Рішення

від 13.11.2014 по справі 922/4469/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р.Справа № 922/4469/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд", м. Новомосковськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтест Україна", м. Харків про стягнення 3 775,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтест Україна" (відповідача) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 3 775,00 грн. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем відповідач виставив рахунок №229 від 03.06.2014 р. на суму 3 775,00 грн. на оплату товару (електронні лабораторні ваги BDL 6 "AXIS"). Платіжним дорученням №5287 від 28.08.2014 р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошову суму в розмірі 3 775,00 грн. Відповідач грошову суму в розмірі 3 775,00 грн. отримав, але товар позивачеві не поставив. 12.09.2014 р. позивач надіслав відповідачеві повідомлення-вимогу №335 від 11.09.2014 р., в якій відмовився від постачання товару та просив відповідача повернути позивачеві грошові кошти в розмірі 3 775,00 грн. Але відповідач відповіді на дану вимогу не надав, грошові кошти в розмірі 3 775,00 грн. позивачеві не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 3 775,00 грн. у відповідності до приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. У минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Подав до суду платіжне доручення №5287 від 28.08.2014 р., відповідно до якого позивач перерахував на рахунок відповідача грошову суму в розмірі 3 775,00 грн. Дане платіжне доручення долучено до матеріалів справи.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем відповідач виставив рахунок на оплату №229 від 03.06.2014 р. на суму 3 775,00 грн. на оплату товару (електронні лабораторні ваги BDL 6 "AXIS") (а.с.15).

Платіжним дорученням №5287 від 28.08.2014 р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошову суму в розмірі 3 775,00 грн. (а.с. 16).

Відповідач грошову суму в розмірі 3 775,00 грн. отримав, але товар позивачеві не поставив.

12.09.2014 р. позивач надіслав відповідачеві повідомлення-вимогу №335 від 11.09.2014 р., в якій відмовився від постачання товару та просив відповідача повернути позивачеві грошові кошти в розмірі 3 775,00 грн. (а.с. 20). Але відповідач відповіді на дану вимогу не надав, грошові кошти в розмірі 3 775,00 грн. позивачеві не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 3 775,00 грн. у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачеві набуті ним грошові кошти в розмірі 3 775,00 грн., перераховані позивачем на рахунок відповідача за товар на підставі усної домовленості між сторонами. При цьому позивач вважає, що до спірних правовідносин мають бути застосовані норми ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Суд не погоджується з визначеною позивачем правовою кваліфікацією правовідносин сторін у даній спрві, виходячи з такого.

Загальні підстави виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначено нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже із змісту вищевказаної статті вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання:

1) факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що сторонами у справі було досягнуто певної усної домовленості і предметом цієї домовленості є оплатне придбання позивачем у відповідача товару. При цьому кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату вартості товару, а отже набуто відповідачем за наявності достатньої правової підстави.

За таких обставин застосування приписів статті 1212 ЦК України до даних спірних правовідносин є неможливим.

Разом з тим, в пункті 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Аналіз вищевикладених обставин справи надає суду підстави для висновку про те, що між сторонами в силу приписів частини 1 статті 181 ГК України та ст. 205 ЦК України було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Так, відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідач грошові кошти в розмірі 3 775,00 грн. отримав, але товар на цю суму позивачеві не поставив.

На вимогу позивача повернути грошову суму в розмірі 3 775,00 грн., отримані за договором поставки, відповідач не відповів, коштів позивачу не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини, норми закону і на те, що факт отримання попередньої оплати відповідачем не спростовано і суму попередньої оплати позивачеві не повернуто, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 775,00 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до вимог якої судовий збір в розмірі 1 827,50 грн. має бути покладено на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 205, 655, 693, 712, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтест Україна" (61033, м. Харків, вул. Чоботарська, 80, код ЄДРПОУ 36986644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 115, код ЄДРПОУ 33905850) попередню оплату в розмірі 3 775,00 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко