Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/19910/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19910/14 11.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алі ленд Україна»

про стягнення 13 419,20 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Брайко М.В. (представник за довіреністю №2Д від 09.01.2014р.).

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алі ленд Україна» (надалі також - відповідач) суми боргу в розмірі 13 419,20 грн., а саме 11 213,62 грн. основного боргу, 915,44 грн. пені, 156,38 грн. 3% річних та 1 133,76 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/19910/14, розгляд було призначено на 14.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 14.10.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/19910/14 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою від 14.10.2014р. суддею Котковим О.В. матеріали справи №910/19910/14 було прийнято до свого провадження та призначено на 28.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 28.10.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №910/19910/14 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 28.10.2014р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №910/19910/14 було прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 28.10.2014р. розгляд справи було відкладено до 11.11.2014р.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 11 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2013 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки №3833КИЕ (надалі - Договір), згідно п. 2.1. якого зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити на умовах і у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від позивача до відповідача з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної. (п. 2.3. Договору).

Ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків. (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого позивачем товару не пізніше 30 днів з дати її поставки.

Підписання відповідачем товарної (товарно-транспортної) накладної свідчить про те, що відповідач згоден з ціною на товар, вказаної в накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього Договору з дотриманням строків його постачання. (п. 5.7. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28 лютого 2015р. Якщо жодна сторона не повідомить іншу за один місяць до дати закінчення строку дії договору про бажання розірвати договір, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.

Позивачем, згідно умов Договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 18 523,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №8779 від 20.12.2013р. на суму 10 878,96 грн.;

- №13624 від 31.12.2013р. на суму 1 533,42 грн.;

- №1860 від 06.03.2014р. на суму 6 111,24 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитком печатки підприємства у зазначених видаткових накладних та підписами уповноважених осіб (належним чином засвідчені копії довіреностей від 01.12.2013р. та від 31.03.2014р. містяться в матеріалах справи).

Як встановлюється матеріалами, що підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім було проведено частковий розрахунок за отриманий товар на загальну суму 7 310,00 грн., а саме:

- 06.02.2014р. проведено платіж на суму 1 000,00 грн.;

- 25.02.2014р. проведено платіж на суму 1 510,00 грн.;

- 04.03.2014р. проведено платіж на суму 4 800,00 грн.

Залишок вартості поставленого товару на суму 11 213,62 грн. відповідачем оплачено не було, у зв'язку з чим позивач був змушений звернувся до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем повної оплати вартості товару на рахунок позивача в сумі 32 799,86 грн. проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням п. 4.2. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару сплив, а саме:

- за видатковою накладною №8779 від 20.12.2013р. на суму 10 878,96 грн. строк оплати сплив 20.01.2014р.;

- за видатковою накладною №13624 від 31.12.2013р. на суму 1 533,42 грн. строк оплати сплив 30.01.2014р.;

- за видатковою накладною №1860 від 06.03.2014р. на суму 6 111,24 грн. строк оплати сплив 07.04.2014р.

Отже, з урахуванням викладеного, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару настав та відповідачем в повному обсязі не виконаний.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений умовами Договору не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості товару складає 11 213,62 грн. = 18 523,62 грн. (вартість поставленого товару) - 7 310,00 грн. (сума проведена відповідачем в рахунок оплати вартості товару, поставленого позивачем).

Таким чином, з огляду на викладене, позовні вимоги в справі №910/19910/14 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 11 213,62 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 915,44 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.6. Договору сторони встановили, що у випадку порушення відповідачем строків, визначених п. 4.2. Договору, відповідач оплачує позивачеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що нарахування неустойки за порушення відповідачем строків вказаних в п. 4.2. Договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань. Нарахування неустойки припиняється в день повного розрахунку за поставлений товар.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому, позовні вимоги в справі №910/19910/14 про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 915,44 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 156,38 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 133,76 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).

Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат судом встановлено, що здійснений він у відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012, а тому є обґрунтованим, як і розрахунок суми 3% річних, наведений в позовних матеріалах, а тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/19910/14 про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 156,38 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 1 133,76 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/19910/14 підлягають задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 11 213,62 грн., суми пені в розмірі 915,44 грн., суми 3% річних в розмірі 156,38 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 1 133,76 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алі ленд Україна» (код ЄДРПОУ 38983158, адреса: 02140, м. Київ, проспект М.Бажана, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (код ЄДРПОУ 37029549, адреса: 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, 29, квартира 28) основний борг в розмірі 11 213,62 грн. (одинадцять тисяч двісті тринадцять гривень 62 копійки), пеню в розмірі 915,44 грн. (дев'ятсот п'ятнадцять гривень 44 копійки), 3% річних в розмірі 156,38 грн. (сто п'ятдесят шість гривень 38 копійок), інфляційні втрати в розмірі 1 133,76 грн. (одна тисяча сто тридцять три гривни 76 копійок) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2014р.

Суддя С.М. Морозов