Рішення

від 12.11.2014 по справі 922/3684/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р.Справа № 922/3684/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС", м. Кременчук про внесення змін до договору оренди землі за участю :

представника позивача - Разін М.І., за довіреністю № 08-11/5954/2-13 від 30.12.2013 року;

представника відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Меркатор АЗС" про внесення зміни до Договору оренди землі, зареєстрованого 27 травня 2005 року за №8595/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди в редакції, яка викладена у позовній заяві. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013р. №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року, рішеннями Харківської міської ради від 25.09.2013р. №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року" та рішенням №960/12, яким затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, змінюється базова вартість 1 кв.м. земель м. Харкова та запроваджується новий порядок визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками.

Ухвалою суду від 04.09.2014 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/3684/14 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07 жовтня 2014 року.

Ухвалою суду від 07.10.2014 року строк розгляду справи №922/3684/14 було продовжено на 15 днів до 17.11.2014 року, розгляд справи було відкладено на 04 листопада 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 12.11.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2014 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Присутній в судовому засіданні 12 листопада 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2014 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

На підставі рішення Харківської міської ради № 198/04 від 24.11.2004 року "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів", 27 травня 2005 року між Харківською міською радою (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" (відповідачем) було укладено договір оренди землі №8595/05. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, орендодавець (позивач) зобов'язався надати, а орендар (відповідач), в свою чергу, зобов'язався прийняти в оренду до 01 грудня 2029 року земельну ділянку за адресою: місто Харків, проспект Тракторобудівників, 1-а, загальною площею 0,5618 Га, у тому числі під забудовою 0,0815 Га та інших угідь 0,4803 Га.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, позивачем було передано відповідачу земельну ділянку, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками з обох сторін актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.22).

Відповідно до пункту 5 вказаного Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2974364,00 гривень.

Відповідно до п.9 спірного договору, сторонами було погоджено розмір орендної плати за місяць, який становить 11947,03 грн.

Згідно із пунктом 10 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з пунктом 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках передбачених законом.

Рішенням Харківської міської ради №1209/13 від 03 липня 2013 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року.

Згідно із пунктом 1.1 вказаного рішення, затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 гривень, яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01 січня 2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Рішенням Харківської міської ради №1269/13 від 25 вересня 2013 року "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01 січня 2013 року" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року" вводиться в дію з 01 січня 2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, рішенням Харківської міської ради №960/12 від 29 грудня 2012 року затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до пункту 16.4 вказаного Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради рекомендованим поштовим відправленням було направлено на адресу відповідача листом-пропозицією від 18 грудня 2013 року №5686/0/0/225-13 проект додаткової угоди до договору оренди землі №8595/05 від 27 травня 2005 року, але відповідач додаткову угоду не підписав та лист-пропозицію від 18 грудня 2012 року №5678/0/225-13 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди землі, яким було запропоновано відповідачеві сплатити кошти: в розмірі 51,00 гривні за внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в розмірі 120,00 гривень за надання інформації з Реєстру у формі витягу, та надати оригінали платіжних документів до міської ради.

Відповідно до пункту 36 вказаного Договору оренди землі, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

З урахуванням наведених обставин позивач, посилаючись на норми на 13, 144 Конституції України, ст.ст.12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 188, 193 Господарського кодексу України, звернувся до суду із відповідним позовом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткову відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституція України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

До загальних принципів господарювання відноситься заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України).

Згідно п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 Цивільного кодексу України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

У відповідності до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма ч.1. ст.188 Господарського кодексу України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Норма ст.30 Закону України "Про оренду землі" так само передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Порядок зміни та розірвання договору визначено частинами 2-5 названої ст.188 Господарського кодексу України. В підсумку цитовані норми права встановлюють правило згідно якого зміна договору можлива лише у двох випадках: або добровільно за згодою сторін, або примусово у разі, якщо обов'язок внести зміни прямо передбачений законом або договором.

З урахуванням ст.4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд зазначає, що обов'язок по доведенню існування в законі чи договорі обов'язку відповідача внести зміни у спірний договорі оренди земельної ділянки покладений на позивача.

Проте, в даному випадку цей тягар доказування позивачем в повному обсязі не витриманий, з огляду на наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що на підставі вищевказаних положень рішень Харківської міської ради Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було:

- одержано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- виконано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності станом на 01 січня 2013 року;

- одержано витяг №456 від 30 жовтня 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

На підставі вищевказаних документів Департаментом земельних відносин Харківської міської ради підготовлено проект додаткової угоди до договору оренди землі датованої 11 грудня 2013 року, який разом із листом - пропозицією від 18 грудня 2013 року №5686/0/225-13 рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача. Суд зазначає, що до матеріалів справи не додано належних доказів отримання відповідачем вказаного документу, цей факт не підтверджується поштовими відправленнями, який містяться у матеріалах справи, оскільки позивачем не надано опису вкладення до доданого поштового повідомлення.

Відповідно до тексту спірної додаткової угоди, позивач просить внести зміни до п. 2 до договору оренди землі, зареєстрованого 27 травня 2005 року за №8595/05, доповнивши його наступним реченням: "Кадастровий номер земельної ділянки 6310138500:04:023:0001."

Згідно з приписом статті 15 Закону України "Про оренду землі", в редакції змін, внесених Законом № 3613-VI, така істотна умова договору оренди землі як об'єкт оренди повинна містити відомості щодо кадастрового номеру, місця розташування та розміру земельної ділянки. В матеріалах справи знаходиться Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №456 від 30.10.2013р., розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена станом на 01.01.2013р. № 321/14 та Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 28), в яких зазначений кадастровий номер спірної земельної ділянки, а саме 6310138500:04:023:0001.

Враховуючи викладене, вимога щодо доповнення п. 2 договору оренди землі, зареєстрованого 27 травня 2005 року за №8595/05, визнається правомірною та підлягаючою задоволенню.

Також, відповідно до п.5 додаткової угоди, яку просить затвердити позивач, вказано: нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №456 від 30.10.2013р. становить 8069976 гривень.

Дослідженням змісту витягу №456 від 30 жовтня 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 5618 кв.м. по просп. Тракторобудівників, 1-а у місті Харкові, судом встановлено, що розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 6310138500:04:023:0001, яку орендує відповідач, складено виходячи з того, що функціональне виростання земельної ділянки - землі комерційного використання, застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф в розмірі 2,5 та визначено, що під забудовою на цій земельній ділянці знаходиться 5618 кв.м., що в свою чергу, вплинуло на величину нормативно грошової оцінки.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Судом встановлено, що спірний договір оренди землі було укладено на підставі рішення XXII сесії Харківської міської ради IV скликання від 24.11.2004 року №198/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів".

Вищезазначеним рішенням (додаток 2, а.с. 27) відповідачу було надано в оренду строком до 01 грудня 2012 року площею 0,5618 га по просп. Тракторобудівників, 1-а, для обслуговування стаціонарної АЗС з магазином супутніх товарів.

Пунктом 1 спірного договору було визначено категорію землі за цільовим призначенням, а саме землі несільськогосподарського призначення - землі транспорту.

Отже, безпосередньо в договорі визначена категорія переданої в оренду земельної ділянки за цільовим призначенням та за функцією її використання, а саме землі транспорту.

Жодних рішень органу місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки по пр. Тракторобудівників, 1-а, до категорії земель комерційного використання (тобто, до категорії земель, коефіцієнт функціонального використання яких становить 2,5) матеріали справи не містять.

Рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах визначених законом повноважень, є обов'язковими до виконання на відповідній території в силу ч.1 ст.144 Конституції України.

З огляду на вказане суд вважає, що оскільки на цей час відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки по пр. Тракторобудівників, 1-а, до категорії земель комерційного використання (тобто, до категорії земель, коефіцієнт функціонального використання яких становить 2,5), новий договір оренди з між позивачем та відповідачем не укладено, спірний договір оренди землі діє в тій редакції, яка була узгоджена та підписана сторонами, позивач не мав права визначати у додатковій угоді нормативну грошову оцінку землі на підставі витягу №456 від 30 жовтня 2013 року у якому застосоване інше функціональне використання земельної ділянки ніж те, що встановлено в договорі оренди землі.

Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року за №18/15/21/11 та зареєстрованим в Мін'юсті України 05 квітня 2006 року за №388/12262, затверджені величини коефіцієнта функціонального використання для земель різних категорій, зокрема, для земель транспорту застосовується коефіцієнт 1.

Отже, застосування управлінням Держкомзему в місті Харкові при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу, коефіцієнта функціонального використання 2,5, який встановлений для земельних ділянок комерційного використання, є не правомірним і не відповідає положенням чинного законодавства.

Відповідно до п.3.5 Наказу Міністерства аграрної політики, Української академії аграрних наук, Держкомзему України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, від 27 січня 2006 року №18/15/21/11 "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 1, табл. 1.1), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05 листопада 1998 року N377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14 грудня 1998 року за N788/3228 відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Позивачем, на підтвердження правомірності розрахунку нормативної грошової оцінки не було надано до суду форму №6-зем, № 6а-зем, №6б-зем, 2-зем.

Крім того, спірна земельна ділянка, яку орендує відповідач, повністю не забудована, що підтверджується пунктом 2 договору оренди землі, згідно якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5618 Га, у тому числі, під забудовою 0,0815 Га, інших угідь 0,4803 Га.

Проте, у витягу №456 від 30 жовтня 2013 року з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки зазначено, що вся площа 5618 кв.м. знаходиться під забудовою, та для всій цій площі застосовано коефіцієнт функціонального використання Кф 2,5.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 року № 1209/13 лише затверджує базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позивачем не доведено правомірність внесення змін до договору оренди землі шляхом доповнення його п.5 відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації №456 від 30 жовтня 2013 року становить 8069976 гривень.

Крім того, суд зазначає, що позивач безпідставно просить суд внести зміни до п. 9 договору оренди земельної ділянки, встановивши, у тому числі, орендну плату у розмірі 8,4% від нормативної грошової оцінки. Дану позовну вимогу позивач обґрунтовує положенням "Про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в місті Харкові", затвердженим рішенням 19 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року №41/08.

Відповідно до п.2.4 даного положення, річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

O = Ц*Б*К1*К2, де:

Ц - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, (у гривнях);

Б - єдина для міста Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці);

К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього положення;

К2 - коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього положення.

Відповідно до п.2.5 вказаного положення, розмір поточної базової ставки орендної плати (Б), визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 0,08.

Внаслідок того, що термін оренди є значним (24 роки), позивач застосовує знижку, у вигляді 70% від базової ставки для визначення ставки орендної плати безпосередньо для даного випадку.

Однак, спірний договір оренди було укладено 27 квітня 2005 року та проведено його державну реєстрацію 27 травня 2005 року №8595/05, а тому, на час його укладення, вказане положення не діяло.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказане положення регулює визначення розміру орендної плати саме при укладенні договорів оренди землі.

Суд також зазначає, що нормативно-правові акти поширюють свою дію лише на договори, які були укладені після набрання цими актами законної сили, окрім випадків, коли в них зазначено про необхідність приведення вже укладених договорів у відповідність до цих актів.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення спірного договору, діяло "Тимчасове положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у місті Харкові", затверджене рішенням Харківської міської ради від 24 грудня 2003 року №280/03.

Згідно з цим положенням, річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

О = Ц*Кс*К1*К2*К3, де:

Ц - грошова нормативна оцінка земельної ділянки, (у гривнях);

С - строк оренди, (у роках);

КС - коефіцієнт строку оренди земельної ділянки, який визначається згідно з таблицею пункту 2.7. цього положення;

К1 - коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього положення;

К2 - коефіцієнт обмеженого використання, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього положення;

К3 - коефіцієнт площі земельної ділянки, який визначається згідно з таблицею пункту 2.8. цього положення.

Відповідно до п.2.7. даного положення до строку в 24 років застосовується коефіцієнт КС у розмірі 0,042.

Відповідно до п.2.8 даного положення безпосередньо до даної земельної ділянки коефіцієнт К3 застосовується у розмірі 0,90.

Таким чином, внаслідок затвердження органом місцевого самоврядування вже після укладення спірного договору оренди землі від 27 травня 2005 року №8595/05 нового порядку визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в місті Харкові, змінилась формула розрахунку річної орендної плати та відповідні коефіцієнти.

Однак спірний договір та чинне законодавство не передбачають таких підстав для зміни договору оренди землі, як зміна органом місцевого самоврядування порядку визначення розміру орендної плати, у тому числі, формули її розрахунку та відповідних коефіцієнтів.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Харківська міська рада, як суб'єкт владних повноважень, реалізує останні шляхом прийняття рішень.

Також Харківська міська рада може виступати, як учасник цивільних правовідносин, шляхом укладання різного виду угод.

В цих відносинах відповідний орган самоврядування, відповідно до положень статті 169 Цивільного кодексу України, діє на рівних засадах з іншими учасниками.

Уклавши договір оренди земельної ділянки оренди землі від 27 травня 2005 року №8595/05, позивач набув статусу сторони договору та взяв на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити який за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього, позивач на виконання положення має змогу лише як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання нової угоди, або шляхом внесення змін до раніш укладеного договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою з відповідачем.

Приходячи до висновку про невідповідність спірної додаткової угоди в редакції позивача, вимогам закону суд враховує також те, що умови, які позивач просить суд змінити, відносяться не тільки до тих, зміна яких допускається пунктом 13 відповідного договору оренди землі, а саме пункт 9 "розмір орендної плати", а й до інших пунктів, зміна яких ні пунктом 13, ні іншими пунктами договору або Закону не передбачена.

Відсутні в позовній заяві обґрунтування позовних вимог щодо зміни п.13 договору якими позивач просить доповнити перелік підстав для зміни орендної плати такою підставою як, "зміна нормативної грошової оцінки землі".

Аналогічно пропоновані позивачем зміни до п.28 договору оренди не обґрунтовані жодними посиланнями на норми права та докази.

Про незаконність цих вимог позивача свідчить те, що в даному разі позивач просить суд врегулювати в договорі відносини, які вже врегульовані нормативними актами, при чому просить зробити це у інший спосіб, ніж це передбачено цими актами. Але це неприпустимо, адже згідно ч.2 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в тому числі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

В даному ж разі, позивач, пропонуючи умови договору, котрих немає у типовому договорі оренди землі, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", насправді просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України.

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

Отже, умови, викладені у пунктах 13, 14, 28 запропонованої позивачем додаткової угоди не є такими, обов'язковість яких передбачена діючим законодавством або договором оренди землі. Крім того, позивачем не надано жодного обґрунтування необхідності таких змін, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.129, 144 Конституції України, ст.ст.11, 628, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 181, 188, 189 Господарського кодексу України, ст.ст.21, 30 Закону України "Про оренду землі", та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Внести зміни до договору оренди землі від 27.05.2005 р. №8595/05, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у такій редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 "27" квітня 2005 року в реєстрі за №3293, зареєстрованого "27" травня 2005 року за №8595/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"

Харківська міська рада Харківської області (Орендодавець) в особі міського голови Кернеса Геннадія Адольфовича з одного боку та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕРКАТОР АЗС" (Орендар) в особі керівника з другого боку, домовились про нижченаведене:

I. Відповідно до Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.2008 № 41/08 "Про затвердження Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові" (з відповідними змінами та доповненнями), рішення 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 № 960/12 "Про Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові" пункт 2 договору оренди землі, зареєстрованого "27" травня 2005 року за №8595/05 доповнити нсловами:

"2. (редакція до договору). Кадастровий номер земельної ділянки 6310138500:04:023:0001."

ІI. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 "27" квітня 2005 року в реєстрі за №3293, зареєстрованого "27" травня 2005 року за №8595/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" і складена та підписана в трьох примірниках, один з яких залишається у органі, що провів їх державну реєстрацію, а два інших видаються сторонам по договору.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ

Харківська міська рада

Харківської області

м. Харків, м-н Конституції, 7

код 04059243

В особі міського голови

/підпис/

ОРЕНДАР

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕРКАТОР АЗС"

39617, Полтавська область,

м. Кременчук,

вул. 40-річчя Жовтня , буд.29

Код 31328131

В особі керівника

/підпис/ /ПІБ/

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркатор АЗС" (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 40-річчя Жовтня , буд.29, Код 31328131) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, Одержувач: Харківська міська рада, реєстраційний рахунок: 35417005032986, Банк: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО банку 851011) 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити, а саме виключити із тексту додаткової угоди пункти 5, 9, 13, 14 та 28.

Повне рішення складено 14.11.2014 р.

Суддя Т.С. Денисюк