Рішення

від 13.11.2014 по справі 914/2370/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа № 914/2370/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія»

до Приватного підприємства «Мідлтрейд»

про стягнення 12690,79 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Мідлтрейд» (далі - відповідач) про стягнення 12690,79 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.07.2014 р. було порушено провадження у справі № 914/2370/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» до Приватного підприємства «Мідлтрейд» про стягнення 12690,79 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.09.2014 р. справу № 914/2370/14 було передано за підсудністю до господарського суду Київської області (вх. № 4049/14 від 12.09.2014 р.), оскільки судом було встановлено, що відповідач у справі - Приватне підприємство «Мідлтрейд» знаходиться в місті Васильків Київської області (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Коцюбинського, будинок 19, код 36845323).

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2014 р. було прийнято справу 914/2370/14 до свого провадження суддею Бабкіною В.М.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 23/04 про надання послуг від 23.04.2013 р., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 10613,00 грн. основного боргу, 767,92 грн. пені, 1124,94 грн. інфляційних втрат, 184,93 грн. 3% річних, а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судовому засіданні 30.10.2014 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі; у судове засідання 13.11.2014 р. не з'явився.

Відповідач у судові засідання 16.10.2014 р., 30.10.2014 р. та 13.11.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» (виконавець) та Приватним підприємством «Мідлтрейд» (замовник) було укладено договір № 23/04 про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з розробки інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та розробки документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів та отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин (ЗР) в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (в кількості 5 джерел), а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору вартість усіх послуг, які доручаються виконавцю, складає 10613,00 грн.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що замовник протягом 10 днів з дня укладення даного договору зобов'язаний сплатити виконавцеві 50% вказаної в договорі вартості наданих послуг, а відповідно до п. 6.3 договору замовник зобов'язаний повністю оплатити повну вартість наданих послуг (п. 2.1 договору) протягом 10 днів з моменту підписання акту про надання послуг.

У відповідності з п. 7.1 договору у випадку несвоєчасного виконання сторонами зобов'язань по даному договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов'язань, що виникли під час його дії (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору № 23/04 від 23.04.2013 р. позивачем було виконано роботи на загальну суму 10613,00 грн., що підтверджується приймально-здавальним актом від 19.11.2014 р. до договору про надання послуг № 23/04 від 23.04.2013 р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

ТОВ «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» було надіслано на адресу ПП «Мідлтрейд» вимогу № 100 від 24.03.2014 р. щодо сплати суми заборгованості в розмірі 10613,00 грн., що підтверджується описом вкладення від 25.03.2014 р., фіскальним чеком № 7220 від 25.03.2014 р. та повідомленням про вручення представникові відповідача зазначеного вище поштового відправлення.

Проте, відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, у зв'язку з чим останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов, контррозрахунку розміру заборгованості або доказів погашення заборгованості за договором № 23/04 від 23.04.2013 р. в сумі 10613,00 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості Приватного підприємства «Мідлтрейд» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія», позовні вимоги про стягнення 10613,00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 7.1 договору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 767,92 грн. за період з 02.12.2013 р. до 01.06.2014 р. на суму 10613,00 грн., розмір якої є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 184,93 грн. за період з 02.12.2013 р. до 02.07.2014 р. на суму 10613,00 грн., який є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 1124,94 грн. за період з грудня 2013 року до травня 2014 року на суму 10613,00 грн., який є арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, зокрема, в частині 1061,30 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

В обґрунтування витрат позивача на послуги адвоката суду було надано договір № 24/06/14, укладений 24.06.2014 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 30.04.2004 р., акт про надання правової допомоги від 16.10.2014 р. за договором № 24/06/14 на суму 1061,30 грн., платіжне доручення № 1142 від 14.10.2014 р. на суму 1061,30 грн.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, а також наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги у розмірі 1061,30 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

У зв'язку з викладеним, витрати зі сплати судового збору, а також витрати на оплату послуг адвоката, які входять до складу судових витрат, відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Мідлтрейд» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Коцюбинського, 19, код 36845323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» (79057, Львівська обл., м. Львів, вул. Антоновича, 128, код 32800226) - 10613 (десять тисяч шістсот тринадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 92 коп. пені, 1124 (одну тисячу сто двадцять чотири) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 93 коп. 3% річних, 1061 (одну тисячу шістдесят одну) грн. 30 коп. витрат на послуги адвоката, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 18.11.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна