Рішення

від 17.11.2014 по справі 906/1299/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" листопада 2014 р. Справа № 906/1299/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела" ( с. Ромашівка, Ківерцівського району Волинської області)

до Дочірнього підприємства "Полісся-Агробудсервіс" спільного підприємства "Житомир-Агробудсервіс" ( с. Вереси Житомирського району Волинської області )

про стягнення 51000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерела" звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Полісся-Агробудсервіс" спільного підприємства "Житомир-Агробудсервіс" про стягнення 51 000,00 грн.

В обгрунтування підстав позову позивач доводив, що на виконання Договору на виконання робіт №5-2011 від 05.09.2011 року, перерахував відповідачу аванс в сумі 21 000,00 грн. та, в подальшому, помилково , тобто, не на підставі цього договору, ще 30 000,00 грн.

Оскільки відповідачем робота на умовах, визначених у Договорі №5-2011 від 05.09.2011 року не була виконана у строк, позивач, скориставшись правилом ч.2 ст. 849 ЦК України, в односторонньому порядку відмовився від договору, про що повідомив відповідача.

Посилаючись на ч.3 ст. 651 ЦК України , позивач доводив, що Договір №5-2011 від 05.09.2011 року є розірваним з 20.01.2012року, тому відповідач вважається таким, що зобов'язаний повернути кошти позивача в порядку ст. 1212 ЦК України, оскільки правова підстава , на яких вони були набуті, відпала.

Ухвалою від 02.10.14 р. суд порушив провадження у справі та вжив заходів для підготовки до розгляду справи по суті.

До початку розгляду справи позивачем не подано суду заяви про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Представник позивача в засіданні суду 14.10.14 р. позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судові засідання не направляв, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому в судовому засіданні 14.10.14 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалами від 14.10.14 р. та 04.11.14 р. суд відкладав розгляд справи для витребування додаткових доказів.

В засідання суду 17.11.14 р. представники сторін не з'явились. Позивачем заявлено факсимільне клопотання розглядати справу за відсутності представника за наявними у справі доказами. Позов просить задовольнити. Причини невиконання вимог ухвали суду від 04.11.14року в частині подання витребуваних доказів позивач не повідомляє. Відповідач причини відсутності представника в засіданні суду також не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2011р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерела" (Замовник) в особі директора Погребського В.Д. та відповідач Дочірнє підприємство "Полісся-Агробудсервіс" спільного підприємства "Житомир-Агробудсервіс" (Підрядник) в особі директора Ішмурата В.В. підписали у простій письмовій формі Договір на виконання робіт №5-2011 від 05.09.2011 року (далі - Договір).

У п.1.1 Договору сторони обумовили, що Підрядник в рамках загальної суми Договору зобов'язується виконати за завданням Замовника на свій ризик з залученнями власних матеріалів комплекс робіт з будівництва кабельної лінії 0,4 кВ. для електропостачання магазину, оформлення акту робочої комісії та оформлення акту про прийняття об'єкту в експлуатацію по проспекту Миру, 8 приміщення №64 в м. Житомирі (далі - Об'єкт), згідно з проектною документацією Замовника та з погодженою договірною ціною на проведення робіт.

За умовою п. 1.2 Договору замовник зобов'язується оплатити виконання даного комплексу робіт згідно виставлених рахунків та актів виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в і довідки КБ-3 (п.1.2 Договору).

Пунктом 1.3. Договору передбачено зобов'язання Замовника передати Підряднику інформаційні матеріали про Об'єкт (фотоматеріали, ситуаційний план із зазначенням ділянок, схему генплану, робочий проект) згідно з актом приймання-передачі документації.

У п. 2.2.12 Договору також обумовлено, що замовник не пізніше 7 робочих днів до початку виконання робіт зобов'язаний передати Підряднику згідно з актом приймання-передачі необхідну технічну документацію, в тому числі дозвіл на будівництво.

Пунктом 6.1. Договору обов'язок Замовника , визначений у п. 2.2.12 Договору, конкретизовано тим, що останній має передати Підряднику проектну документацію у повному обсязі та погоджену з зацікавленими організаціями, які вказані в технічних умовах проекту.

Замовник також зобов'язаний за умовою п.2.2.2 Договору за два робочі дні до початку робіт на об'єкті надати підряднику на виконання робіт ( і до їх закінчення) належний для виконання робіт будівельний майданчик будівництва об'єкту.

В свою чергу, згідно п. 2.1.1. Договору, підрядник зобов'язаний своєчасно виконати роботи на Об'єкті у відповідності до узгодженої проектно-технічної документації, наданої Замовником, та кошторисної документації, що є невід'ємною частиною даного Договору, при цьому використовуючи свої матеріали, вироби, обладнання, механізми, людські, грошові та інші ресурси і засоби, зазначені у кошторисній документації, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Загальна вартість робіт згідно п. 3.1. Договору складає 30 161,54 грн., у тому числі ПДВ 20% - 5 026,92 грн.

Порядок проведення розрахунків між Сторонами визначено Розділом 4 Договору. Зокрема передбачено перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача авансовим платежем в розмірі 70% від вартості будівництва кабельної лінії, вказаної в п. 3.1. даного Договору, що становить 21 000,00 грн. в т.ч. ПДВ протягом 7 робочих днів з моменту підписання даного Договору (п. п. 4.1., 4.2., 4.2.1. Договору). Сплату решти коштів , як це випливає по суті із змісту п. 2.2.7 Договору, позивач повинен здійснити згідно з актами виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в і довідки або згідно виставлених рахунків.

Термін виконання відповідачем всього об'єму робіт, передбаченого п. 1.1. Договору складає 20 робочих днів, але не пізніше 25.09.11 р. з дня укладення цього Договору (п. 5.1. Договору).

У розділах 7, 8 Договору сторони визначили порядок приймання-передачі виконаних робіт та гарантійні строки на обладнання і устаткування.

У розділі 12 Договору , п. 12.3, обумовлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, відповідно до умов даного Договору.

Договір скріплено печатками юридичних осіб , однак реквізит "дата підписання" не заповнено.

Судом встановлено, що позивач платіжними дорученнями № 601 від 14 вересня 2011року та № 855 від 06 жовтня 2011року перерахував на користь відповідача кошти в загальній сумі 51 000,00 грн. , визначивши підставою платежу будівельні роботи згідно Договору № 5-2011 від 05.09.11року ( а.с. 16,17).

Однак в ході вирішення спору позивач не подав докази виконання інших зобов'язань, передбачених п. п. 1.3, 2.2.2, 2.2.12 та 6.1 Договору, зокрема, в частині передання відповідачу за актом приймання-передачі інформаційних матеріалів про об'єкт (фотоматеріали, ситуаційний план із зазначенням ділянок, схему генплану, робочий проект), проектної документації у повному обсязі, погодженої з зацікавленими організаціями, які вказані в технічних умовах проекту, в тому числі, дозвіл на будівництво, а також належний для виконання робіт будівельний майданчик будівництва об'єкту.

Відповідач також не подав докази виконання (повністю , частково) власних зобов'язань з виконання робіт з будівництва кабельної лінії 0,4 кВ. для електропостачання магазину по проспекту Миру, 8 , приміщення №64 за відсутності переданих позивачем документів та, власне, будівельного майданчика.

Позивач , посилаючись на порушення відповідачем умов Договору в частині строку виконання робіт на об'єкті - до 25.09.11року, звернувся до відповідача з претензією № 1-4/212 від 29.12.11року про повернення у термін по 20 січня 2012року сплачених коштів. Докази надіслання претензії відповідачу та її отримання останнім у справі відсутні ( а. с. 25).

Позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 02-102 від 18.02.13 року про повернення протягом 5 (п'яти) банківських операційних днів з моменту її отримання сплачених коштів за Договором, посилаючись, при цьому, на розірвання останнього з 20.01.12року на підставі претензії № 1-4/212 від 29.12.11року ( а.с. 26).

Відповідач , отримавши 16.04.13р. претензію № 02-102 від 18.02.13 року, залишив її без задоволення ( а. с. 27-28).

Позивач втретє звернувся до відповідача з претензією № 02-264 від 02.07.13 року про повернення сплачених коштів. Відповідач , отримавши останню 05.07.13р., залишив її без задоволення ( а. с. 29-31).

Позивач , вважаючи своє право порушеним, звернувся з цим позовом до суду, визначивши ст.1212 ЦК України правовою підставою його пред'явлення, оскільки Договір вважає таким, що розірваний в односторонньому порядку з 20.01.12р.

Відповідач доводи позову не спростував, зокрема, стосовно правомірності набуття коштів в загальній сумі 51 000,00 грн. та користування ними на відповідній правовій підставі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Сторони спору відповідно до статті 55 Господарського кодексу України, є суб'єктами господарювання, а отже виникнення правовідносин між ними регулюється нормами цього Кодексу як спеціального кодифікованого акту та субсидіарно (додатково) нормами Цивільного кодексу України в частині, що не врегульована спеціальним законодавчим актом.

Так, згідно ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарського зобов'язання є, зокрема, господарський договір. В свою чергу, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками або у спрощений спосіб (шляхом обміну листами, факсограмами, тощо), якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів ( ч. 1 ст. 181 ГК України в редакції чинній станом на 05.09.11р.).

Договір № 5-2011 на виконання робіт , датований 05.09.11року, викладений у формі єдиного документа, підписаний сторонами ( дата не встановлена) та скріплений печатками, за своєю правовою природою є договором підряду у капітальному будівництві, оскільки за правилом ч.1 ст. 317 та ч. 2 ст. 318 ГК України, виконання підрядником окремих комплексів будівельних, монтажних та інших робіт, пов'язаних з реконструкцією об'єктів здійснюється на умовах підряду.

За змістом частини 1 ст. 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

У ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За правилом ч. 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, при цьому враховуючи, що для окремих господарських договорів законом можуть бути визначені додаткові істотні умови, або, якщо про їх застосування вимагатиме одна із сторін. Дані положення закону кореспондуються з приписами ст.638 ЦК України .

Тобто, умови господарського договору щодо предмета, ціни та строку, як обов'язкові для погодження сторонами, є тим мінімумом, який дозволяє договірному зобов'язанню бути здійсненим.

Договір № 5-2011 на виконання робіт , датований 05.09.11 року, містить такі істотні умови, як предмет договору та ціна договору .

Однак Договір не містить як дати його підписання сторонами , так і строку його дії, оскільки судом враховане наступне.

Натомість, як вже судом було зазначено, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити строк дії договору. Згідно ч. 7 цієї статті строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Визначення поняття "строку" наводиться у Цивільному кодексі України.

Так, відповідно до статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ч.ч.1 та 2 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Отже , господарський договір не може бути безстроковим.

В свою чергу, в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. За загальним правилом ч.1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Тому, зобов'язання існує до моменту його виконання або припинення з інших підстав. Однак закінчення строку дії договору у будь-якому разі не припиняє зобов'язання.

Окрім того, за змістом ч.7 ст. 180 ГК України та аналогічної їй норми ч. 4 ст. 631 ЦК України , закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частина перша статті 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

За загальним правилом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони вправі визначати й строки виконання боржником окремих зобов'язань, які виникають на основі договору ( постанови ВСУ від 06.11.13 року у справі Цивільне 6-116цс13, № в реєстрі судових рішень 35667396 , постанова ВСУ від 17.09.2014 у справі 6-53цс14, №в реєстрі судових рішень 40731232).

За Договором № 5-2011 на виконання робіт , датованим 05.09.11 року, сторони визначили строки виконання взаємних зобов'язань, що мали виникнути на його підставі.

В свою чергу, умова п.12.3 розділу 12 Договору викладена в наступній редакції: договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, відповідно до умов даного Договору.

Отже, сторони не досягли згоди щодо такої істотної умови господарського договору, як строк його дії, за правилами ст. 252 та ст. 631 ЦК України, в межах якого могли б здійснити свої права , зокрема, право на односторонню відмову від договору.

У ч. 8 ст. 181 ГК України міститься правило, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

В свою чергу, у п. 2.6 Постанови ВГСУ №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснюється, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Вказана правова позиція наведена також в постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 у справі № 6-58гс11.

У зв'язку з цим, суд враховує , що за Договором № 5-2011 на виконання робіт , датованим 05.09.11 року, сторони визначили взаємні зобов'язання , однак які, як встановлено судом, так і не виконали.

Тому Договір не може вважатися таким, що відбувся (фактично укладений).

Сплата позивачем коштів на загальну суму 51 000,00 грн. з посиланням на підставу їх сплати Договір , не спростовує вищевикладеного.

З врахуванням викладеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що Договір припинив свою дію з 20.01.2012року внаслідок його розірвання в односторонньому порядку на підставі ч.2 ст. 849 ЦК України, оскільки юридично неможливо розірвати неукладений договір. Окрім того, право сторони на розірвання договору виникає та існує виключно в межах строку його дії, тому за відсутності останнього, таке право не виникає в принципі.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Про право однієї із сторін, що здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору заявляти вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України роз'яснюється також у п. 8 Постанові ВСУ від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Так, за приписами статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

Судом встановлено, що спірні відносини регулюються ст. 1212 ЦК України, на яку позивач посилався у позові. Однак з врахуванням встановлених обставин спору , суд приписи останньої застосовує в частині набуття відповідачем коштів позивача без достатньої правової підстави, а не коли підстава, на якій вони були набуті ( тобто, Договір), згодом відпала (тобто, внаслідок розірвання в односторонньому порядку).

За наведених обставин та з врахуванням приписів ст. 33 ГПК України, господарський суд погоджується з доводами позивача про безпідставне набуття відповідачем коштів в сумі 51000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суд відшкодовує за його рахунок судовий збір , сплачений позивачем за цим позовом.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7,33,43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полісся-Агробудсервіс" спільного підприємства "Житомир-Агробудсервіс" ( 12401, Житомирська область, Житомирський район, с. Вереси, вул. Шевченка, буд. 29 , код ЄДРПОУ 30232611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ( 45236, Волинська область, Ківерцівський район, с. Ромашівка, вул. Шевченка,2, код ЄДРПОУ 23251213) :

- 51000,00 грн. основного боргу,

- 1827,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.11.14р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - справу, 2-3 позивачу на дві адреси ( 45236, Волинська область, Ківерцівський район, с. Ромашівка, вул. Шевченка,2) та ( 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова,11, к.707 ) - рек. з повідомл. , 4 - відповідачу (рек. з повідом.)