чого змінюється ціна заявленого позову. Відтак, за даних обставин, поданою заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх.№5313/14 від 10.11.2014р.) позивач фактично змінює підстави заявленого позову.

Відповідно до п.3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Враховуючи те, що розгляд даної справи по суті розпочато в судовому засіданні 28.10.2014р, відтак в порушення вимог ч.4 ст.22 ГПК України, дана заява (вх.№5313/14 від 10.11.2014р.) позивача подана після початку розгляду спору по суті, відтак не може бути прийнята судом до розгляду та приєднується до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.11.2014р. прийнято заяву (вх.№5312/14 від 10.11.2014р.) про зменшення розміру позовних вимог, та позовні вимоги розглядаються із врахуванням поданої заяви.

В судове засідання 11.11.2014р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №7906604292802, №7906604336087 та №7906604334629. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 11.11.2014р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75ГПК України. Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

20.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Декада-2000» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека Фармацевт» (покупець) укладено договір №469 на поставки товару (надалі - договір №469 від 20.01.2014р.).

Пунктами 1.1. та 1.3. договору №469 від 20.01.2014р. сторони встановили, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські препарати та засоби, медичні імунобіологічні препарати, супутні товари та інші форми медичного асортименту (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається в накладних на товар, який поставляється. Усі накладні є невід'ємними складовими цього договору.

Відповідно до п.2.3. договору №469 від 20.01.2014р. одиниця виміру кількості товару, його загальна кількість погоджується сторонами в момент узгодження заявки на поставку кожної партії товару і зазначається в накладних.

Згідно із розділом 3 договору №469 від 20.01.2014р. товар постачається за цінами, зазначеними в накладних на товар. Загальна сума договору (у тому числі ПДВ) складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у накладних.

Відповідно до п.4.4. договору №469 від 20.01.2014р. зобов'язання постачальника щодо поставки та передачі замовленого покупцем товару (який відповідає умовам цього договору, кількості, комплектності) вважаються виконаними в момент вручення товару постачальником покупцю та підтверджується підписами сторін або уповноважених осіб у накладній на товар.

За умовами розділу 6 договору №469 від 20.01.2014р. оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстрочкою платежу, в строки, які вказані в накладній на передачу товару. Ціна товару за одиницю вказується у накладній у гривнях. Покупець здійснює оплату вартості поставленого товару у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника.

Згідно із п.11.1. договору №469 від 20.01.2014р. даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2015р.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №469 від 20.01.2014р., позивач, передав, а відповідач прийняв товари на загальну суму 47073грн. 38коп. (з ПДВ), що підтверджується товарно-транспортними накладними: №6067 від 17.02.2014р. на суму 3186грн. 70коп. (з ПДВ); №6280 від 18.02.2014р. на суму 2343грн. 93коп. (з ПДВ); №6294 від 18.02.2014р. на суму 1134грн. 09коп. (з ПДВ); №6295 від 18.02.2014р. на суму 234грн. 52коп. (з ПДВ); №6296 від 18.02.2014р. на суму 19грн. 55коп. (з ПДВ); №6506 від 19.02.2014р. на суму 1420грн. 16коп. (з ПДВ); №6507 від 19.02.2014р. на суму 695грн. 96коп. (з ПДВ); №6508 від 19.02.2014р. на суму 92грн. 27коп. (з ПДВ); №6509 від 19.02.2014р. на суму 1420грн. 16коп. (з ПДВ); №6510 від 19.02.2014р. на суму 324грн. 57коп. (з ПДВ); №6511 від 19.02.2014р. на суму 96грн. 02коп. (з ПДВ); №6519 від 19.02.2014р. на суму 116грн. 31коп. (з ПДВ); №6520 від 19.02.2014р. на суму 76грн. 42коп. (з ПДВ); №6961 від 21.02.2014р. на суму 3655грн. 92коп. (з ПДВ); №6962 від 21.02.2014р. на суму 1586грн. 39коп. (з ПДВ); №6963 від 21.02.2014р. на суму 243грн. 83коп. (з ПДВ); №6967 від 21.02.2014р. на суму 2195грн. 02коп. (з ПДВ); №6968 від 21.02.2014р. на суму 936грн. 84коп. (з ПДВ); №6969 від 21.02.2014р. на суму 15грн. 60коп. (з ПДВ); №6970 від 21.02.2014р. на суму 486грн. 93коп. (з ПДВ); №6971 від 21.02.2014р. на суму 327грн. 85коп. (з ПДВ); №7172 від 24.02.2014р. на суму 192грн. 25коп. (з ПДВ); №7173 від 24.02.2014р. на суму 3805грн. 34коп. (з ПДВ); №7174 від 24.02.2014р. на суму 1261грн. 35коп. (з ПДВ); №7175 від 24.02.2014р. на суму 81грн. 73коп. (з ПДВ); №7185 від 24.02.2014р. на суму 5515грн. 99коп. (з ПДВ); №7186 від 24.02.2014р. на суму 2182грн. 93коп. (з ПДВ); №7187 від 24.02.2014р. на суму 298грн. 72коп. (з ПДВ); №7619 від 26.02.2014р. на суму 2180грн. 58коп. (з ПДВ); №7620 від 26.02.2014р. на суму 896грн. 78коп. (з ПДВ); №7621 від 26.02.2014р. на суму 168грн. 16коп. (з ПДВ); №7635 від 26.02.2014р. на суму 2043грн. 30коп. (з ПДВ); №7636 від 26.02.2014р. на суму 664грн. 00коп. (з ПДВ); №7637 від 26.02.2014р. на суму 192грн. 07коп. (з ПДВ); №7874 від 27.02.2014р. на суму 1590грн. 42коп. (з ПДВ); №7875 від 27.02.2014р. на суму 728грн. 93коп. (з ПДВ); №7876 від 27.02.2014р. на суму 49грн. 61коп. (з ПДВ); №7880 від 27.02.2014р. на суму 2942грн. 29коп. (з ПДВ); №7881 від 27.02.2014р. на суму 1605грн. 63коп. (з ПДВ); №7882 від 27.02.2014р. на суму 4грн. 96коп. (з ПДВ).

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору №496 від 20.01.2014р., відповідач неналежним чином здійснював оплату за отриманий товар, згідно вказаних накладних, оплачуючи лише частково, що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» №434 від 06.11.2014р., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 46521грн. 45коп., що також підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами звірки взаєморозрахунків.

Позивач зазначає, що відповідач надав позивачу лист б/н б/д, в якому визначив графік погашення заборгованості за період з 20.05.2014р. по 16.06.2014р. згідно вказаних накладних, однак даний графік позивачем не був погоджений.

Позивач на адресу відповідача направив претензію за вих.№135 від 03.06.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7902110261739, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання відповідачем товару і видаткові накладні, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012, Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак на підставі зазначених накладних із врахуванням заяви (вх.№5312/14 від 10.11.2014р.) про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем становить 46521грн. 45коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 роз'яснено наступне. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, за період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 7.2. договору №496 від 20.01.2014р. передбачено, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару. Так, згідно із п.7.2. договору №496 від 20.01.2014р., позивач за період з 19.02.2014р. по 05.09.2014р. по кожній товарно-транспортній накладній нарахував відповідачу пеню у розмірі 4685грн. 42коп., а також 10% штрафу у розмірі 4652грн. 15коп. При перевірці проведених нарахувань, судом встановлено, що позивач припустився помилки в обрахуванні пені, вийшовши за межі 6-ти місячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України. Тому пеня підлягає перерахунку за 6 місяців, яка розраховується із фактичної суми боргу по кожній накладній окремо і в перерахунку складає 4232грн. 15коп. та підлягає задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3. договору №469 від 20.01.2014р. встановлено, що покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст.625 ЦК України.

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України та п.7.3. договору №469 від 20.01.2014р. за прострочення оплати нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 7071грн. 26коп. за період з березня 2014 року по вересень 2014 року та по кожній накладній 10% річних в розмірі 2462грн. 95коп. за період з 19.02.2014р. по 05.09.2014р. При перевірці проведених нарахувань, судом встановлено, що позивач припустився помилки в розрахунку загальної суми річних, тому в перерахунку 10% річних фактична сума становить 2462грн. 92коп. В решті позовних вимог щодо стягнення 10% річних належить відмовити.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача з основного боргу в сумі 46521грн. 45коп., пені у розмірі 4232грн. 15коп., штрафу в розмірі 4652грн. 15коп., інфляційних втрат у розмірі 7071грн. 26коп. та 10% річних в розмірі 2462грн. 92коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Фармацевт» (79066, м.Львів, вул.Кавалерідзе, 19/32, код ЄДРПОУ 37831505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декада-2000» (79020, м.Львів, вул.П.Панча, 10/54, код ЄДРПОУ 30478073) 46521грн. 45коп. - основного боргу, 4232грн. 15коп. - пені, 4652грн. 15коп. - штрафу, 7071грн. 26коп. - інфляційних втрат, 2462грн. 92коп. - 10% річних та 1814грн. 34коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 14.11.2014р.