Рішення

від 10.11.2014 по справі 922/4155/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2014 р.Справа № 922/4155/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Інвест" (м. Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсвіт 2010" (м. Харків) про стягнення 53138,84 грн. за участю представників сторін:

позивача - Дьомина О.О., довіреність № 2-х від 19.09.2013 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол-Інвест" (м. Дніпропетровськ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсвіт 2010" (м. Харків) 41907,30 грн. заборгованості, 5408,43 грн. пені, 883,71 грн. 3% річних, 439,40 грн. інфляційних витрат, 4500 грн. збитків на оплату юридичних послуг та 1827 грн. судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № ОЛ-005 від 06.06.2013 р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 вересня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 жовтня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року було відкладено розгляд справи на 28 жовтня 2014 року.

20 жовтня 2014 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 41907,30 грн. заборгованості, 5487,65 грн. пені, 980,65 грн. 3% річних, 6869,15 грн. інфляційних витрат, 4500 грн. збитків, які позивач поніс на оплату послуг адвоката, та 1827 грн. судового збору.

Суд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається з їх змісту вони стосуються збільшення позовних вимог.

Судом у відповідності до ст. 22 ГПК України прийнято заяву про збільшення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжено з її урахуванням.

В судовому засіданні 28 жовтня 2014 року було оголошено технічну перерву до 10 листопада 2014 року.

10.11.14 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 033480/1.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

06 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ол-Інвест" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсвіт 2010" (відповідач) укладений договір поставки № ОЛ-005 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його згідно видаткових накладних.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю поставленого товару згідно видаткових накладних.

Згідно п. 4.3 договору, повна вартість відвантаженого товару повинна бути сплачена не пізніше 30-ти календарних днів від дати поставки товару відповідачу за видатковими накладними.

Пунктами 9.1 та 9.2 договору передбачений строк його дії, а саме договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року. Якщо за два місяці до закінчення строку дії договору сторони в письмовій формі не виявлять свої відмови від нього, то дія договору продовжується на попередній строк.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 64289,22 грн., що підтверджується видатковими накладними № ОЛ-0000084 від 04.09.2013 р., ОЛ-0000085 від 04.09.2013 р., ОЛ-0000120 від 20.09.2013 р., ОЛ-0000143 від 01.10.2013 р., ОЛ-0000179 від 17.10.2013 р., ОЛ-0000187 від 18.10.2013 р., ОЛ-0000193 від 22.10.2013 р., ОЛ-0000237 від 07.11.2013 р., ОЛ-0000334 від 13.12.2013 р., ОЛ-0000359 від 23.12.2013 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Позивач зазначає, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 22381,92 грн.

Матеріали справи підтверджують те, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків від 22.08.2014 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.09.2013 р. по 22.08.2014 р. складає 41907,30 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару за договором договору поставки № ОЛ-005 від 06.06.2013 р., у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 41907,30 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з урахуваннями наступного.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні норми містить частина 1 статті 174 Господарського кодексу України, в якій закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № ОЛ-005 від 06.06.2013 р. у розмірі 41907,30 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 980,65 грн. 3% річних, 6869,15 грн. інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягають задоволенню як правомірні ( розрахунок перевірений судом та є вірним).

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 8.4 договору передбачена відповідальність сторін, а саме у разі несплати повної вартості відвантаженого товару на умовах п. 4.2, з відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день такого прострочення, починаючи з 7 календарного дня від дати, вказаної в п. 4.3 до дати повної сплати вартості товару.

Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок суми пені за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що позивач у розрахунку пені зробив помилки, а саме нарахував пеню більш ніж за 6 місяців, як того вимагає п. 6 ст. 232 ГК України.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком суду заборгованість по пені складає 3167,08 грн.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3167,08 грн., в решті позовних вимог про стягнення з відповідача 2320,57 грн. пені слід відмовити як зайво нарахованої.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення 4500 грн. збитків, які позивач поніс на оплату юридичних послуг по представництву його інтересів в господарському суді, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

В Оглядовому листі ВГСУ № 01-06/20/2014 від 14.01.2014 р. зазначено, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

Отже, заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки (постанова Вищого господарського суду України від 13.04.2010 № 05/248-09).

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення 4500 грн. збитків, які позивач поніс на оплату юридичних послуг по представництву в господарському суді Харківської області по даній справі, як необґрунтованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 530, ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612, ст. 623, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193,198, 224, ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсвіт 2010" про стягнення 59744,75 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсвіт 2010" (61058, м. Харків, вул. Іванівська, 1, код 37999083, р/р № 26002220244396 в АТ КБ "ПроКредит Банк", м. Київ, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Інвест" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд. 107, кв. 114, код 37732287, р/р № 26002050011051 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 41907,30 грн. заборгованості, 3167,08 грн. пені, 980,65 грн. 3% річних, 6869,15 грн. інфляційних витрат, та 1618,42 грн. витрат по сплаті судового збору.

В стягненні 4500 грн. збитків та 2320,57 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова