Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/16614/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16614/14 11.11.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "УВК Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл кепітал Україна"

про стягнення 146 087,23 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Левтерова Т.М. (представник за довіреністю від 01.10.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "УВК Україна" (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл кепітал Україна" (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 146 087,23 грн., з яких 113 888,85 грн. сума основного боргу, 6 947,54 грн. сума пені та 25 250,84 грн. 35% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість наданих позивачем послуг у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/16614/14, розгляд було призначено на 23.09.2014р.

В судове засідання 23.09.2014р. представник від відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, розгляд справи було відкладено до 07.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 07.10.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/16614/14 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою від 07.10.2014р. суддею Котковим О.В. матеріали справи №910/16614/14 було прийнято до свого провадження та призначено на 11.11.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 28.10.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №910/16614/14 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 28.10.2014р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №910/16614/14 було прийнято до свого провадження.

В судове засідання 11.11.2014р. представник від відповідача не з'явився.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 11 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2013 року між відповідачем (замовник за Договором) та позивачем (виконавець за Договором) було укладено Договір про надання комплексних логістичних послуг №84-13 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого в поряду та на умовах, визначених цим Договором, позивач бере на себе зобов'язання надавати комплексні логістичні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів відповідача, а відповідач зобов'язується приймати та своєчасно сплачувати надані позивачем послуги.

Факт належного надання позивачем послуг за цим Договором підтверджується підписом вантажоодержувача в накладній з ВЗ, та відповідними Актами прийому-передачі наданих послуг згідно Договору. (п. 1.2. Договору).

Оплата здійснюється в національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі наданого рахунку. Термін сплати: протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку відповідачу. Разом з рахунком відповідачеві надається два примірники акту прийому-передачі наданих послуг та податкова накладна. Відповідач зобов'язаний розглянути акт, підписати його і повернути позивачеві один примірник або надати вмотивовані зауваження. При відсутності таких письмових зауважень в п'ятиденний строк з моменту отримання акт вважається погодженим сторонами. (п.п. 5.3., 5.4. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє протягом трьох років, але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п. 11.1. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони погодили правила та процедури надання послуг комплексного логістичного обслуговування (КЛО) ПР-УВК-КО-01-КЛО Версія 3.0.

Додатками №2 та №3 до Договору сторони встановили вартість послуг при відповідальному зберіганні та обробці вантажів на складі УВК-Київ та вартість доставки вантажів за системою «двері-двері» з м. Київ в міста зони «А».

Позивачем, на виконання вимог умов Договору, було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 116 888,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвіченими копіями Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- №УВЦ-0000003267 від 31 липня 2013р. на суму 9 737,07 грн.;

- №УВЦ-0000003268 від 31 липня 2013р. на суму 9 584,16 грн.;

- №УВЦ-0000003893 від 31 серпня 2013р. на суму 13 003,85 грн.;

- №УВЦ-0000003892 від 31 серпня 2013р. на суму 11 833,62 грн.;

- №УВЦ-0000004357 від 30 вересня 2013р. на суму 8 155,95 грн.;

- №УВЦ-0000004380 від 30 вересня 2013р. на суму 15 014,81 грн.;

- №УВЦ-0000004890 від 31 жовтня 2013р. на суму 4 744,49 грн.;

- №УВЦ-0000004914 від 31 жовтня 2013р. на суму 7 363,58 грн.;

- №УВЦ-0000005128 від 30 листопада 2013р. на суму 6 213,00 грн.;

- №УВЦ-0000005703 від 31 грудня 2013р. на суму 6 420,04 грн.;

- №УВЦ-0000000666 від 28 лютого 2014р. на суму 7 054,47 грн.;

- №УВЦ-0000001076 від 31 березня 2014р. на суму 8 798,54 грн.;

- №УВЦ-0000001425 від 30 квітня 2014р. на суму 5 208,43 грн.;

- №УВЦ-0000002090 від 31 травня 2014р. на суму 2 836,94 грн.;

- №УВЦ-0000002308 від 30 червня 2014р. на суму 919,90 грн.

Позивачем також було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату, а саме:

- №8292 від 31.07.2013р. на суму 9 737,07 грн.;

- №8293 від 31.07.2013р. на суму 9 584,16 грн.;

- №8890 від 31.07.2013р. на суму 13 003,85 грн.;

- №8889 від 31.07.2013р. на суму 11 833,62 грн.;

- №9351 від 30.09.2013р. на суму 8155,95 грн.;

- №9376 від 30.09.2013р. на суму 15 014,81 грн.;

- №9890 від 31.10.2013р. на суму 4 744,49 грн.;

- №9903 від 31.10.2013р. на суму 7 363,58 грн.;

- №10123 від 30.11.2013р. на суму 6 213,00 грн.;

- №10660 від 31.12.2013р. на суму 6 420,04 грн.;

- №672 від 28.02.2014р. на суму 7 054,47 грн.;

- №1076 від 31.03.2014р. на суму 8 798,54 грн.;

- №1425 від 30.04.2014р. на суму 5 208,43 грн.;

- №2034 від 31.05.2014р. на суму 2 836,94 грн.;

- №2334 від 30.06.2014р. на суму 919,90 грн.

Як зазначено позивачем та підтверджено відповідачем, останнім було проведено розрахунок за отримані згідно Договору послуги лише частково на суму в розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією банківської виписки по рахунку позивача за період з 15.07.2013р. по 26.09.2014р.

Остаточний розрахунок з позивачем відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.4 Договору (термін оплати: протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку після підписання акту), грошове зобов'язання відповідача по сплаті вартості наданих позивачем послуг повинно було бути виконане наступним чином:

- за рахунком-фактурою №8292 від 31.07.2013р. на суму 9 737,07 грн. у строк до 07 серпня 2013р. включно;

- за рахунком-фактурою №8293 від 31.07.2013р. на суму 9 584,16 грн. у строк до 07 серпня 2013р. включно;

- за рахунком-фактурою №8890 від 31.07.2013р. на суму 13 003,85 грн. у строк до 07 серпня 2013р. включно;

- за рахунком-фактурою №8889 від 31.07.2013р. на суму 11 833,62 грн. у строк до 07 серпня 2013р. включно;

- за рахунком-фактурою №9351 від 30.09.2013р. на суму 8155,95 грн. у строк до 07 жовтня 2013р. включно;

- за рахунком-фактурою №9376 від 30.09.2013р. на суму 15 014,81 грн. у строк до 07 жовтня 2013р. включно;

- за рахунком-фактурою №9890 від 31.10.2013р. на суму 4 744,49 грн. у строк до 07 листопада 2013р. включно;

- за рахунком-фактурою №9903 від 31.10.2013р. на суму 7 363,58 грн. у строк до 07 листопада 2013р. включно;

- за рахунком-фактурою №10123 від 30.11.2013р. на суму 6 213,00 грн. у строк до 06 грудня 2013р. включно;

- за рахунком-фактурою №10660 від 31.12.2013р. на суму 6 420,04 грн. у строк до 07 січня 2014р. включно;

- за рахунком-фактурою №672 від 28.02.2014р. на суму 7 054,47 грн. у строк до 07 березня 2014р. включно;

- за рахунком-фактурою №1076 від 31.03.2014р. на суму 8 798,54 грн. у строк до 07 квітня 2014р. включно;

- за рахунком-фактурою №1425 від 30.04.2014р. на суму 5 208,43 грн. у строк до 07 травня 2014р. включно;

- за рахунком-фактурою №2034 від 31.05.2014р. на суму 2 836,94 грн. у строк до 20 червня 2014р. включно;

- за рахунком-фактурою №2334 від 30.06.2014р. на суму 919,90 грн. у строк до 14 липня 2014р. включно.

Факти виставлення відповідачу рахунків на оплату підтверджується наявними в матеріалах справи накладними кур'єрської служби «Фенікс» про доставку.

Окрім того, необхідно зазначити, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УВЦ-0000002019 від 31.05.2014р. та №УВЦ-0000002308 від 30.06.2014р. не містять підписів зі сторони відповідача.

Однак, враховуючи положення п. 5.4. Договору, відповідно до якого відповідач зобов'язаний розглянути акт та підписати його і повернути позивачеві один примірник або надати вмотивовані зауваження, а у випадку відсутності таких письмових зауважень в п'ятиденний строк з моменту отримання акт вважається погодженим сторонами, то за таких умов Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УВЦ-0000002019 від 31.05.2014р. та №УВЦ-0000002308 від 30.06.2014р. є такими, що погоджені обома сторонами.

Також, враховуючи те, що Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УВЦ-0000002019 від 31.05.2014р. та №УВЦ-0000002308 від 30.06.2014р. є такими, що погоджені обома сторонами, а відповідно до 5.4 Договору термін оплати: протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, рахунки-фактури №2034 від 31.05.2014р. №2334 від 30.06.2014р. є таким, що виставлені 13.06.2014р. та 07.07.2014р. відповідно, оскільки в матеріалах справи містяться накладні кур'єрської служби «Фенікс» про доставку зазначених рахунків-фактур до поштової скриньки відповідача.

Відповідачем на виконання умов Договору у встановлені строки не було оплачено вартість послуг наданих позивачем, отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 113 888,85 грн. (вартість послуг в розмірі 116 888,85 грн. - часткова оплата в розмірі 3 000,00 грн.) , оскільки строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг, як встановлено судом вище, на момент винесення рішення настав.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача, на підставі Договору, вартості наданих останнім послуг в розмірі 113 888,85 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/16614/14 про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості в розмірі 113 888,85 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 6 947,54 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.6. Договору за несвоєчасну сплату наданих послуг відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше 50% від вартості простроченого зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що сторонами в Договорі не встановлено іншого періоду нарахування пені, ніж це визначено ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наведений позивачем в позовних матеріалах розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим, здійсненим в межах строків встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому позовна вимога в справі №910/16614/14 підлягає задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми пені в розмірі 6 947,54 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 35% річних в розмірі 25 250,84 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У випадку наявності непогашеної заборгованості з боку відповідача, позивач в порядку частини 4 статті 232 Господарського кодексу України вправі нараховувати відсотки за користування грошовими коштами позивача у розмірі 35% річних, виходячи з фактичного строку користування грошовими коштами, який дорівнює строку прострочення грошового зобов'язання. Відсотки нараховуються на суму простроченого зобов'язання і припиняють нараховуватись в день повного виконання відповідачем грошового зобов'язання, передбаченого Договором. (п. 6.7. Договору).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми 35% річних, суд визнав його вірним та обґрунтованим, а тому позовна вимога в справі №910/16614/14 про стягнення з відповідача суми 35% річних в розмірі 25 250,84 грн. підлягає задоволенню повністю.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/16614/14 позовні підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача сума основного боргу в розмірі 113 888,85 грн., сума пені в розмірі 6 947,54 грн. та сума 35% річних в розмірі 25 250,84 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл кепітал Україна" (код ЄДРПОУ 37974933, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25) на користь Приватного акціонерного товариства "УВК Україна" (код ЄДРПОУ 36449095, адреса: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5) суму основної заборгованості у розмірі 113 888,85 грн. (сто тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 85 копійок), пеню в розмірі 6 947,54 грн. (шість тисяч дев'ятсот сорок сім гривень 54 копійки), 35% річних в розмірі 25 250,84 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень 84 копійки) та судовий збір у розмірі 2 921,74 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять одна гривня 74 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2014р.

Суддя С.М. Морозов