Рішення

від 13.11.2014 по справі 911/4009/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа № 911/4009/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДС» про стягнення 108 863,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Паршин А.І. (довіреність №0103/14 від 01.03.2014); від відповідача:не з'явився. секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

18.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство з іноземними

інвестиціями «Еконія» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою №16/09-14/01 від 16.09.2014 (вх. №4157/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДС» (далі-відповідач) про стягнення 108 863,60 грн.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за дистриб'юторським договором №26/13-Д на постачання продукції від 14.08.2013, а саме щодо здійснення оплати за поставлену продукцію.

В результаті чого, позивач просить суд стягнути з відповідача 108 863,60 грн., з яких 104 046,12 грн. основний борг, 4 295,82 грн. пені та 521,66 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2014 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.10.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2014, на підставі п.1,2 ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 13.11.2014.

Присутній у судовому засіданні 13.11.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 13.11.2014 представник відповідача, який у відповідності до ч.1 ст.64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.11.2014 року господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

14.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємством з іноземними інвестиціями «Еконія» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮДС» (дистриб'ютор за договором, відповідач у справі) було укладено дистриб'юторський договір №26/13-Д на постачання продукції (далі-договір).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність дистриб'ютору товар ТМ «Еконія» (ТМ «Малятко», ТМ «Аквуля», ТМ «Teen Team», ТМ «Чайкава», ТМ «Чистий ключ» далі-продукцію), а дистриб'ютор зобов'язується прийняти, оплачувати постачальнику вартість продукції та бере на себе обов'язки по розповсюдженню продукції в повному асортименті згідно цінового додатку до даного договору на обумовленій цим договором території.

Сторонами зазначена наступна територія: м. Київ та Київська область (п. 1.2. договору).

Відповідно до п.4.5 договору перехід права власності на продукцію відбувається в момент підписання повноважними представниками дистриб'ютора товарно-транспортних накладних (накладної на продукцію), оформленої згідно вимог чинного законодавства. Перехід ризиків на продукцію відбувається в момент переходу права власності на продукцію.

Згідно п. 4.6. договору датою передачі продукції дистриб'ютору вважається дата передачі продукції, зафіксована шляхом підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, які являються приймально-здавальними документами згідно з договором.

Претензії з поставки (нестача, бій, втрата товарного вигляду і решта) визначаються під час приймання продукції та відображаються в акті і підтверджуються підписами уповноваженого представника постачальника, уповноваженого на прийом продукції представника дистриб'ютора та представника транспортної компанії (п.4.8. договору).

Відповідно до п.5.3. договору дистриб'ютор зобов'язаний оплатити вартість продукції, отриманій по кожній окремій накладній на умовах попередньої оплати або на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати передачі продукції (п.4.6. договору). При цьому датою оплати за продукцію є зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 9.1 договору зазначено, що договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року.

Строк дії цього договору автоматично продовжується строк на кожен послідовний календарний рік у випадку, коли жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі, але не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії (п.9.2. договору).

Крім того, 14.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємством з іноземними інвестиціями «Еконія» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮДС» (дистриб'ютор за договором, відповідач у справі) було укладено додаткову угоду №1 до дистриб'юторського договору №26/13-Д на постачання продукції, відповідно до якого було виключено п.2.8, 3.5, 4.4 договору та змінено п.4.16, 6.8 договору.

14.08.2013 між між Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємством з іноземними інвестиціями «Еконія» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮДС» (дистриб'ютор за договором, відповідач у справі) було укладено додаткову угоду №2 до дистриб'юторського договору №26/13-Д на постачання продукції (далі-додаткова угода №2).

Відповідно до п.1.1. додаткової угоди №2 постачальник доручає, а дистриб'ютор зобов'язується надати останньому послуги з просування продукції постачальник на ринках збуту.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 125 301,91 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних видаткових накладних, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні:

№б0002196 від 12.06.2014 на суму 49 017,60 грн.;

№б0002197 від 12.06.2014 на суму 16 238,88 грн.;

№б0002247 від 13.06.2014 на суму 50 519,88 грн.;

№б0002248 від 13.06.2014 на суму 9 525,60 грн.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки продукції.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отриманий товар в розмірі 21 255,84 грн. про, що зазначає позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Інших доказів оплати відповідачем поставленого товару сторонами суду надано не було.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.3. договору дистриб'ютор зобов'язаний оплатити вартість продукції, отриманій по кожній окремій накладній на умовах попередньої оплати або на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати передачі продукції (п.4.6. договору). При цьому датою оплати за продукцію є зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань у повному обсязі за договором щодо оплати отриманого товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу, підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме у сумі 104 046,12 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 295,82 грн., яка нарахована на суму 104 046,12 за період з 14.07.2014 по 12.09.2014.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно п. 6.4. договору зазначено, що у випадку, якщо дистриб'ютор у термін зазначений в п. 5.3. договору не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриману продукцію, він зобов'язаний сплатити постачальнику борг з врахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний календарний день несплати, 25% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та індексу інфляції.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що з урахуванням часткової оплати відповідачем поставленої продукції, він є арифметично вірним та складає 4 295,82 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 521,66 грн., нарахованих на суму 104 046,12 грн. за період з 14.07.2014 по 12.09.2014.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу за поставлений товар згідно договору, є правомірною.

Перевіривши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 521,66 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати за отриману продукцію, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, і такими, що підлягає задоволенню повність в розмірі 108 863,60 грн., з яких 104 046,12 грн. основний борг, 4 295,82 грн. пені та 521,66 грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, судовий збір відповідно до ст. 44, ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДС» (08325, Київська обл., Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код: 38636364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія» (19700, Черкаська обл., місто Золотоноша, вулиця Шевченка, будинок 24, ідентифікаційний код: 35233190) 104 046 (сто чотири тисячі сорок шість) грн. 12 коп. основного боргу, 4 295 (чотири тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 82 коп. пені, 521 (п'ятсот двадцять одну) грн. 66 коп. 3% річних та 2 216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 08 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Дата підписання 18.11.2014 р.