Рішення

від 18.11.2014 по справі 927/1728/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

.Іменем України

РІШЕННЯ

18 листопада 2014 року Справа №927/1728/14

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1728/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Квестор ЛТД»,

вул.Пушкіна, 16, м.Чернігів, 14013

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю « КОРДОН-80»,

вул. Дудко, 64-А, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300; фіз.адреса:

провул. Кірова,18, м.Корюківка, Чернігівська область, 15300

про стягнення 53521грн.84коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Леоненко О.І. - директор, наказ №1/к від 24.09.1997, Кривенко О.О. (довіреність №181 від 17.11.2014)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 40523грн.50коп. боргу за нафтопродукти, відпущені відповідачу на підставі договору про поставку нафтопродуктів №ДГ-69 від 22.11.2013 по видаткових накладних №РН-0000715 від 22.11.20113, №РН-0000733 від 05.12.2013, 3113грн.87коп. пені, нарахованої за період з 28.11.2013 по 10.06.2014, інфляційних нарахувань в сумі 8748грн.55коп. за період з грудня 2013 року по листопад 2014 року, 1135грн.92коп. процентів річних, обчислених за період з 28.11.2013 по 04.11.2014.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати отриманого товару.

В засіданні господарського суду, яке відбулось 18.11.2014, про що складено протокол, прийняли участь представники позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень адресату, проте уповноваженого представника в засідання господарського суду не направив. Про поважність причин неявки суду не повідомлено. Клопотань процесуального характеру на час слухання справи від відповідача не надходило.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався, та приймаючи до уваги відсутність клопотань процесуального характеру, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи без участі представника відповідача в засіданні господарського суду.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Квестор ЛТД» (позивач у справі, продавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «КОРДОН-80» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір на поставку нафтопродуктів №ДГ-69 (далі за текстом - договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність відповідача нафтопродукти (надалі - товар), а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався приймати ці нафтопродукти і своєчасно здійснювати оплату за них на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору предметом поставки є бензин А-76, Аі-95, А-92, дизельне пальне.

Згідно з п.3.1. договору поставки ціна кількість та асортимент кожної окремої партії нафтопродуктів попередньо узгоджуються сторонами договору з наступним відображенням у рахунку-фактурі для оплати на момент поставки.

В розділі 5 договору поставки сторони узгодили порядок відпуску нафтопродуктів, зокрема щодо відпуску нафтопродуктів на умовах самовивозу покупцем, або доставки транспортом продавця за умови оплати покупцем вартості доставки.

Відповідно до п.6.1. договору оплата за поставлені нафтопродукти та надані послуги по їх доставці здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту отримання нафтопродуктів у вигляді безготівкового платежу на розрахунковий рахунок.

В розділі 7 договору містяться умови про відповідальність сторін.

Відповідно до п.10.1. договору поставки договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині перерахування грошових коштів - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Аналіз змісту договору №ДГ-69 від 22.11.2013 свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору поставки №ДГ-69 від 22.11.2013 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору поставки позивач своїм транспортом поставив відповідачу по видаткових накладних №РН-0000715 від 22.11.2013, №РН-0000733 від 05.12.2013 паливо дизельне на загальну суму 64683грн.81коп. Вартість транспортних послуг по доставці товару становить 1830грн.

Тобто всього загальна сума товару та наданих транспортних послуг становить 66513грн.81коп.

Про отримання відповідачем товару та погодження з вартістю транспортних послуг свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на вищезазначених видаткових накладних, а також наявні у матеріалах справи копії довіреностей №24 від 22.11.2013 (зворотна сторона а.с.9), №27 від 04.12.2013 (зворотна сторона а.с.11) на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої відповідачем на ім'я ОСОБА_3.

Відповідачем не надано суду доказів, які спростовують факт отримання ним товару по вищевказаних видаткових накладних, а тому суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару та послуг на загальну суму 66513грн.81коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором поставки.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, в п.6.1. договору поставки сторони узгодили, що оплата за товар і надані послуги по доставці здійснюються протягом 3-х банківських днів з моменту отримання нафтопродуктів.

Судом встановлено, що товар був отриманий відповідачем 22 листопада 2013 року та 5 грудня 2013 року. Відтак, з урахуванням умов п.6.1. договору, оплату за товар відповідач повинен був здійснити до 27 листопада 2013 року включно та до 10 грудня 2013 року включно.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання по своєчасній оплати товару належним чином не виконав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем в період з 04.12.2013 року по 17.03.2014 року сплачено позивачу 25990грн.31коп. Даний факт підтверджується наданими позивачем до справи копіями банківських виписок з рахунку позивача від 04.12.13, від 14.01.14, від 16.01.14, від 12.03.14, від 17.03.14 (а.с.12-16).

Таким чином, залишок вартості неоплаченого товару та наданих транспортних послуг становить 40523грн.50коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду докази, які підтверджують факт оплати ним отриманого товару в повному обсязі або в іншому розмірі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 40523грн.50коп.

На момент розгляду справи та вирішення даного спору відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості повністю або частково, а тому суд приходить до висновку, що наявність заборгованості у сумі 40523грн.50коп. підтверджується матеріалами справи, в зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення даної суми заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.7.2. договору при порушенні відповідачем, як покупцем за договором, умов, зазначених у п.п.6.1.-6.2., останній сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується неустойка.

З посиланням на наведену умову договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 3113грн.87коп. пені, нарахованої за період з 09.03.2014 по 10.06.2014.

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

В силу приписів ст.549 Цивільного кодексу України одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України пеня визначається як штрафна санкція за порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

В договорі поставки від 22.11.2013 відсутні умови щодо визначення терміну нарахування штрафних санкцій, зокрема пені, а тому судом застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Перевірка наведеного позивачем розрахунку пені свідчить, що сума пені обчислена з урахуванням проведених відповідачем платежів, з використанням розміру подвійної облікової ставки НБУ, який діяв у період прострочення, та в межах встановленого законом 6-ти місячного строку нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару і наданих транспортних послуг та наявність заборгованості, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 3113грн.87коп. пені є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, посилаючись на вказану норму, просить стягнути з відповідача 1135грн.92коп. процентів річних, обчислених за період з 28.11.2013 по 04.11.2014, та інфляційні нарахування в сумі 8748грн.55коп. за період з грудня 2013 року по листопад 2014 року.

Іншого розміру процентів річних сторонами в договорі поставки від 22.11.2013 не встановлено, тому позивачем проценти річних обчислені виходячи із визначеного законом розміру, і сума таких процентів за період з 28.11.2013 по 04.11.2014, за розрахунком позивача, становить 1135грн.92коп. Разом з тим, перевірка правильності нарахування процентів річних свідчить, що три проценти річних нараховувалися позивачем на суму боргу з урахуванням індексу інфляції за кожен місяць прострочення, що суперечить змісту ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Правова позиція щодо не нарахування процентів на суму інфляційних нарахувань викладена у п.п.3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

За таких обставин, сума процентів річних від простроченої суми становить 1120грн.54коп.

Здійснивши перевірку правильності обчислення інфляційної складової боргу, судом з'ясовано, що позивачем розмір боргу з урахуванням індексу інфляції за місяць, в якому проводилися відповідачем платежі, визначався виходячи із суми боргу, яка існувала на початок такого місяця. Разом з тим, як зазначено у п.п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» борг з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений державним органом статистики, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Позивачем розрахунок інфляційних здійснений без урахування частини здійснених відповідачем в січні та березні 2014 року платежів, а не на суму боргу, яка існувала на кінець цих місяців. До того ж, при обчисленні інфляційних нарахувань станом на момент складання позовної заяви від 04 листопада 2014 року, позивачем безпідставно включено до заявленої до стягнення суми інфляційні нарахування за жовтень місяць 2014 року та листопад 2014 року, оскільки станом на 04.11.2014 індекси інфляції за вказані місяці не визначені.

З огляду на вищевикладене, сума інфляційних нарахувань за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року включно становить 6734грн.30коп.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, а тому з нього має бути стягнуто 1120грн.54коп. процентів річних за період з 28.11.13 по 04.11.2014 та 6734грн.30коп. інфляційних нарахувань за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року включно.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 40523грн.84коп. боргу, 3113грн.87коп. пені, 1120грн.54коп. процентів річних, 6734грн.30коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 549, 610, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КОРДОН-80», Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Дудко, 64-А (ідентифікаційний код 37371140, відомості про рахунок відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Квестор ЛТД», м.Чернігів, вул.Пушкіна,16 (ідентифікаційний код 22821016, п/р 26007010044124 в ПАТ «ВТБ-Банк» м.Чернігова, МФО 321767) 40523грн.84коп. боргу, 3113грн.87коп. пені, 1120грн.54коп. процентів річних, 6734грн.30коп. інфляційних нарахувань, 1757грн.29коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 19 листопада 2014 року.

Суддя Т.Г. Оленич