Ухвала

від 11.11.2014 по справі 814/2469/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2469/13-а

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новий ринок» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Новий ринок» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Новий ринок» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 10115,37 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року вказаний адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, КП «Новий ринок» надав позивачу звіт за Формою № 10-ПІ за 2012 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 13, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0 (а.с.6).

Середньорічна заробітна плата на підприємстві згідно зі звітом за Формою № 10- ПІ за 2012 рік складає 260700 грн., тому позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році в сумі 10026,93 грн. (розрахунок (а.с.7)).

Сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) відповідачем сплачена не була, у зв'язку з чим останньому була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 88,44 грн.

Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачені позивач звернувся до суду з позовною заявою до КП «Новий ринок» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 10026,93 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 88,44 грн.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи вказані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені за порушення встановлених законодавством термінів їх сплати, суд першої інстанції виходив з того, що КП «Новий ринок» вжило не всіх заходів для створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а тому має нести відповідальність за допущене у сфері господарювання правопорушення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Так, за змістом ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі, підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі, з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, колегія суддів вважає, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на виконання вимог зазначених норм, відповідачем вжито не всіх необхідних заходів щодо створення робочих місць для інвалідів.

Так, КП «Новий ринок» не подавало до районного центру зайнятості протягом 2012 року звіти за формою № 3-ПН щодо вакантних посад, на яких може використовуватись праця інвалідів та інформацію про створення робочих місць для інвалідів, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Миколаївського обласного центру зайнятості від 22.05.2013 року № 04-1359/10/0/18-13 (а.с.8).

На підставі наведеного, оскільки КП «Новий ринок» протягом 2012 року не подавало щомісячно до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що останнім у 2012 році не виконані всі вимоги, передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2012 році, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пені за порушення терміну сплати вказаної адміністративно-господарської санкції.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 04 липня 2011 року (справа № 21-159а11), від 11 червня 2013 року (справа № 21-63а13) та від 11 лютого 2014 року (справа № 21-485а13).

Посилання апелянта на відсутність підстав для застосування до КП «Новий ринок» адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2012 році, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пені за порушення терміну сплати вказаної адміністративно-господарської санкції з огляду на те, що значна кількість працівників КП «Новий ринок» працюють на роботах зі шкідливими та тяжкими умовами праці, а тому апелянт вважає, що у випадку коли специфіка підприємства передбачає більшість посад, пов'язаних з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватись з урахуванням такої специфіки, тобто встановлюючи нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів необхідно враховувати лише ту кількість робочих місць на підприємстві, які не пов'язані з шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, передбаченому Законом України «Про охорону праці» та іншими нормативно-правовими актами України, колегія суддів вважає безпідставними враховуючи викладене.

Так, колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону праці» забороняється укладати трудовий договір з громадянами, яким за медичним висновком протипоказана пропонована робота за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що в КП «Новий ринок» є посади, які б можна було віднести до таких, на яких особа-інвалід не може працювати. Згідно довідки Головного управління статистики від 25.04.2013 року № 84/13/04.3-10 вид діяльності КП «Новий ринок» за КВЕД: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Крім того, колегія суддів зазначає, що необхідні для інвалідів умови праці, з урахування рекомендацій медико-соціальної експертної комісії можуть бути створенні на будь-якій роботі, яка не впливає негативно на здоров'я особи-інваліда та при цьому не створюється загроза життю і здоров'ю інших осіб.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Новий ринок» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Новий ринок» про стягнення коштів - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/