Ухвала

від 11.11.2014 по справі 826/6080/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6080/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акмебуд" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010362201 від 17.12.2013 та № 0010372201 від 17.12.2013, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акмебуд" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013 р. №0010362201, №0010372201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі наказу № 1043 від 12.11.2013 р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Акмебуд" (код ЄДРПОУ 30440935) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія "Будрес-Інвест" за період з 01.01.2012 по 31.03.2012. Результати перевірки оформлені актом № 752/26-54-22-01-10/30440935 від 28.11.2013.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги 138.1 статті 138 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 647 500,00 грн. та порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 616 666,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Акмебуд" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві були подані заперечення до акту виїзної позапланової перевірки (вих.108 від 05.12.2013) за результатами розгляду якого листом № 15382/10/26-54-22-01-20 від 12.12.2013 повідомлено про те, що акт № 752/26-54-22-01-10/30440935 від 28.11.2013 залишено без змін.

17 грудня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання № 0010362201 за платежем податок на прибуток на загальну суму 971 250,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 323 250,00 грн. та № 0010372201 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 924 999,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 308 333,00 грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звертався до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав на те, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ "Будівельна компанія "Будрес-Інвест" за договором.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договір підряду з ТОВ "Будівельна компанія "Будрес-Інвест" № 01/11 від 30.03.2011 предметом якого є зобов'язання підрядника виконати будівельно-монтажні та оздоблювальні роботи на комплексі будівель і споруд, що розташовані по вул. Залаегерсег 18 в місті Херсон.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем були надані первинні документи: копія зазначеного договору, складені до нього договірні ціни, локальні смети, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, акти прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, податкові накладні та копії платіжних доручень.

Крім того, позивачем на підтвердження фактичного виконання будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт за договором № 01/11 від 30.03.2011 було надано технічну документацію по об'єкту - Реконструкція нежилих приміщень під торгово - розважальний центр з офісними приміщеннями по вул. Залаегерсег 18 в місті Херсон.

В подальшому виконані ТОВ "Будівельна компанія "Будрес-Інвест" роботи були використані позивачем при взаємовідносинах з ТОВ ТРЦ «Фабрика» за договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт № 7 від 30.06.2011, що підтверджується відповідним договором та складеними до нього додатковими угодами та первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Будівельна компанія "Будрес-Інвест" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем з ТОВ "Будівельна компанія "Будрес-Інвест".

Посилання відповідача на акт ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва № 104/22.5-07/36993887 від 21.06.2013 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будрес-Інвест", з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «Рімнус Маркет» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012" не приймається до уваги, оскільки, відповідачем даний акт не було надано.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Будівельна компанія "Будрес-Інвест" за договором підряду № 01/11 від 30.03.2011 відповідачем не надано, то господарські операції між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Будрес-Інвест" за вказаними договором мали реальний товарний характер.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з укладеним між TOB «Акмебуд» і TOB ТРЦ «ФАБРИКА» (замовник будівництва) договором підряду №7 від 30.06.2011 р. на виконання будівельно-монтажних робіт, Позивач будував торговельно-розважальний комплекс та виконував функції генерального підрядника, які включають в себе загальну організаційно-технічну підготовку, забезпечення будівництва необхідними матеріально-технічними ресурсами, організацію всього комплексу робіт з будівництва об'єкта відповідно до затвердженої проектної документації із залученням субпідрядних організацій. Після завершення будівельних робіт Інспекцією Держархбудконтролю у Херсонській обл. були видані сертифікати відповідності закінченого будівництвом об'єкта.

Взаємовідносини і проведені господарські операції між TOB «Будівельна компанія «Будрес-Інвест» та TOB «Акмебуд» підтверджуються наявністю у обох сторін договірних відносин управлінського і технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших необхідних даних для виконання умов договору підряду.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у сторін наявні всі необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, тобто не може йти мова про відсутність ділової мети та нереальність господарських операцій. Також було враховано добросовісність дій Позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Крім того, на момент укладення та виконання зобов'язань за спірними операціями, контрагент Позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, що не заперечується і самим Відповідачем.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 17.11.2014р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.