Ухвала

від 12.11.2014 по справі 6-33552св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

12 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Парінової І.К.,

Ступак О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колонтаївський» про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення, за касаційною скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колонтаївський» на заочне рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колонтаївський» (далі - СВК «Колонтаївський»), в обґрунтування якого зазначила, що 28 березня 2012 року між нею та відповідачем укладено договір оренди землі строком на 8 років, зареєстрований 27 грудня 2012 року відділом Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області за № 632358374001694. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався не пізніше 30 грудня кожного року сплачувати за кожен рік користування земельною ділянкою 3 % процента від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, вартість якої становить 166 704 грн. Посилаючись на те, що СВК «Колонтаївський» взяті на себе зобов'язання не виконує, орендну плату за користування земельною ділянкою у 2013 році їй не сплатив, незважаючи на неодноразові звернення, позивач просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 28 березня 2012 року та зобов'язати СВК «Колонтаївський» повернути їй земельну ділянку площею 6,6803 га, що розташована на території Колонтаївської сільської ради Краснокутського району Харківської області (кадастровий номер 6323583700:04:000:0101) в стані, придатному для її подальшого цільового використання.

Заочним рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2014 року, позов задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений 28 березня 2012 року між ОСОБА_3 та СВК «Колонтаївський». Зобов'язано СВК «Колонтаївський» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 6,6803 га, кадастровий номер 6323583700:04:000:0101, у стані придатному, для її подальшого використання. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі СВК «Колонтаївський» порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власність на спадщину за законом, посвідченим 08 липня 2011 року державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області за № 1161, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6,6803 га, що розташована на території Колонтаївської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

28 березня 2012 року між ОСОБА_3 та СВК «Колонтаївський» укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки строком на 8 років, який зареєстровано 27 грудня 2012 року відділом Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області за № 632358374001694.

Згідно з умовами договору земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі (яка в договорі визначена в розмірі 5001 грн 14 коп. на рік, з урахуванням загальної площі земельної ділянки позивача) до 30 грудня поточного року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач істотно порушив умови договору оренди земельної ділянки, не сплативши позивачу орендну плату за 2013 рік згідно з умовами договору, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання такого договору.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом ст. 32 Закону на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, у порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України надав оцінку лише доводам позивача з приводу порушення умов договору оренди землі, не врахував, що підставою для розірвання договорів є лише систематична несплата орендної плати, тобто більше ніж один раз та не з'ясував питання про те, чи є несплата відповідачем орендної плати систематичною; крім того до матеріалів справи не додано будь-яких доказів пред'явлення претензій позивача щодо несплати орендної плати у спірний період.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року в справі № 6-146цс12, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колонтаївський» задовольнити частково.

Заочне рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: В.М. Коротун

І.К. Парінова

О.В. Ступак

С.П. Штелик