Рішення

від 13.11.2014 по справі 911/3937/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа № 911/3937/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» про визнання кредиторських вимог та включення їх до ліквідаційного балансу

за участю представників сторін:

від позивача:Мартиненко О.О. (довіреність №7Д-11 від 27.06.2014); від відповідача:не з'явився. секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

15.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою №1-5/400 від 03.09.2014 (вх. №4082/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» (далі-відповідач) про визнання кредиторських вимог та включення їх до ліквідаційного балансу.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №201707/1087х від 17.07.2013 та договором №2-0908/пр1205сг від 09.08.2013, а саме щодо повної та своєчасно оплати за поставлений товар, в результаті чого виникла заборгованість.

Позивач зазначає, що з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» з 23.05.2014 перебуває в стані припинення.

Крім того, 17.07.2014 позивач направив відповідачу заяву про включення кредиторських вимог в сумі 206 179,96 грн. до проміжного ліквідаційного балансу, проте відповідачем не було вчинено дій щодо отримання даної заяви.

В результаті чого просить включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача кредиторські вимоги в сумі 206 179,96 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2014 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.10.2014.

29.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подану заяву про ознайомлення з матеріалами справи б/н від 29.09.2014 (вх. №20643/14).

14.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору №1-5/489 від 14.10.2014 (вх. №22151/14) та копію документів, витребувані ухвалою від 15.09.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2014, на підставі п.1, 2 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.11.2014.

Присутній у судовому засіданні 13.11.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 13.11.2014 представник відповідача, який у відповідності до ч.1 ст.64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.11.2014 року господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в х. сукупності, суд встановив:

17.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір №2-1707/пр1087х (далі-договір №2-1707/пр1087х).

Відповідно до п.1.1 договору №2-1707/пр1087х продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2. договору №2-1707/пр1087х найменування товару визначено в додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину.

Додатком №1 від 27.08.2013 до договору №2-1707/пр1087х визначено найменування товару.

Загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк встановлений покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору (п.6.1 договору №2-1707/пр1087х).

Відповідно до п.6.2. договору №2-1707/пр1087х оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця згідно наданого рахунку-фактури.

Додатком №1 від 27.08.2013 до договору №2-1707/пр1087х визначено загальна вартість товару з ПДВ складає сто чотири тисячі вісімдесят одна гривня 16 копійок і сплачується покупцем в наступні строки 100% загальної вартості в строк до 20 вересня 2013 року.

Згідно п. 7.3. договору №2-1707/пр1087х перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних на товар.

Пунктом 10 договору №2-1707/пр1087х зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії цього договору становить 12 (дванадцять) місяців. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору №2-1707/пр1087х від 17.07.2013 позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 104 081,16 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних видаткових накладних, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні:

№Н-ВХ-1109-013 від 11.09.2013 на суму 30 091,61 грн.;

№Н-КХ-1209-002 від 12.09.2013 на суму 22 210,80 грн.;

№Н-ВХ-1209-041 від 12.09.2013 на суму 51 778,75 грн.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія довіреності №71 від 10.09.2013, яка підтверджує отримання товару відповідачем, за договором №2-1707/пр1087х від 17.07.2013.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором №2-1707/пр1087х від 17.07.2013 щодо поставки товару.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отриманий товар в розмірі 20 000,00грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» 31.03.2014, який підписано та завірено печатками обох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Інших доказів оплати відповідачем поставленого товару за договором №2-1707/пр1087х від 17.07.2013 сторонами суду надано не було.

Крім того, 09.08.2013 між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір №2-0908/пр1205сг (далі-договір №2-0908/пр1205сг).

Відповідно до п.1.1 договору №2-0908/пр1205сг продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість.

Згідно п. 1.2. договору №2-0908/пр1205сг найменування товару насіння озимого ріпаку в асортименті, визначеному в додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину.

Додатком №1 від 09.08.2013 до договору №2-0908/пр1205сг зазначено найменування товару, а саме насіння озимого ріпаку.

Загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк встановлений покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору (п.6.1 договору №2-0908/пр1205сг).

Відповідно до п.6.2. договору №2-0908/пр1205сг оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця згідно наданого рахунку-фактури.

Додатком №1 від 09.08.2013 до договору №2-0908/пр1205сг зазначено, що загальна вартість товару без ПДВ складає сто сімдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять чотири гривні 00 копійок і сплачується покупцем в наступні строки 50% загальної вартості в строк до 20 вересня 2013 року та 50% загальної вартості в строк до 25 липня 2014 року.

Згідно п. 7.2. договору №2-0908/пр1205сг перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару та підписання видаткових накладних на товар.

Пунктом 10 договору №2-0908/пр1205сг зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії цього договору становить 12 (дванадцять) місяців. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору №2-0908/пр1205сг від 09.08.2013 позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 175 824,00 грн.

Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №Н-ВР-1408-009 від 14.08.2013 на суму 175 824,00 грн., оригінал якої оглянуто в судовому засіданні.

Судом встановлено, що вищезазначена видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія довіреності №60 від 14.08.2013, яка підтверджує отримання товару відповідачем, за договором №2-0908/пр1205сг від 09.08.2013.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором №2-0908/пр1205сг від 09.08.2013 щодо поставки товару.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отриманий товар в розмірі 87 912, 00грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» 31.03.2014, який підписано та завірено печатками обох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Інших доказів оплати відповідачем поставленого товару за договором №2-0908/пр1205сг від 09.08.2013 сторонами суду надано не було.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладених між сторонами договорів вбачається, що за своєю правовою природою вказані договори є договорами поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором №2-1707/пр1087х від 17.07.2013 та договором №2-0908/пр1205сг від 09.08.2013 зобов'язання в повному обсязі та в строк, встановлений додатками до договорів і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 171 993,16 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 171 993,16грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за договором №2-1707/1087х від 17.07.2013 пені у сумі 10 789,47 грн., нарахованої на суму боргу з вартості неоплаченого товару за період з 21.09.2013 по17.07.2014 з урахуванням часткової оплати.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 11.5. договору №2-1707/1087х від 17.07.2013 зазначено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження строку. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором становить три роки.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.11.2 договору №2-1707/1087х від 17.07.2013 за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та становить 10 789,47 грн.

Також позивачем заявлено вимогу за договором №2-1707/1087х від 17.07.2013 про стягнення з відповідача 10% штрафу у розмірі 10 408,12 грн.

Відповідно до п. 11.3 договору №2-1707/1087х від 17.07.2013 в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф у розмірі 10% (десяти) від загальної вартості товару.

Здійснивши власний розрахунок 10% штрафу, господарський суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним (104081,16x10/100=10408,12).

Таким чином, позов в частині стягнення 10% штрафу підлягає задоволенню повністю в сумі 10 408,12 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу за договором №2-1707/1087х від 17.07.2013 про стягнення з відповідача 10 799,16 грн. інфляційних втрат та 2 190,05 грн. 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, є правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та становить 10 799,16 грн. інфляційних втрат та 2 190,05 грн. 3% річних.

Таким чином, суд приходить до висновку про визнання розміру заборгованості в сумі 206 179,96 грн., з яких 171 993,16 грн. основний борг, 10789,47 грн. пеня, 10 408,12 грн. 10% штрафу, 10 799,16 грн. інфляційні втрати та 2 190,05 грн. 3% річних.

Як вбачається, з відомостей щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське», які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з 23.05.2014 товариство перебуває в стані припинення, за рішенням засновників.

У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 59 ГК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється, зокрема, шляхом його реорганізації або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників. Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема, за ініціативою цих осіб, та/або у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено.

За приписами ст. 60 ГК України, орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів, зокрема щодо виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Проте, всупереч наведеним вище нормам матеріального права головою комісії з ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» про ліквідацію останнього та про порядок і строки пред'явлення кредиторських вимог до відповідача письмово позивача не було повідомлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 ГК України, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Згідно зі ст. 61 ГК України, претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. У разі ліквідації платоспроможного суб'єкта господарювання вимоги його кредиторів задовольняються в порядку черговості, встановленої ЦК України.

Так, частинами 5 та 6 статті 105 ЦК України передбачено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи, та кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як вбачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено строк для пред'явлення кредиторських вимог до 26.07.2014.

Відомості, які містяться в ЄДР ЮО та ФОП, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» є відкритими та достовірними, і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договорами №2-1707/пр1087х від 17.07.2013 та №2-0908/пр1205сг від 09.08.2013, останній звернувся до відповідача з заявою №1-5/274 від 17.07.14, якою просить про включення вимог позивача у розмірі 206 179, 96 грн., до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Судом встановлено, що позивач з вищезазначеною вимогою звернувся до відповідача 17.07.2014 про, що свідчать копія опису вкладення в цінний лист від 17.07.2014 та фіскальний чек №4019 від 17.07.2014.

Таким чином, позивач звернувся до відповідача у межах встановленого законом та комісією з припинення (ліквідації) строку на пред'явлення вимог на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, які, як зазначено вище відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» є відкритими та достовірними.

Отже, оскільки позивач виконав покладені на нього законом обов'язки щодо звернення з вимогою належним чином, то відсутня його вина у неотримання вказаної вимоги відповідачем та повернення її позивачу поштою з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Проте, відповідач вимоги позивача у встановленому законом порядку та строки не розглянув, заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Отже, відповідачем не спростовано обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, а відтак, заявлені позовні вимоги про зобов'язання включити кредиторські вимоги позивача в сумі 206 197, 96 грн. до проміжного ліквідаційного балансу відповідача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, судовий збір відповідно до ст. 44, ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» (08600, Київська обл., місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 57-А, офіс 12, ідентифікаційний код: 38132774) в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) Рубцова Ростислава Михайловича включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Щорса, будинок 18, квартира 3, ідентифікаційний код: 30674952) в сумі 206 179 (двісті шість тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 96 коп.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Благовіщенське» (08600, Київська обл., місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 57-А, офіс 12, ідентифікаційний код: 38132774) в особі голови комісії з припинення (ліквідатора) Рубцова Ростислава Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (01133, м. Київ, Печерський район, вулиця Щорса, будинок 18, квартира 3, ідентифікаційний код: 30674952) 1218 (оду тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Дата підписання 18.11.2014 р.