Ухвала

від 12.11.2014 по справі 815/3561/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

12 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3561/14

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Димерлія О.О. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Глушко Г.М. та представника відповідача Бутрик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 3С Авто Еліт» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю « 3С Авто Еліт» (далі ТОВ « 3С Авто Еліт») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2014 року № 0006641502.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 15 по 20 травня 2014 року посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за березень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 26 травня 2014 року за № 841/15-02/36718476, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 474959 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2014 року № 0006641502, яким ТОВ « 3С Авто Еліт» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 474959 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 118740 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року позовні вимоги ТОВ « 3С Авто Еліт» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 06 червня 2014 року № 0006641502.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час формування податкового кредиту. На думку апелянта, оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та у відповідності до положень діючого законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 15 по 20 травня 2014 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за березень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 26 травня 2014 року за № 841/15-02/36718476, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 474959 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2014 року № 0006641502, яким ТОВ « 3С Авто Еліт» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 474959 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 118740 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не спростовано факт правомірного формування позивачем суми, заявленої до бюджетного відшкодування, за лютий - березень 2014 року.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за березень 2014 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Тех-Трейдінг» та ПП «Смартторгцентр».

При цьому позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договори:

- про надання послуг з ТОВ «Тех-Трейдінг» від 20 лютого 2014 року № 14-1-02, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Тех-Трейдінг») зобов'язується за завданням Замовника (позивач) надати послуги (інженерно-геодезичні роботи; розробка та підготовка проекту сервісного центру; виготовлення та монтаж вивіски; послуги з монтажу дизель-генератора) в порядку та на умовах договору (а. с. 64-65);

- про надання послуг з ТОВ «Тех-Трейдінг» від 01 березня 2014 року № 19п, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Тех-Трейдінг») зобов'язується за завданням Замовника (позивач) надати послуги (послуги з передпродажної підготовки автомобілів (чистка салону, мийка та інше); клинінгові послуги (підготовка салону до тест-драйву, презентації); інформаційно-консультаційні послуги з підготовки пакету документів для отримання кредиту в АБ «Південний»; аналіз ринку збуту автотранспортних засобів; організація виставкових заходів; послуги з розміщення реклами у березні) в порядку та на умовах договору (а. с. 66-67);

- про надання послуг з ПП «Смартторгцентр» від 24 січня 2014 року № 17, відповідно до якого Виконавець (ПП «Смартторгцентр») зобов'язується за завданням Замовника (позивач) надати послуги (організація транспортування автомобілів; організація послуг тюнінгу автомобіля; передпродажна підготовка автомобілів (чистка салону, мийка та інше); організація ремонтних послуг та краска автомобілів в порядку та на умовах договору (а. с. 131-132);

- про надання інформаційно-консультаційних послуг з ПП «Смартторгцентр» від 04 лютого 2014 року № 23, відповідно до якого Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Смартторгцентр») бере на себе зобов'язання надати інформаційно-консультаційні послуги (з питань пошуку, залучення клієнтів, аналізу ринку збуту транспортних засобів та інших інформаційно-консультаційних послуг, пов'язаних з діяльністю Замовника по продажу транспортних засобів) в обсязі та на умовах договору (а. с. 133-134).

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772).

Згідно пунктам 3-6 розділу І названого Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області зроблено висновок про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ « 3С Авто Еліт» з ТОВ «Тех-Трейдінг» та ПП «Смартторгцентр». В обґрунтування висновку щодо нікчемності угод, укладених із зазначеними підприємствами, відповідач посилається виключно на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08 травня 2014 року № 1284/26-55-22-07/38748848 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тех-Трейдінг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року» та акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 06 травня 2014 року № 2363/15-53-22-3/37280677 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Смартторгцентр» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року».

Будь-які посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених в акті фактів порушень, в складеному посадовою особою відповідача акті перевірки відсутні.

Всупереч висновкам податкового органу, витрати позивача по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з його основною статутною діяльністю (торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами - а. с. 20) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт та додатками до них, актами приймання виконаних підрядних робіт, копіями платіжних доручень та іншими документами (т. 1 а. с. 68-127, 135-191, 248-275, т. 2 а. с. 11-15, 18-86).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеною в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379.

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення були зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Тех-Трейдінг» та ПП «Смартторгцентр» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за березень 2014 року.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на фіктивність укладених позивачем з ТОВ «Тех-Трейдінг» та ПП «Смартторгцентр» правочинів з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 06 червня 2014 року № 0006641502 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 17 листопада 2014 року.

Головуючий:

Судді: