Рішення

від 17.11.2014 по справі 904/7577/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.14р. Справа № 904/7577/14

За позовом Товаристваз обмеженою відповідальністю "ВОРТЕКС-ПЛЮС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "М'ЯСНА ТРАДИЦІЯ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 62 026,14 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

від позивача - Найдьонова Л.Л., довіреність б/н від 01.10.2014р.

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОРТЕКС-ПЛЮС" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "М'ЯСНА ТРАДИЦІЯ" суму основного боргу у розмірі 52 262,50 грн., 3% річних - 3 251,73 грн., інфляційні втрати - 6 511,91 грн. за договором поставки № 02/04 від 02.04.2012р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за укладеним між Позивачем та Відповідачем договором поставки № 02/04 від 02.04.2012р. щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що протягом дії договору, ним було здійснено велику кількість поставок за які відповідач розрахувався, окрім останньої поставки за видатковою накладною від 19.07.2013р. № РН-0000067. за цією накладною відповідачу було поставлено товару на суму 264 318,10грн., однак, відповідач оплатив лише 212 055,60грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за стягненням 52 262,50грн.

Докази оплати відповідачем 212 055,60грн. позивач суду не надав, пояснивши це великою кількістю поставок та оплат за зазначеним договором.

Відповідач в друге судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)

Так, ухвалу про порушення провадження у справі № 904/7577/14 від 02.10.2014р. відповідач отримав 29.10.2014р., про що свідчить поштове повідомлення № 4902201453354 (а.с. 22).

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, з метою об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи, дотримання рівності сторін та змагальності процесу, суд відкладав розгляд справи.

Ухвалу про відкладення розгляду справи на 17.11.2014р. відповідач отримав 29.10.2014р., про що свідчить поштове повідомлення № 4902201453346 (а.с. 23).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі з'ясувати як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.

Також в ухвалі про порушення провадження у справі від 02.10.2014р, яка була отримана відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\ .

Всупереч цьому, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами та не вжив заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 21.10.2014р. розгляд справи відкладався до 17.11.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 17.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОРТЕКС-ПЛЮС" (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "М'ЯСНА ТРАДИЦІЯ" (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір поставки № 02/04 (далі Договір).

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, кількість, асортимент, ціна поставленого товару вказуються у видаткових товарних накладних, які складаються на підставі заявок покупця на поставку товару та є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 3.1. Договору форма оплати: безготівковий/готівковий розрахунок. Покупець здійснює оплату товару на протязі 7 банківських днів з моменту його фактичного отримання, перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника або шляхом їх внесення в касу підприємства постачальника.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що цей договір вступає в силу з дня його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2012р. У разі, якщо не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін письмово не заявить про його закінчення, цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах на 1 календарний рік.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару Відповідачеві на загальну суму 264 318,10 грн., що підтверджується видатковою - накладною № РН-0000067 від 19.07.2012р. (а.с. 10), отримання товару по вказаній накладній підтверджується підписом повноважного представника та відтиском печатки підприємства відповідача.

В позовній заяві Позивач зазначив, що Відповідач за поставлений товар за вищезазначеними накладними розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 52 262,50 грн.

Позивачем на адресу відповідача 14.05.2014р. було направлено претензію №01 (а.с. 11) з вимогою сплатити суму боргу.

Відповідач отримав її 28.05.2014р., що підтверджується підписом повноважного представника на поштовому повідомленні (а.с. 12), на час розгляду справи відповідачем позовні вимоги не спростовані, суму боргу за поставлений товар не сплачено.

Суд неодноразово витребовував у Позивача докази часткової оплати за спірною накладною.

Однак, Позивач в судовому засіданні пояснив, що за договором поставки № 02/04 від 02.04.2012р. було здійснено значну кількість поставок та оплат, у зв'язку з чим надати суду докази оплати Відповідачем саме за спірною накладною не уявляється можливим.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 52 262,50 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 3 251,73грн. за період з 23.07.2012р. по 19.08.2014р. та інфляційні втрати у сумі 6 511,91 грн. за період з серпня 2012р. по липень 2014 р.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що вони за період прострочення з 23.07.2012р. по 19.08.2014р. - становлять 3 251,73 грн. та підлягають до стягнення.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем, судом встановлено, що вони становлять за період з серпня 2012р. По липень 2014р. 6 511,91 грн. та підлягають до стягнення.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 52 262,50 грн., 3% річних - 3 251,73 грн. та інфляційні збитки - 6 511,91 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "М'ЯСНА ТРАДИЦІЯ" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6, код ЄДРПОУ 36365581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРТЕКС-ПЛЮС" (03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 34, код ЄДРПОУ 36516009) основного боргу - 52 262,50 грн. (п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят дві грн. 50 коп.), 3% річних - 3 251,73 грн. (три тисячі двісті п'ятдесят одна грн. 73 коп.), інфляційні втрати - 6 511,91 грн. (шість тисяч п'ятсот одинадцять грн. 91 коп.), витрат по сплаті судового збору - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 19.11.2014р.

Суддя Н.Г. Назаренко