Рішення

від 10.11.2014 по справі 908/3577/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/91/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2014 Справа № 908/3577/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп" (юридична адреса: 83117, Донецька область, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 46; поштова адреса: 69097 м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, б. 1, кім. 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецнафта-Сервіс" (69071 м. Запоріжжя, вул. Калинівська, б. 9)

про стягнення 286 651 грн. 17 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: Міхова Ю.О., дов. № 07/04/14 від 07.04.2014 р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецнафта-Сервіс", м. Запоріжжя про стягнення 241 401 грн. 00 коп. основного боргу, 1 440 грн. 85 коп. втрат від інфляції, 3 670 грн. 62 коп. 3 % річних, 15 998 грн. 60 коп. пені, 24 140 грн. 10 коп. 10% штрафу.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 24.09.2014р., справу № 908/3577/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 25.09.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3577/14, присвоєно справі номер провадження 27/91/14 та призначено судове засідання на 28.10.2014 р.

Ухвалою суду від 28.10.2014р. розгляд справи відкладався на 10.11.2014р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

10.11.2014р. продовжено розгляд справи № 908/3577/14.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 10.11.2014р. позивач підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, надану до канцелярії суду 31.10.2014р., в якій просить суд стягнути з відповідача 241 401 грн. 00 коп. основного боргу, 24 662 грн. 58 коп. пені, 30 848 грн. 90 коп. втрат від інфляції, 3 630 грн. 94 коп. 3 % річних, 24 140 грн. 10 коп. 10% штрафу.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач по справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляду підлягають збільшені позовні вимоги про стягнення з відповідача 241 401 грн. 00 коп. основного боргу, 24 662 грн. 58 коп. пені, 30 848 грн. 90 коп. втрат від інфляції, 3 630 грн. 94 коп. 3 % річних, 24 140 грн. 10 коп. 10% штрафу.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 28.10.2014р. та 10.11.2014р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 28.10.2014р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 10.11.2014р. надіслано на юридичну адресу відповідача: 69071 м. Запоріжжя, вул. Калинівська, б. 9.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецнафта-Сервіс", згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 08.11.2012р. між ТОВ "Запоріжоілгруп" (постачальник) та ТОВ "Спецнафта-Сервіс" (покупець) укладено договір поставки № ССЗОГ-081112.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, паливо-мастильні матеріали (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Згідно п. 2.1 договору поставка товару, в рамках цього договору, здійснюється транспортом покупця на умовах ЕХW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником (70421 Запорізька обл., Запорізький р-н., с. Петрівське, вул. Східна, 6), вивіз товару транспортом та за рахунок покупця.

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що постачання товару підтверджується видатковими накладними на товар, які підписані представниками обох сторін.

На виконання умов договору, за період з 09.11.2012р. по 19.07.2013р. позивач поставив відповідачу товар (бензин, дизельне паливо) на загальну суму 718 250 грн. 60 коп., що підтверджується:

- видатковою накладною № 1-00000356 від 09.11.2012р., специфікацією № 1-00000356 від 09.11.2012р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 1 -00000356 від 09.11.2012р.;

- видатковою накладною № 1-00000415 від 29.11.2012р., специфікацією № 1-00000415 від 29.11.2012р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 1 -00000415 від 29.11.2012р.;

- видатковою накладною № 1-00000416 від 29.11.2012р., специфікацією № 1-00000416 від 29.11.2012р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 1 -00000416 від 29.11.2012р.;

- видатковою накладною № 1 -00000417 від 29.11.2012р., специфікацією № 1 -00000417 від 29.11.2012р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 1 -00000417 від 29.11.2012р.;

- видатковою накладною №1-00000478 від 28.12.2012р., специфікацією № 1-00000478 від 28.12.2012р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 1-00000478 від 28.12.2012р.;

- видатковою накладною № 1-00000502 від 28.01.2013р., специфікацією № 1-00000502 від 28.01.2013р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 1-00000502 від 28.01.2013р.;

- видатковою накладною № 1-00000685 від 19.03.2013р., специфікацією № 1-00000685 від 19.03.2013р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 1-00000685 від 19.03.2013р.;

- видатковою накладною № 1-00000926 від 04.06.2013р., специфікації № 1-00000926 від 04.06.2013р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 1-00000926 від 04.06.2013р.;

- видатковою накладною № 1-00000998 від 21.06.2013р., специфікацією № 1-00000998 від 21.06.2013р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 1-00000998 від 21.06.2013;

- видатковою накладною № 1 -00001124 від 19.07.2013р., специфікацією № 1 -00001124 від 19.07.2013р., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 1-00001124 від 19.07.2013р.

Розділом 3 договору сторонами узгоджено, що загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Оплата за товар покупцем проводиться на протязі 10 календарних днів з дати поставки товару.

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в видаткових накладних.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків до їх повного проведення.

Як свідчать надані позивачем видаткові накладні, специфікації та товарно-транспортні накладні, в період з серпня по 09.11.2012р. по 19.07.2013р. позивачем відповідачеві поставлено товар на загальну суму 718 250 грн. 60 коп.

Відповідач в порушення умов договору лише частково сплатив суму за отриманий товар, в результаті чого сума основного боргу склала 241 401 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч.1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу товар, відповідно до умов договору № ССЗОГ-081112.

Оскільки відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару не були виконані у погоджені у договорі строки, позивач звернувся з претензією № 27/06-2014 від 27.06.2014р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецнафта-Сервіс" з вимогою сплатити заборгованість.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецнафта-Сервіс" 241 401 грн. 00 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 30 848 грн. 90 коп. втрат від інфляції, 3 630 грн. 94 коп. 3 % річних, 24 140 грн. 10 коп. 10% штрафу. Період нарахувань з 22.03.2014р. по 20.09.2014р. (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та втрати від інфляції.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Відповідно до п. 4.4 договору в разі несплати понад 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості несплаченого товару.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецнафта-Сервіс" 30 848 грн. 90 коп. втрат від інфляції, 3 630 грн. 94 коп. 3 % річних, 24 140 грн. 10 коп. 10% штрафу обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 24 662 грн. 58 коп. пені за період з 22.03.2014р. по 20.09.2014р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.4 договору у разі порушення строків проведення розрахунків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № ССЗОГ-081112 від 08.11.2012р. у розмірі 24 662 грн. 58 коп. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецнафта-Сервіс" 241 401 грн. 00 коп. основного боргу, 24 662 грн. 58 коп. пені, 30 848 грн. 90 коп. втрат від інфляції, 3 630 грн. 94 коп. 3 % річних, 24 140 грн. 10 коп. 10% штрафу.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 10.11.2014року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп", Донецька область, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецнафта-Сервіс", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецнафта-Сервіс" (69071 м. Запоріжжя, вул. Калинівська, б. 9, код ЄДРПОУ 35553233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп" (юридична адреса: 83117, Донецька область, м. Донецьк, вул. Бахметьєва, 46; поштова адреса: 69097 м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, б. 1, кім. 6, код ЄДРПОУ 37221260) 241 401 (двісті сорок одна тисяча чотириста одна) грн. 00 коп. основного боргу, 24 662 (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 58 коп. пені, 30 848 (тридцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 90 коп. втрат від інфляції, 3 630 (три тисячі шістсот тридцять) грн. 94 коп. 3 % річних, 24 140 (двадцять чотири тисячі сто сорок) грн. 10 коп. 10% штрафу, 6 493 (шість тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 14.11.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.