Ухвала

від 12.11.2014 по справі 820/11346/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 р.Справа № 820/11346/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМКУР'ЄР" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. по справі № 820/11346/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМКУР'ЄР"

до Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області , Харківської митниці Міндоходів

про скасування рішення та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМКУР'ЄР" до Харківської митниці Міндоходів та Головного Управління державної казначейської служби України у Харківській області про скасування рішень та стягнення суми - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ч. 2, ч. 3 ст. 53, ч. 1 ст. 55, ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що ТОВ "Фармкур'єр" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.05.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Фармкур'єр" та MARMA POLSKIE FOLIE Sp.z o.o., Польща було укладено зовнішньоекономічну угоду №019/2013 від 04.09.2013 року.

В межах виконання вказаної угоди для здійснення митного контролю та митного оформлення представником ТОВ "СЕПТІМА НІА" до митного поста "Харків - Центральний" Харківської митниці Міндоходів було подано електронні митні декларації (далі - ЕМД) на товар "Тканина полотняного переплетіння з комплексних синтетичних поліпропіленових стрічок. Стрічки, що утворюють тканину, пласкі, шириною 1-2мм. Склад тканини: поліпропілен-95%, барвник та домішки-5%, завширшки більш ніж 3м: тканина поліпропіленова для садівництва PR625/327 чорна/клітинка 2xUV, складена - 500 мп (завширшки 327см +/-2%); тканина поліпропіленова для садівництва PR586/420 чорна/смужка 2xUV - 500мп (завширшки 420см +/-2%); тканина поліпропіленова для садівництва PR625/327 біла/смужка 2xUV-500мп (завширшки 327см +/-2%). Торговельна марка: MARMA. Виробник: LENKO S.A., Grupa MARMA. Країна виробництва: PL."

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні контролю поданих до митного оформлення документів посадовими особами Харківської митниці Міндоходів були виявлені наступні обставини: - заявлена позивачем митна вартість товару по МД, значно нижча за рівень митної вартості на подібний/аналогічний товар, оформлений митницями по Україні, у найближчий до митного оформлення час, оформлений за ціною угоди. Вказане порівняння здійснено на виконання п. 2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 13.07.12 № 362 (далі - Методичні рекомендації), відповідно до якого робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; - ненаданням декларантом вичерпного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що винесення Харківською митницею Міндоходів оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів є правомірними, а позивачем не дотримано законодавчо встановленого порядку повернення надмірно сплачених митних платежів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком сулу першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви, щодо повноти заявлення декларантом всіх складових митної вартості.

З огляду на вищевикладені обставини, з урахуванням аналізу інформації, що міститься у поданих до митного оформлення документах, перевірки цінової інформації з ЄАІС ДМСУ на товари, які ввозились на митну територію України, на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України митним органом було розпочато проведення процедури консультації та запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Дані пропозиції направлені декларанту в електронному вигляді.

За приписами частини п'ятої та шостої статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Декларанту в електронному повідомленні було запропоновано надати на виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності (значно зменшилась вартість товару), не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:- виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;- каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, декларанту було доведено що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товар.

З огляду на вищевикладені норми Митного кодексу України, дії митного органу щодо витребування додаткових документів для встановлення митної вартості товару відповідають вимогам діючого законодавства та є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у статті 53 Кодексу, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.

Декларантом до ВКПВМВТ було надано додаткові документи: прайс-лист, платіжне доручення про передплату, інформацію про відсутність взаємозалежності між покупцем та продавцем та звіт про оцінку майна, виходячи з розрахунку якого митна вартість оцінюваного товару визначена на рівні 5,00 дол. США/кг.

В зв'язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на подібні (аналогічні) товари, що оформлювалися іншими митницями по Україні в максимально наближений час, та декларантом не було надано вичерпний пакет документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та коригування митної вартості товару згідно наданого декларантом звіту про оцінку майна від 09.12.2013 року №09/12/2013/03.

Оскільки, декларантом безпідставно не були надані на вимогу митного органу всі необхідні додаткові документи, які підтверджують заявлену у деклараціях митну вартість товару, митним органом були прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002406/2 від 09.12.2013 року, №807000003/2014/000458/2 від 04.04.2014 року, №807000003/2014/000540/2 від 15.04.2014 року за другорядним (резервним) методом, відповідно до статті 64 МКУ, та відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.12 № 362, при цьому митним органом було використано 6 метод визначення митної вартості товару.

Харківською митницею Міндоходів, при прийнятті вказаних рішень про коригування митної вартості було взято за основу наявну в митниці цінову інформацію, надану безпосередньо позивачем, а саме звіт про оцінку майна від 09.12.2013 року №09/12/2013/03, підготовлений регіональним торгівельно - виробничим підприємством "Гранід" у формі ТОВ, згідно якого визначено вартість товару на рівні 5,00 дол. США за кг.

Колегія суддів зазначає, що законодавчими нормами не передбачено інших способів узгодження митної вартості товару митним органом із декларантом, ніж витребування додаткових документів або надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Таким чином, в зв'язку з ненаданням декларантом вичерпного пакету документів, підтверджуючого заявлену митну вартість товару, відсутність у митного органу інших даних про вартість товару, крім наданого позивачем звіту про оцінку майна від 09.12.2013 року №09/12/2013/03, а також не надання декларантом іншої інформації, митним органом було скориговано митну вартість заявлену декларантом відповідно до статті 64 Митного кодексу України за резервним 6-м методом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митним органом обґрунтовано відмовлено у митному оформленні товарів.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно частини 2 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, частиною 3 зазначеної статті Митного кодексу України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. В даному випадку дана процедура проведена з декларантом, що підтверджується наявними матеріалами справи.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст. 57 Митного кодексу України).

Частиною 1 статті 64 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;6) мінімальної митної вартості;7) довільної чи фіктивної вартості.

Судовим розглядом встановлено, що враховуючи вищевикладене Харківською митницею Міндоходів були правомірно прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002406/2 від 09.12.2013 року, №807000003/2014/000458/2 від 04.04.2014 року, №807000003/2014/000540/2 від 15.04.2014 року за 6 методом.

Стосовно неможливості прийняття методу оцінки за ціною угоди, колегія суддів зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що попередні методи не були застосовані з таких причин:1) 1-й метод - невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митною кодексу України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України;2) 2-й метод - не застосовано в зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього;3) 3-й метод - відсутня інформація щодо вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та які оформлені за ціною угоди. У митниці відсутня така інформація, а декларантом не надавалась така інформація;4) 4-й метод - через відсутність даних та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару (не надана (відсутня) інформація):- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані;- відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;5) 5-й метод - із за відсутності даних та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів;- витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну тощо.

З огляду на викладене, митним органом було правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, виходячи з наявних документів. Рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002406/2 від 09.12.2013 року, №807000003/2014/000458/2 від 04.04.2014 року, №807000003/2014/000540/2 від 15.04.2014 року прийняті за другорядним (резервним) методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України, та відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року №362. При прийнятті митним органом вказаних рішень про коригування митної вартості товару було правомірно розраховано рівень вартості товару згідно наданого декларантом звіту про оцінку майна від 09.12.2013 року №09/12/2013/03, підготовленого регіональним торгівельно - виробничим підприємством "Гранід" у формі ТОВ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування рішень Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002406/2 від 09.12.2013 року, №807000003/2014/000458/2 від 04.04.2014 року, №807000003/2014/000540/2 від 15.04.2014 року - відсутні.

Відносно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармкур'єр" суми переплати за ввізним митом у сумі 310,94 грн. та суми переплати за податком на додану вартість у сумі 6280,89 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подасться заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передасться до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення сума не є помилково або надмірно сплаченою, позивачем не надано доказів щодо включення або не включення вказаної суми до податкового кредиту, позивач не звертався до органу доходів і зборів із заявою про повернення коштів.

Відповідно до висновків Верховного Суду України (постанова від 17.12.2013 по справі №21-439а13), зазначено, що суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15 квітня 2014 року по справі №21-21а14 на підставі системного аналізу положень Митного кодексу України; Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364); Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України. Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362), у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Положеннями ч.1 ст.244 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Харківською митницею Міндоходів у даній справі доведено факт неможливості застосування визначення митної вартості товару за ціною договору (перший метод), та доведено правомірність і обґрунтованість застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ч. 2, ч. 3 ст. 53, ч. 1 ст. 55, ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМКУР'ЄР" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. по справі № 820/11346/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2014 р.