Ухвала

від 19.11.2014 по справі 916/1183/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"19" листопада 2014 р.Справа № 916/1183/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

прокурор: не з'явився;

від позивача (ОМР): не з'явився:

від стягувача (Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"): не з'явився;

від боржника (відповідач): Черемнов Д.В. за довіреністю від 14.02.2014 р.;

від першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції: Трусова Ю.В. за довіреністю від 21.07.2014 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу (вх. ГСОО №2-4553/14) Житлово - будівельного кооперативу „Київський -2" на дії першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст. 121-2 ГПК України по справі № 916/1183/14 за позовом заступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, в особі Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до відповідача житлово - будівельного кооперативу „Київський -2" про стягнення заборгованості в розмірі 76379,35 грн.,

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Одеської області від 04 червня 2014 р. у справі №916/1183/13 позовні вимоги заступника прокурора Київського району міста Одеси - задоволені повністю.

З ЖБК „Київський-2" на користь КП „Теплопостачання міста Одеси" стягнуто суму боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 60400 грн. 52 коп. та до державного бюджету України судового збору в сумі 1827 грн.

На виконання вказаного рішення господарським судом 23 червня 2014.р. видані відповідні накази

В апеляційному та касаційному порядку дана справа не розглядалась.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08 вересня 2014 р. розстрочено виконання вказаного рішення на три місяця шляхом стягнення суми боргу в розмірі 54 000 грн. щомісяця - у вересні, жовтні та у листопаді 2014 р. по 18 000 грн..

15.10.2014р. до господарського суду Одеської області звернувся боржник - ЖБК „Київський -2" із скаргою на дії ДВС у якій зазначає таке.

КП „Теплопостачання мста Одеси" звернулось до ДВС яз із заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню вказаного наказу.

21.07.2014 р. ДВС було відкрито виконавче провадження та надано строк на добровільне виконання рішення суду у семиденний термін.

Державний виконавець в порушення ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження" (далі - Закон) не переконавшись в отриманні боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та в добровільності виконання рішення, виніс постанову від 28.07.2014 р. про стягнення виконавчого збору, що саме і є об'єктом оскарження.

Скаржник вважає, що виконавцем порушені вимоги вказаного Закону з огляду на наступне.

Згідно ст. 31 вказаного Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження , що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так як виконавцем не була надіслана постанова про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення боржнику (скаржнику), останній не був обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження.

Також скаржник посилається на приписи п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. N 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, Дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", - відповідно до статей 45, 46 Закону N 606-XIV (606-14) витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Скаржник зазначає, що він дізнався про нарахування виконавчого збору лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 23.09.2014 р., про що свідчить розписка в матеріалах справи.

Таким чином скаржник вважає, що 10-дений строк на оскарження дій ДВС ним пропущений за поважних причин і тому просить його відновити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження" скаржник просит:

- визнати причину пропуску строку на оскарження дій державного виконавця поважною та відновити пропущений ним строк на оскарження дій ДВС;

- визнати недійною постанову державного виконавця Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 28.07.2014р. ВП № 44115090 про стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчим провадженням № 44115090 про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області № 916/1183/14 від 23.06.2014 р.;

- визнати недійсною постанову державного виконавця Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 29.07.2014р. ВП № 44115090 про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням № 44115090 про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області № 916/1183/14 від 23.06.2014 р.

Представник ДВС вимоги скаржника не визнав, надав заперечення щодо скарги, у яких зазначив що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Боржнику було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованою поштою без повідомлення про вручення у зв'зку із скрутним фінансовим становищем ДВС. Просить у задоволенні скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вказану заяву, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і речовими доказами.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, - Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень та яка може бути оскаржено.

Згідно п. 9.13 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", - За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Як зазначає скаржник, він дізнався про нарахування виконавчого збору, згідно постанови ДВС від 28.07.2014 р., лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 23.09.2014 р., про що свідчить розписка в матеріалах справи. (виконавчому проваджені)

Згідно ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, скаржником пропущений 10-дений строк на оскарження дій ДВС з поважних причин і тому строк підлягає поновленню.

Як випливає із змісту скарги, виконавець у порушення ст. 32 вказаного Закону не надіслав боржнику (Скаржнику) постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення боржнику (скаржнику) і тому, скаржник не був обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження.

Згідно ст. 31 вказаного Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення . Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, з приведеного чітко випливає, що постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник (скаржник) вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі .

Як пояснив в засіданні суду представник ДВС, постанова про відкриття виконавчого провадження надсилалась боржнику рекомендованим листом без повідомленням про вручення у зв'зку із скрутним фінансовим становищем ДВС, але за адресою Боржника зазначеною у виконавчому документі.

Доказом цього є надана ДВС лише копія фіскального чеку № 7953 від 22.07.2014 р. на ім'я скаржника ЖБК „Київський -2" без зазначення його адреси, яка свідчить лише про направлення скаржнику рекомендованого листа, а якого саме у вказаному документі не зазначено. Самого повідомлення (копії) про вручення представником ДВС не надано.

Як зазначає скаржник, він дізнався про нарахування виконавчого збору після ознайомлення із виконавчим провадженням 23.09.2014 р., яке було відкрито 21.07.2014 р.

З приведеного на думку суду випливає, що боржник (скаржник) дійсно не був повідомленим про відкриття виконавчого провадження належним чином, так як йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження без повідомленням про вручення, що є порушенням приписів ст. 31 вказаного Закону, але за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, оскільки скаржник (боржник) не був повідомленим належним чином про відкриття виконавчого провадження, то постанови ДВС про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт коштів боржника підлягають визнанню недійсними.

З огляду на викладене, господарський суд вважає доводи скаржника правомірними і тому, скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд -

у х в а л и в :

Поновити житлово - будівельному кооперативу „Київський -2" строк на оскарження дій державного виконавця Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції

Скаргу житлово - будівельного кооперативу „Київський -2" - задовольнити повністю.

Визнати недійсною постанову державного виконавця Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 28.07.2014р. ВП № 44115090 про стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчим провадженням № 44115090 про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області № 916/1183/14 від 23.06.2014 р.

Визнати недійсною постанову державного виконавця Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 29.07.2014р. ВП № 44115090 про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням № 44115090 про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області № 916/1183/14 від 23.06.2014 р.

Суддя М.І. Никифорчук