Рішення

від 28.10.2014 по справі 910/21846/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21846/14 28.10.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом дочірнього підприємства "Сінергія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт"

про стягнення 4 719,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: Іщенко Д.Ю. - представник за довіреністю № б/н від 20.10.2014 року;

від відповідача: Кононюк С.Т. представник за довіреністю б/н від 17.03.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги дочірнього підприємства "Сінергія" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт" про стягнення 4 719,73 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.04.2014 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт" укладено договір поставки №П-23/04/14-1 телекомунікаційного обладнання та матеріалів.

Позивач виконав свої зобов'язання з поставки товару на загальну суму 3 409,20 грн., проте відповідачем вказаний товар не оплачений.

У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 4 719,73 грн., з яких 3 409,20 грн. основного боргу, 40,91 грн. інфляційних втрат, 28,02 грн. трьох процентів річних, 218,84 грн. пені та 1 022,76 грн. збитків в порядку п.8.5 договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.10.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.10.2014 року.

27.10.2014 року до загального відділу господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2014 року.

28.10.2014 року до загального відділу господарського суду міста Києва відповідач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2014 року.

В судовому засіданні 28.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині основного боргу, заперечував проти стягнення з нього штрафних санкцій, а також просив припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості підлягають припиненню, а в іншій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.04.2014 року між дочірнім підприємством "Сінергія" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт" (покупець) укладено договір №П-23/04/14-1 поставки телекомунікаційного обладнання та матеріалів.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити в порядку, встановленому цим договором, телекомунікаційне обладнання та матеріали, перелік, кількість, одиниці вимірювання та ціна яких встановлюються у специфікації, яка є додатком до цього договору і його невід'ємною частиною.

Додатком №1 до договору (специфікація) визначено, що позивач зобов'язаний поставити відповідачу товар, а саме: WM Global розетка 80*80, 2*1, зовнішня в кількості 60 шт на загальну суму 3 409,20 грн.

Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.2 договору, загальна ціна договору складається з сум ціни товару з усіх додатків до договору.

На виконання умов договору сторонами була підписана уповноваженими особами сторін та скріплені їхніми печатками накладна №417 від 23.04.2014 року на загальну суму 3 409,20 грн.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.1.1 договору, покупець оплачує товар наступним чином: 100% вартості товару у розмірі 3 409,20 грн., в т.ч ПДВ (20%) - 568,20 грн. покупець оплачує постачальнику протягом 60 календарних днів з дати отримання товару.

Відлік терміну оплати за товар відповідно до підпункту 3.1.1 починається з дати передачі товару (його частини), зазначеної у накладній на передачу товарно-матеріальних цінностей (п.3.2 договору).

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тобто, останнім днем сплати за товар є 22.06.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено основну суму боргу в розмірі 3 409,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1314 від 23.10.2014 року.

Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором № П-23/04/14-1 від 23.04.2014 року у розмірі 3 409,20 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 3 409,20 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Суд не погоджується з твердженням відповідача зазначених у відзиві на позовну заяву про те, що в порушення п.9.1 договору поставки, станом на день сплати вартості обладнання позивач не звертався до відповідача з прохання провести переговори. Тому між сторонами не було спорів та суперечності щодо сплати вартості обладнання, у зв'язку з чим на думку відповідача порушений досудовий порядок врегулювання спору, а тому нарахування неустойки, в тому числі штрафів та пені є необґрунтованим та порушення норм чинного законодавства України.

Відповідно до п.9.1 договору усі спори та суперечності, що виникають з цього договору або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У випадку, якщо переговори не дадуть позитивного результату на протязі 10 (десяти) днів з дати їх початку, спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

Так, п.1.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року передбачено, що попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим . Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Крім того, в матеріалах справи наявна вимога про сплату вартості поставленого товару за договором №П-23/04/14-1 від 23.04.2013 року, яка направлена на адресу відповідача 25.09.2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 25.09.2014 року та фіскальним чеком №5863 від 25.09.2014 року.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 218,84 грн., три відсотки річних в розмірі 28,02 грн. та індекс інфляції в розмірі 40,91 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.1 договору, за прострочення оплати товару відповідно до умов цього договору, покупець зобов'язується сплачувати постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що буде діяти в період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 218,84 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 40,91 грн. та 3% річних в розмірі 28,02 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки в порядку п.8.5 договору в розмірі 1 022,76 грн.

Відповідно до п.8.5 договору, у разі, якщо прострочення в оплаті товару покупцем перед постачальником сягатиме понад два календарних місяця, то покупець зобов'язується відшкодувати постачальнику збитки, завдані неможливістю використання коштів від продажу товару в своєму (постачальника) господарському обороті, їх знецінення, тощо, які сторони відповідно до ч.6 ст.225 Господарського кодексу України визначають заздалегідь у твердій сумі - в розмірі 30 (тридцять) відсотків від вартості неоплаченого товару. Такі збитки відшкодовуються постачальнику понад суми неустойки протягом семи календарних днів з моменту направлення постачальником покупцю письмової вимоги про це.

Як зазначено вище, вимога відповідачу була направлена 25.09.2014 року.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача збитків в порядку п.8.5 договору в розмірі 1 022,76 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (утримався від задоволення її заснованих на законодавстві вимог), оскільки відповідачем здійснено погашення боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою та порушення провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 1,2 ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт" основної заборгованості у розмірі 3 409,20 грн.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Мережевий стандарт" (02002, м. Київ, вулиця Каховська, будинок 60 літ. «А», ідентифікаційний код 33740410) на користь дочірнього підприємства "Сінергія" (01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 38, ідентифікаційний код 24769932) пеню в розмірі 218 (двісті вісімнадцять) грн. 84 коп., індекс інфляції в розмірі 40 (сорок) грн. 91 коп., три проценти річних в розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 02 коп., збитки в порядку п.8.5 договору в розмірі 1 022 (одна тисяча двадцять дві) грн. 76 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 19.11.2014 року

Суддя С.М. Мудрий